Сектор оборонних технологій України повинен пропонувати інвесторам не лише інновації

З початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Україна створила одну з найдинамічніших у світі екосистем оборонних технологій в умовах, з якими рідко доводиться стикатися будь-якій галузі.

Технології можуть переходити від стадії розробки до застосування на полі бою за лічені місяці чи навіть тижні, отримуючи миттєвий зворотний зв’язок з передової.

Ця безпрецедентна перевірка в бойових умовах стала однією з найхарактерніших рис України.

Для міжнародних інвесторів це є незвичайною формою перевірки технологій.

Технології, випробувані проти досвідченого супротивника в умовах війни, дають переваги, які лабораторні випробування та навчання в мирний час не можуть легко відтворити.

Водночас інвестиції можуть принести Україні низку потенційних вигод, зокрема додаткові бюджетні надходження, посилення науково-дослідного та дослідно-конструкторського потенціалу, розширення виробничих ліній та ефект масштабу.

Однак одних лише інновацій буде недостатньо, щоб завоювати довіру інвесторів.

Жодна інша країна в демократичному світі не може зрівнятися зі швидкістю перевірки технологій у бойових умовах, яку зараз можуть забезпечити українські компанії оборонної галузі, але це лише одна з багатьох особливостей, необхідних для залучення міжнародних інвестицій.

Учасники оборонної галузі постійно підкреслюють різницю між розробкою конкретних технологій та побудовою компанії, здатної забезпечити інвесторам довгострокову прибутковість, якої вони прагнуть.

Інвестиційні рішення щодо українського сектору оборонних технологій ґрунтуються насамперед на тверезому оцінюванні умов безпеки та законодавчого середовища.

Іншими словами, чи мають компанії, що розглядаються, надійні стратегії для продовження діяльності в надзвичайно складних умовах війни, і чи існує надійна правова база, яка дозволить їм працювати як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках?

Серед ключових питань також є те, чи можуть українські оборонно-технологічні компанії здійснювати виробництво у великих обсягах, управляти великими контрактами та робочою силою, дотримуватися фінансової дисципліни, захищати інтелектуальну власність та дотримуватися міжнародних нормативних вимог.

Ці вимоги вже переосмислюють український сектор оборонних технологій у міру того, як дозріває покоління нових компаній.

Багато з цих компаній були засновані у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії групами інженерів, технологічних підприємців та військовослужбовців, які об’єдналися для вирішення нагальних проблем на полі бою.

Деякі з них з того часу переросли з невеликих інженерних команд у значні підприємства.

У багатьох випадках корпоративні структури, які зазвичай формуються протягом набагато триваліших періодів, мусили розвиватися паралельно з надзвичайним зростанням виробництва.

У міру розширення українських оборонно-технологічних підприємств змінюється й характер інвестиційного ризику. На початковому етапі розвитку компанії головне питання полягає в тому, чи працює технологія. Після підтвердження операційної ефективності акцент зміщується.

Чи здатна компанія стабільно підтримувати поточний рівень ефективності та ефективно залучати додатковий капітал? Чи достатньо добре зрозумілі питання щодо доходів, витрат, власності та комерційних перспектив? Чи здатна компанія вийти за межі одного продукту чи одного клієнта?

Навіть термін «перевірений у бою» вимагає ретельнішого аналізу.

Інвестори загалом усвідомлюють, що це поняття може описувати дуже різні рівні оперативного підтвердження ефективності — від обмежених випробувань на передовій до тривалого застосування.

Тому вони дивляться далі за саму назву і прагнуть оцінити глибину та безперервність використання в бойових умовах, достовірні відгуки військових користувачів, докази закупівель (за наявності) та постійний доступ до оперативного досвіду, що дозволяє продукту розвиватися.

Неухильний цикл інновацій є вирішальним фактором, що визначає інвестиційні рішення.

Оскільки нові військові технології та модернізації регулярно змінюють обличчя українського поля бою, конкурентна перевага компанії залежить не стільки від якості поточних технологій, скільки від здатності підтримувати високий рівень інноваційної адаптації.

З інвестиційної точки зору найціннішим активом є не сьогоднішня лінійка продукції, а допоміжна інфраструктура, що складається з інженерних можливостей, оперативних знань та зв’язків із військовими, які забезпечують зворотний зв’язок і стають основою для наступного покоління продукції.

Характер української оборонної промисловості, що сформувалася в умовах тривалої масштабної війни, створює для інвесторів специфічні проблеми щодо проведення комплексної перевірки (due diligence).

У багатьох випадках українські виробники оборонної продукції не можуть вільно розкривати деталі щодо існуючих клієнтів, місць виробництва, даних з поля бою чи іншої технічної інформації.

Хоча мало хто ставить під сумнів законність цих обмежень, вони, тим не менш, є практичними перешкодами для інвестицій.

Серед рішень — обмежене розкриття інформації визначеним особам та кваліфікована перевірка з боку третіх осіб.

Ці механізми можуть допомогти інвесторам робити обґрунтовані оцінки, не створюючи загрози безпеці.

В Україні вже існує низка ініціатив, спрямованих на посилення взаємодії між вітчизняними компаніями оборонної галузі та потенційними міжнародними інвесторами.

Лідером у цій сфері є «Brave1» — державна установа, заснована навесні 2023 року, яка має на меті стати оборонно-технологічним кластером, зосередженим на налагодженні контактів між українськими компаніями та інвесторами.

У міру розвитку ринку ця інфраструктура зможе все краще задовольняти фінансові, юридичні, управлінські, інтелектуально-власницькі та верифікаційні вимоги великих стратегічних та інституційних угод.

Якщо українські компанії оборонно-технологічного сектору бажають і надалі розвиватися, їм доведеться адаптуватися.

Є ознаки того, що консолідація ринку вже йде повним ходом, а наступний раунд міжнародних інвестицій, ймовірно, буде набагато масштабнішим, ніж на початкових етапах.

Хоча спеціалізовані інвестори, обізнані з ситуацією в Україні, можуть змиритися з певним рівнем геополітичної, технологічної та інформаційної невизначеності, це навряд чи стосуватиметься банків, стратегічних інвесторів та інституційних інвесторів.

Щоб залучити капітал, амбітні українські компанії повинні відповідати очікуванням інвесторів, не поступаючись при цьому швидкістю та інноваційністю, які зробили сектор оборонних технологій країни таким привабливим.

Джерело: www.atlanticcouncil.org