Військові документи розкривають, як Росія відновила роботу надсекретної системи «судного дня»

У 2018 році десь далеко в глушині центральної Росії почало відбуватися щось значне.

По щойно побудованій дорозі вантажівки почали курсувати туди-сюди через суворий, безкрайній лісовий ландшафт у напрямку невеликого, ізольованого села біля підніжжя Уральських гір у Росії.

Вони перевозили великі партії будівельних матеріалів: сталь, цемент, електричні кабелі, трансформаторні підстанції та ізоляційні матеріали. Деякі з них були завантажені сучасним обладнанням для буріння гірських порід та вентиляційними системами, призначеними для шахт. Інші перевозили засоби захисту від хімічних та радіоактивних речовин.

Вперше організація Danwatch у співпраці з The Sunday Times та Dossier Center може повідомити, що російські військові інтенсивно працюють над розширенням та модернізацією надсекретного «Об’єкта 1335» — гігантського командного бункера, прихованого глибоко всередині гори, який є однією з найважливіших державних таємниць Росії.

Ця інформація ґрунтується на ретельному дослідженні понад двох мільйонів документів про російські військові закупівлі, які Danwatch систематично збирав із публічної бази даних протягом багатьох місяців 2024 року. Російська влада неодноразово намагалася обмежити доступ до цієї бази даних, але нам вдалося отримати документи за допомогою низки складних комп’ютерних скриптів та мережі серверів у Росії, Казахстані та Білорусі.

Документи свідчать, що, починаючи з 2018 року, Міністерство оборони в Москві почало розміщувати тисячі окремих замовлень на матеріали для «Об’єкта 1335», а військові протягом наступних років аж до 2024 року — а можливо, навіть пізніше — розширювали та укріплювали підземний комплекс, звідки російські збройні сили зможуть керувати ядерною війною.

За словами провідних експертів та високопоставлених джерел у російських збройних силах, метою робіт над «Об’єктом 1335» було оснащення об’єкта сучасною версією сумнозвісної системи часів «холодної війни», яка завдяки високому рівню автоматизації може обходити звичайні канали управління та безпосередньо зв’язуватися з ракетами, що несуть ядерні боєголовки.

Джерела описують цю систему як «перлину» російського ядерного стримування: центральний вузол системи ядерного удару у відповідь, призначений для передачі наказів на запуск по всій Росії до кожної ракети в ядерному арсеналі країни, якщо Росія коли-небудь зазнає раптового нападу.

Технічна назва системи — «Периметр». На Заході вона відома як «Мертва рука».

Ця інформація, що ґрунтується на багаторічних дослідженнях, змушує деяких провідних світових експертів бити на сполох. Система, спочатку побудована та введена в дію в середині 1980-х років, є продуктом крайньої параної часів «холодної війни», що панувала тоді. З цієї причини вона викликає серйозні побоювання, що Москва знову використовує цю систему в період відновлення конфлікту між Сходом і Заходом.

Ознайомившись із результатами нашого дослідження, Джеффрі Льюїс, викладач з питань ядерного роззброєння та контролю над озброєннями у Стенфордському університеті та один із провідних світових експертів з політики ядерної безпеки, переконаний, що ці висновки є справді правдивими.

«Найпростіше пояснення полягає в тому, що росіяни, ймовірно, знову вводять «Мертву руку» в дію. Це серйозне твердження, але іноді все є саме таким, яким здається», — каже він.

«Як відомо, це командний центр Стратегічних ракетних військ. І саме там розташована штаб-квартира «Мертвої руки». Тож той факт, що об’єкт, судячи з усього, зазнає значної модернізації та повертається до експлуатації, свідчить про те, що він виконуватиме те, для чого був спочатку призначений. З Росії надходить чимало сигналів про те, що «Мертва рука» може бути знову введена в дію, зокрема тому, що, на мою думку, Росія стурбована низкою можливостей США», — каже Джеффрі Льюїс.

Том Рьосет, експерт з питань російської політики безпеки та головний викладач з розвідки в Норвезькому штабному коледжі, також вважає, що все вказує на те, що «Периметр» було модернізовано з використанням нових технологій. Однак він наголошує на тому, що система була розроблена для нанесення удару у відповідь, а не для першого удару, і тому він в першу чергу розглядає модернізацію об’єкта в горах як форму захисту.

«Це свідчить про те, що вони захищають об’єкт від будь-яких видів атак», — каже він.

Він зазначає, що Сполучені Штати розробили потужну зброю типу «бункер-бастер», здатну вражати добре захищені цілі, розташовані глибоко під землею. Американці застосовували таку зброю під час війни проти Ірану, де були вражені й пошкоджені навіть глибоко підземні об’єкти.

«Отже, щоб захистити Об’єкт 1335 та об’єкти управління ядерними силами, їм доводиться копати ще глибше й ще більше укріплювати цей об’єкт», — каже Том Рьосет.

Важко повірити

Спочатку «Периметр» був розроблений у 1970-х роках як крайній елемент того, що стало відомо як «взаємне гарантоване знищення» — стратегічна доктрина, покликана запобігти нападу великих держав одна на одну з використанням ядерної зброї, оскільки атака на супротивника неминуче означала б отримання такого ж потужного удару у відповідь.

Як своєрідний «страховий поліс» на випадок крайньої необхідності російські вчені створили складну систему, покликану гарантувати ядерне відплата у разі, якщо політичне та військове керівництво Росії буде знищено внаслідок раптового нападу.

Якби Кремль отримав попередження про наближення ворожих ядерних ракет, у керівництва було б лише кілька хвилин, щоб вирішити, чи є загроза реальною і чи слід віддати наказ про контрудар до того, як ракети влучать у ціль.

Завдяки системі «Периметр» вони могли б делегувати це рішення захищеному бункеру «Об’єкт 1335», звідки система стежила б за тим, чи дійсно країна зазнає нападу. Якщо зв’язок із керівництвом було б перервано, а система зафіксувала б сейсмічні коливання та радіацію, що свідчать про ядерний вибух на території Росії, солдати в бункері змогли б завдати всеосяжного удару у відповідь.

Таке делегування наказу на запуск мало допомогти Кремлю заспокоїтися та уникнути реакції на помилкові тривоги, яких у минулому траплялося кілька.

Однак, за словами Джеффрі Льюїса, відновлення роботи «Периметра» все ж є драматичним поворотом подій, оскільки навіть у вищих ешелонах західних розвідувальних служб важко було повірити, що напівавтоматична система з такими руйнівними можливостями взагалі могла існувати.

«Навіть американська розвідувальна спільнота не хотіла вірити, що «Мертва рука» насправді існувала. Досі можна зустріти людей, які тоді працювали в уряді й які просто відмовляються вірити, що радянські вчені коли-небудь її створили, хоча це ретельно задокументовано», — каже Джеффрі Льюїс.

Ознайомившись із результатами нашого дослідження, він проконсультувався з джерелами в Росії та за її межами, і, за його словами, вони підтвердили ці підозри.

«Так важко повірити, що вони зробили це вперше, і людям буде дуже важко повірити, що вони роблять це знову. Але я думаю, що вони це роблять».

Цю оцінку підтримує Енді Вебер, який обіймав посаду заступника міністра оборони з програм ядерної, хімічної та біологічної оборони за адміністрації Обами і понад п’ять років консультував президента з питань ядерної зброї.

Він також вважає, що докази вказують на те, що Росія знову запустила систему «Периметр».

«У мене немає підстав вважати, що це не так. Путін дуже параноїдально ставиться до ударів з метою знищення керівництва. Він завжди так ставився. Тож цілком логічно, що він надає цьому пріоритет».

Комплекс на горі Косвінський завжди був «дуже, дуже високим пріоритетом» для західних розвідувальних служб, зазначає Енді Вебер. На його думку, модернізацію об’єкта № 1335 слід розглядати як частину більш широкого нарощування ядерних сил Росії.

«Це узгоджується з тим, що протягом останнього десятиліття Путін збільшив інвестиції в системи доставки ядерної зброї, боєголовки та системи управління. Адже залежність Російської Федерації від ядерної зброї зростає», — зазначає він.

Таємниця всередині гори

Дерев’яні будинки, з яких складається невелике селище Китлим, темні й обвітрені. Нескінченні хвойні ліси та непрохідна місцевість простягаються на сотні кілометрів майже в усіх напрямках.

Селище розташоване в глибині російської дикої природи й є надзвичайно ізольованим. Зими тут довгі й суворі, а зв’язок із зовнішнім світом протягом десятиліть практично був відсутній.

Але якщо проїхати по вузькій дорозі, що звивається від села через ліс і повз занедбані платинові копальні на схід, то ви потрапите до невеликої автостоянки та військового контрольно-пропускного пункту. Саме тут, біля підніжжя гори Косвінський, розташована військова база, на якій дислокується спеціальний військовий підрозділ № 20003.

У найвіддаленішому кінці бази, за ще одним контрольно-пропускним пунктом і поруч із високою кулеметною вежею, масивні залізні ворота ведуть углиб гори — це вхід до величезного підземного комплексу будівель і системи тунелів, прихованого під кількома сотнями метрів твердої породи.

Саме з цього ретельно захищеного «Об’єкта 1335» Стратегічні ракетні війська зможуть координувати дії та вести ядерну війну.

Саме тому комплекс у горі Косвінський є також одним із найтаємничіших місць у Росії. За понад 40 років, що минули з часу прокладання перших тунелів на початку 1980-х, не просочилася жодна найменша деталь про внутрішню частину об’єкта. Хоча нам вдалося знайти сотні зображень військової частини зовні гори, лише одне, судячи з усього, зроблено зсередини тунелів.

Однак колишні військовослужбовці, які служили у підрозділі № 20003, описують бункерний комплекс у розмовах із Danwatch, The Sunday Times та Dossier Center як «великомасштабний». Один із них навіть зазначає, що відстані в системі тунелів настільки великі, що всередині гори Косвінський курсують автобуси.

Це все, що вони готові розкрити, адже, зрештою, це військові таємниці, — пояснює інший. Якщо їх спіймають на розмовах, їм може загрожувати тривалий термін ув’язнення — або навіть гірше.

Російські чиновники час від часу натякали на існування системи «Периметр», зокрема заявляли, що система була активована та приведена до бойової готовності. У 2011 році головнокомандувач Стратегічних ракетних військ генерал Сергій Каракаєв підтвердив існування «Периметра» в інтерв’ю, але не надав жодних доказів на підтвердження своїх слів.

У серпні 2025 року колишній президент Дмитро Медведєв натякнув на «Периметр» у дописі в Telegram, адресованому президенту США Дональду Трампу. Він попередив про те, «наскільки небезпечною може бути легендарна «Мертва рука»», що одразу ж спонукало Трампа відповісти на своїй соціальній платформі Truth Social та передислокувати два атомні підводні човни в більш «відповідні регіони».

Але вперше ми можемо пов’язати російські заяви безпосередньо з конкретною діяльністю в місці розташування системи. Цього разу заяви походять не від високопосадовців, а від деяких із тих, хто фактично працював над системою «Периметр».

У російському військовому журналі кілька високопоставлених ветеранів Стратегічних ракетних військ підтверджують, що «Периметр» було модернізовано та відновлено на об’єкті № 1335.

У серії статей вони описують, як ця система «після багатьох років експериментальних робіт» ще в 2023 році була знову приведена до «бойової готовності».

Генерал-майор у відставці В. Г. Халін, який брав участь у розробці оригінальної системи «Периметр» у 1970-х роках, розповідає, як у період з 2005 по 2010 рік він був одним із провідних фахівців, відповідальних за модернізацію системи, нібито згідно з таємним указом президента Росії Володимира Путіна.

Халін описує, як було оновлено «систему автоматизації» «Периметра» та як «технічні можливості» системи було посилено, зокрема, за допомогою мобільних командних пунктів та космічних засобів зв’язку.

«У разі необхідності Стратегічні ракетні війська виконають історичну місію — завдадуть удару у відповідь по ворогу, який порушить нашу незалежність», — написав Халін у січні 2026 року.

На думку експертів, описи генерал-майора Халіна особливо вражають тим, що він висловлюється не у світовій пресі, а в російському журналі для ветеранів.

Державні таємниці на тендері

Коли у 2018 році Міністерство оборони в Москві вирішило розширити бункер у горі поблизу Китлима, практичну роботу взяло на себе 8-ме Головне управління військового будівництва.

Через тисячі окремих тендерів управління замовляло все необхідне для будівельних робіт — від туалетів, кранів, гумових ущільнювачів і світловідбивних жилетів до сейфів, електромагнітних замків та інфрачервоних датчиків.

Але також було замовлено важку землерийну техніку та обладнання для буріння гірських порід, а також вентиляційне обладнання для шахт і спеціальні повітряні фільтри, призначені для очищення повітря від хімічних і біологічних речовин та радіоактивного пилу. Крім того, — сейсмостійкі та вибухозахищені електричні підстанції, опалювальне обладнання, світильники та електричні щити.

Крім того, були самі будівельні матеріали: 22 000 тонн арматурної сталі та сталевих елементів, 600 кілометрів електричних кабелів, 14 000 світильників і лампочок. Електрична інфраструктура, здатна забезпечити електроенергією невеликі міста. І понад 56 000 тонн цементу — цього вистачило б на будівництво кількох багатоповерхових будинків.

«Це колосальні обсяги», — каже Пер Гольтерманн, професор кафедри будівництва та машинобудування Датського технічного університету.

«Лише з такої кількості цементу зазвичай можна виготовити близько 150 000 кубічних метрів бетону. У звичайному будівництві це могло б відповідати від півмільйона до мільйона квадратних метрів бетонних елементів. Для військових потреб стіни, ймовірно, зробили б товстішими — але навіть за найобережнішими оцінками площа поверхні становила б щонайменше 150 000 квадратних метрів», — зазначає він.

«Це грандіозний будівельний проєкт».

Хоча під час проведення тендерів докладалися значні зусилля, щоб не розкривати більше, ніж це було абсолютно необхідно — наприклад, шляхом послідовного використання кодів і цифр, — окремі уривки серед сотень сторінок у кількох тендерах все ж розкривають деякі подробиці про те, що приховано в горі.

«Об’єкт 1335 призначений для розміщення комплексу з обладнанням для систем управління, зв’язку та безпеки, а також постійного проживання персоналу в умовах бойової готовності та повсякденного життя. Учасники тендеру повинні мати ліцензію ФСБ на виконання робіт, що становлять державну таємницю», — зазначено в одному з тендерних документів із посиланням на російську спецслужбу ФСБ.

Інші документи містять суворі вимоги до водіїв, які доставляють матеріали, зокрема повну заборону на використання телефонів, комп’ютерів та іншої електроніки під час доставки.

Ні в селі Китлим, ні на військовій базі біля підніжжя гори немає нічого, що могло б пояснити великі обсяги будівельних матеріалів. Однак супутникові знімки показують масштабні земляні роботи біля входів і виходів з гори. Крім того, ведуться роботи над тим, що, судячи з усього, є шістьма новими входами в гору.

Енді Вебер, колишній заступник міністра оборони США, вважає, що наше дослідження матеріалів тендерів є дуже важливим відкриттям. Однак він припускає, що те, що Захід зараз дізнається про відновлення роботи «Периметра», може бути навмисним кроком з боку росіян.

«Можливо, через публічні тендери відбуваються санкціоновані витоки інформації, адже те, що вони працюють над цим, — це, безумовно, не те, що вони хочуть тримати в таємниці», — каже він.

Він посилається на класичну чорно-білу військову комедію Стенлі Кубрика «Доктор Стрейнджлав» 1964 року, в якій Радянський Союз побудував машину «судного дня», але забув повідомити про це американцям — тим самим позбавивши цю машину її стримуючого ефекту.

«Яка користь від такої системи, якщо протилежна сторона про неї не знає? Путін хоче, щоб його супротивники знали, що ця система діє», — каже Енді Вебер.

Спосіб виграти дорогоцінний час

Багато в чому холодна війна досягла свого піку, коли в середині 1980-х років було вперше запущено систему «Периметр».

Протягом попередніх десятиліть кількість ядерних боєголовок у світі стрімко зростала, і, зокрема, Радянський Союз суттєво збільшив їхнє виробництво. Тільки в період з 1970 по 1980 рік радянські фахівці виготовили понад 18 000 нових боєголовок, а в 1979 році їхня кількість уперше перевищила кількість боєголовок у американців.

Поки Сполучені Штати та Радянський Союз у першій половині 1980-х років розпочали перші справжні переговори про роззброєння в Женеві, радянські інженери, за словами американського журналіста Девіда Гофмана — який у 2009 році написав книгу «Мертва рука», що отримала Пулітцерівську премію, — гарячково почали рити тунелі в горі Косвінський, щоб облаштувати командний центр на випадок початку ядерної війни. У 1985 році Радянський Союз уперше запустив систему «Периметр» у цьому новому підземному комплексі.

Стівен Пайфер, який згодом став послом США в Україні та працював дипломатом у посольствах у Москві, Лондоні та Варшаві, брав участь у женевських переговорах як радник американської делегації.

Він згадує той час як період, що характеризувався надзвичайним рівнем параної з боку російського керівництва, коли, за його словами, «радянська сторона не вела переговорів серйозно». Але тоді він не знав про плани щодо «Периметра» і лише через багато років дізнався про його існування.

Проте те, що росіяни знову працюють над «Периметром», не заважає йому спати вночі.

«Наскільки я розумію, ця система насправді не була призначена для стримування американців. Вона була розроблена, щоб надати політичному керівництву в Москві впевненості, щоб воно заспокоїлося і сказало: дивіться, якщо вас знищать, існує система, яка завдасть удару у відповідь. Тож, можливо, не потрібно реагувати в паніці, адже у вас є ця система як запасний варіант», — каже він.

Проте його «трохи нервують» заяви генерал-майора В. Г. Халіна про те, що «система автоматизації» «Периметра» нібито була оновлена.

«У певному сенсі це звучить так, ніби ви виключаєте людину з ланцюга управління», — зазначає він.

Роботи на об’єкті Стратегічних ракетних військ на горі Косвінський є частиною ширшої модернізації баз ядерної зброї по всій Росії.

Минулого року Danwatch у співпраці з Der Spiegel задокументував, як десятки об’єктів було перебудовано з новою інфраструктурою для обслуговування низки нових систем ядерної зброї.

«Розширення об’єкта № 1335 є наслідком більш масштабної модернізації ядерних сил, якій у російських збройних силах надано високий пріоритет», — каже Том Рьосет із Норвезького штабного коледжу.

«Захист периметра знову стане пріоритетом у нинішній більш напруженій геополітичній ситуації, в якій Росія вважає себе в стані конфлікту із Заходом».

Джерело: danwatch.dk