Європі потрібна нова стратегія щодо російської агресії в «сірій зоні»

Коли голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн у своїй нещодавній промові «Про стан Союзу» закликала до створення нового «посібника з протидії гібридним загрозам», вона визнала сувору реальність: європейські інституції не встигають за ескалацією кампанії Москви з агресії в «сірій зоні».

Проте реакція Брюсселя, як і раніше, зосереджена на реагуванні на дії Росії, а не на створенні надійного засобу стримування. Визнання вразливості Європи є необхідним першим кроком. Але ліквідація наслідків російських атак — це ані стратегія, ані «стратегічна незалежність».

Підхід, передбачений фон дер Ляєн, здається, має низку недоліків, зокрема ті самі вимоги щодо одностайності, які неодноразово гальмували введення санкцій ЄС. Один-єдиний уряд, що потрапив під вплив, може заблокувати колективні дії проти Росії, як це неодноразово траплялося з 2022 року.

Зараз існують плани щодо створення Європейської ради безпеки, яка об’єднає лідерів ЄС із партнерами, зокрема Україною, Великою Британією, Норвегією та Канадою. Однак не зрозуміло, чи допоможе цей новий орган впорядкувати колективні заходи реагування, особливо якщо всі учасники матимуть право вето.

Незважаючи на ці занепокоєння, більшість європейських політиків погоджуються, що необхідні нові підходи, які б враховували погіршення ситуації з безпекою. Справжнє стримування більше не буде ґрунтуватися на стратегічній стриманості.

Натомість Європа повинна прийняти більш активну оборонну стратегію, оскільки Росія продовжуватиме розширювати нинішню кампанію ворожих дій, доки не виявить справжні «червоні лінії» континенту. У цей момент прорахунок з будь-якої сторони стане серйозним ризиком. Європі потрібен сміливіший підхід до російської агресії в «сірій зоні», який змусить Кремль нести витрати.

Коли Москва стикатиметься з наслідками кожного нового акту, російські розрахунки можуть почати змінюватися. Одним із варіантів може бути допомога у подоланні стратегічного розриву між системами протиповітряної оборони НАТО та повітряним простором України, який наразі грає на користь Росії.

Очікування, поки російські ракети та дрони перетнуть кордон ЄС, перш ніж реагувати, надає Москві тактичну ініціативу. Замість того, щоб намагатися захистити всю Україну одразу, європейські країни могли б розглянути можливість розширення існуючої ініціативи «European Sky Shield» на частини західної України. Це можна було б подати як пряму відповідь на зростаючі порушення Росією повітряного простору НАТО.

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський та міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш висловили підтримку ідеї відігравати більшу роль у захисті повітряного простору України. Сікорський стверджував, що краще збивати російські ракети та дрони, поки вони ще перебувають у повітряному просторі України, а не чекати, поки вони перетнуть польський кордон.

Тим часом Косіняк-Камиш нещодавно зазначив, що підтримка України відповідає національним інтересам Польщі, «щоб ракети можна було перехоплювати там і вони не досягали Польщі». Попередні заклики до розширення зони покриття протиповітряної оборони на території України натрапили на опір через побоювання європейських країн щодо можливої ескалації конфлікту.

Кремль спекулював на цих побоюваннях, попереджаючи, що будь-яка спроба перехоплення російських дронів і ракет над Україною може призвести до прямого конфлікту.

Однак Москва неодноразово висловлювала подібні погрози протягом усього періоду повномасштабного вторгнення в рамках зусиль, спрямованих на стримування підтримки України.

Позиціонуючи підтримку протиповітряної оборони на території України як відповідь на ескалацію гібридної війни з боку Росії, європейські партнери Києва могли б надіслати Москві чіткий сигнал про те, що вторгнення ракет і дронів тягне за собою дуже конкретні наслідки і не буде терпітися.

Європейські заходи стримування також мають передбачати суворіше застосування заходів, спрямованих проти «тіньового флоту» російських нафтових танкерів. Цей флот є життєво важливим фінансовим джерелом для військової машини Володимира Путіна. Європейські країни могли б діяти рішучіше щодо огляду суден та затримання екіпажів, які працюють без дійсних сертифікатів або страхування.

Вони також могли б вивчити правові можливості для переходу від тимчасового затримання суден до їхнього повного конфіскації. Окрім заходів проти «тіньового флоту», слід докласти додаткових зусиль для максимального посилення фінансового впливу Європи на Росію. Заморожування активів Центрального банку Росії на суму понад двісті мільярдів доларів було необхідним першим кроком у 2022 році, але саме це не зупинило агресію Кремля.

Нещодавно поновилася дискусія щодо заморожених російських активів, і низка країн закликає до нових зусиль з метою пошуку правового рішення, яке дозволило б спрямувати ці кошти на потреби України.

Усі ці заходи несуть реальні ризики, які не можна ігнорувати.

Будь-який крок, спрямований на конфіскацію, а не заморожування російських активів, зустріне рішучий опір з боку Москви та може дестабілізувати фінансову систему Європи в цілому. Заходи з розширення перехоплення в повітряному просторі та блокування на морі спричинять значний ризик ескалації.

Водночас бездіяльність також несе неминучі ризики та ще більше підбадьорить Росію. Європі потрібна нова стратегія протидії гібридним загрозам, але підхід, орієнтований на координацію заходів реагування вже після того, як російські атаки відбулися, не є ефективним засобом стримування. Справжня стратегія протидії гібридним загрозам має бути спрямована на виявлення важелів впливу Європи на Росію та перетворення їх на такі заходи у відповідь, яких Кремль насправді побоюється.

Доки російські гібридні атаки на Європу не почнуть завдавати Москві прямих стратегічних втрат, Путін продовжуватиме ескалацію.

Джерело: www.atlanticcouncil.org/blogs/ukrainealert/europe-needs-a-new-strategy-for-russian-grey-zone-aggression/