Європа охоплена двома дебатами, які мають менше значення, ніж вона вважає, і водночас ігнорує одну, яка має величезне значення. Перша — хто має представляти ЄС на переговорах із Росією. Це здебільшого не має значення, оскільки перспективи серйозних мирних переговорів щодо України до кінця зими є незначними — попри галас, що супроводжував обговорення в Абу-Дабі цього тижня. Росія має потужні стимули для ескалації війни протягом найближчих місяців, намагаючись підірвати економіку України та моральний дух цивільного населення.
Друга — це підхід Дональда Трампа до України. Це має менше значення, ніж раніше, — і не лише тому, що зараз його дії більше обмежує Конгрес, контрольований демократами. З моменту повернення на посаду в січні 2025 року Трамп не надав Києву жодної нової військової допомоги з боку США. Продаж американської зброї залишається важливим для військових зусиль України, але військові інтервенції Трампа на Близькому Сході ще більше ускладнили постачання зброї, якої Україна потребує найбільше, — зокрема перехоплювачів «Патріот».
Україна й досі значною мірою залежить від розвідданих раннього попередження з боку США, особливо для виявлення російських балістичних ракет, що наближаються, — а Європа навряд чи зможе повністю відтворити ці можливості до 2030 року. Але загальний висновок залишається незмінним: США є для України менш незамінним партнером, ніж два роки тому.
Дискусія, яку європейські лідери ігнорують, стосується набагато ближчих питань: що станеться, якщо Марін Ле Пен переможе на президентських виборах у Франції через шість місяців?
Президент Ле Пен призупинить двосторонню допомогу Франції Україні. Що ще важливіше, її опозиція до збільшення внеску Франції до бюджету ЄС може поставити під загрозу фінансування на рівні всього Союзу. Ле Пен погрожує накласти вето на наступний семирічний бюджет блоку, включаючи запропонований механізм у розмірі 100 млрд євро для України. Саме через цей механізм ЄС сподівається фінансово підтримувати Київ після 2028 року.
Президентство Ле Пен також може надати урядам країн, що знаходяться далі від лінії фронту, політичне прикриття для скорочення своєї підтримки. Для Італії, Іспанії, Греції, Австрії, Угорщини та Словаччини Україна є менш пріоритетним питанням, а підтримка з боку Італії може ще більше ослабнути після виборів наступного року.
Внаслідок цього двосторонній характер допомоги може призвести до того, що тягар ляже на плечі меншої групи країн Північної та Західної Європи. Їм буде важко компенсувати втрату внесків з боку значної частини країн Південної та Центральної Європи.
Ле Пен також поставить під загрозу перспективи вступу України до ЄС та режим санкцій блоку проти Росії. Вступ України до ЄС стане практично неможливим: ключові рішення вимагають одностайності, а Ле Пен уже виступила проти приєднання Києва. І вона не буде єдиною, хто висловлює таку небажаність. Незважаючи на свої публічні зобов’язання, уряди багатьох країн ЄС мають серйозні застереження щодо прийняття України.
Санкції будуть так само вразливими. Ле Пен виступає за скасування санкцій ЄС проти Росії ще з 2017 року. Термін дії економічних санкцій блоку закінчується в липні 2027 року, і вето Франції може покласти їм край. Вона також може заблокувати продовження санкцій проти окремих осіб і накласти вето на будь-які нові пакети санкцій.
Коротко кажучи, президентство Ле Пен може одночасно підірвати три стовпи європейської підтримки України: фінансування, членство в ЄС та санкції проти Росії.
Уявімо на мить найгірший сценарій — внаслідок нездатності Європи підтримувати Україну після перемоги Ле Пен Київ буде змушений піти на укладення угоди на умовах Москви. Росія отримає конституційне визнання своєї анексії Донецька та Луганська (а можливо, навіть Запоріжжя та Херсона). Москва також нав’язує Києву політичні та безпекові умови: заборону на вступ до НАТО, обмеження чисельності збройних сил, а також політичні вимоги, які Москва маскує під «денацифікацію».
Після невиправданого вторгнення та майже п’яти років безжальних російських атак на цивільне населення українці сприйматимуть цю угоду як принизливу поразку. Приниження було б ще більшим, якби Київ підписав угоду під тиском Вашингтона, за підтримки одних європейських країн та на тлі опору з боку інших.
Насамперед ця угода стала б гуманітарною трагедією. Віддача решти Донбасу залишила б десятки тисяч цивільних осіб під російською окупацією. На них чекало б те, що окупація означала в інших місцях: масові затримання, насильницькі зникнення та тортури. Ті, кому вдалося б евакуюватися, поповнили б ряди внутрішньо переміщених осіб в Україні.
Оскільки будь-яка передача території вимагає проведення референдуму, президент України Володимир Зеленський був би змушений організувати його і, ймовірно, виніс би всю угоду на голосування. Українці, швидше за все, відхилили б її, що спричинило б безпрецедентну політичну кризу. Якби Україна більше не могла продовжувати боротьбу, перед Зеленським постали б два погані варіанти: проігнорувати результати голосування та нав’язати вкрай непопулярну угоду; або піти у відставку й залишити вакуум, який мав би заповнити наступний уряд.
У будь-якому разі, вулиці, ймовірно, заполонили б протестувальники, противники оскаржили б угоду в суді, а той, хто її підписав, втратив би посаду. Угода також мала б пройти через парламент, де її могли б відхилити, оскільки мало хто з депутатів хотів би, щоб їхні імена фігурували в ній. Якби ж її нав’язали в обхід конституції, політична сцена розкололася б на фракції: одні обіцяли б скасувати угоду, а інші наполягали б на тому, щоб рухатися далі.
Економіка, ймовірно, піде тим самим шляхом. Донори та інвестори, які планували фінансувати відбудову, відступили б, залишивши на столі потенційні угоди на мільярди. Загроза повторного вторгнення Росії та політична нестабільність загальмували б відбудову. Тоді ще мільйони українців попрямують на захід, щоб приєднатися до своїх родин, рятуючись від угоди, яка не забезпечує належних гарантій безпеки, і залишаючи за собою економічну руїну. Водночас багато солдатів відмовляться скласти зброю і продовжуватимуть партизанську війну на відданих територіях Донбасу. Ці підрозділи буде важко приборкати, що, можливо, дасть Москві привід для відновлення повномасштабних бойових дій.
З часом почуття зради неминуче переросте у неприязнь як до західних партнерів, так і до київської еліти часів війни. Найнебезпечніше те, що Росія, ймовірно, використає цю перерву для відновлення своєї економіки та армії. Незабаром Володимир Путін може відчути спокусу скористатися хаосом в Україні та вторгнутися знову. Слабка система безпеки угоди на умовах Росії зробить це можливим. Європа залишиться з розбитою, озлобленою та добре озброєною державою на своїх кордонах, а за нею — з Росією, що набрала сміливості.
Ніщо з цього не є неминучим. Українці не виявляють бажання капітулювати, а тиск з боку США, що триває вже кілька тижнів, не змінив громадської думки. Київ також розуміє, що умови Москви, ймовірно, розраховані саме на те, щоб спричинити таку халепу. Україна погодилася б на таку угоду лише в тому випадку, якщо б у неї не було іншого вибору.
Щоб дійти до такого стану, потрібно, щоб одночасно зійшлося кілька несприятливих обставин: повне припинення США розвідувальної та військової підтримки, що дозволить Росії відсунути лінію фронту; вичерпання європейського фінансування без двосторонньої заміни; та ескалація з боку Росії, підкріплена новою мобілізацією. Кожен із цих факторів можливий окремо; разом вони малоймовірні. Проте цей сценарій має змусити столиці ЄС серйозно задуматися. Політика має ґрунтуватися на найгіршому сценарії, а не на наївних сподіваннях, що Ле Пен, прийшовши до влади, пом’якшить свою позицію щодо України, як це зробила Мелоні.
Перспективи України є найпохмурішими з часу повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Стратегія Путіна завжди полягала в тому, щоб перечекати Захід і досягти політично того, чого він не може здобути на полі бою. Ця перспектива стає дедалі ймовірнішою — не тому, що Україна втрачає волю до боротьби, і навіть не через відступ Вашингтона, а через те, що може статися в Європі наступного року, що зробить її найслабшою ланкою у власній стратегії перемоги над Росією.
Джерело: theguardian.com
Ми збираємо новини з Reuters, BBC, Bloomberg та інших світових ЗМІ.
Коротко, факти, без фейків та зайвого галасу.
👉 Підписуйтесь у Telegram
