Працівники гуманітарних організацій та служб більше не в безпеці

У Газі загинули семеро моїх колег. І там, і в Україні працівники гуманітарних організацій більше не в безпеці.

У воєнний час важка й життєво необхідна робота з постачання їжі, води та ліків вже майже 80 років захищена міжнародними угодами. Проте ці гарантії систематично й неодноразово ігнорувалися під час двох найкривавіших воєн останніх років: в Україні та Газі.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, з моменту повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року Росія атакувала об’єкти охорони здоров’я в Україні понад 3 200 разів: у середньому приблизно двічі на день. Сюди входять численні атаки типу «подвійного удару» по одній і тій самій цілі з коротким інтервалом, що є особливо смертоносними для рятувальників.

У квітні Рада Безпеки ООН отримала інформацію, що за останні три роки щонайменше 1 010 гуманітарних працівників загинули в 21 країні. Більше половини з них — у Газі та на Західному березі. Це втричі більше, ніж 377 загиблих за попередні три роки.

«Це не випадкова ескалація», — заявив Том Флетчер, заступник Генерального секретаря ООН з гуманітарних питань. «Це крах системи захисту». Цей крах системи захисту безпосередньо призвів до повітряних ударів по працівникам гуманітарних організацій у Газі, зокрема по семи членам моєї власної команди World Central Kitchen (WCK), яких у квітні 2024 року вбили ізраїльські збройні сили (ІДФ), незважаючи на повну співпрацю та координацію з військовими.

Тоді ІДФ дійшла висновку, що ці атаки були «серйозною помилкою» та порушенням власних стандартних оперативних процедур. У заяві зазначалося: «Ми вважаємо життєво важливу гуманітарну діяльність міжнародних гуманітарних організацій надзвичайно важливою і продовжуватимемо працювати над координацією та підтримкою їхньої діяльності, забезпечуючи їхню безпеку та захищаючи їхні життя». Полковник запасу Ночі Мендель, який віддав наказ про удари, був звільнений за свої дії.

Однак ці красиві слова були знецінені самими ЦАХАЛ, коли минулого місяця їхній військовий прокурор вирішив не порушувати кримінальну справу щодо повітряних ударів по нашому конвою. Тепер, завдяки розслідуванню газети «Guardian», ми розуміємо, що націлювання на конвой WCK було результатом військової тактики «провини за асоціацію». Це означає, що застосування смертоносної сили може бути спровоковано підозрами, тінями або просто упередженнями. Ця невизначена, необґрунтована та незаконна тактика становить смертельну загрозу для всіх гуманітарних працівників. Які заходи захисту існують за таких умов?

Варто згадати, чому в 1949 році була ухвалена Четверта Женевська конвенція, яку підтримав весь світ, з явною метою захисту цивільного населення під час війни та задоволення основних гуманітарних потреб. Відразу після Другої світової війни масштаби страждань цивільного населення шокували світову громадську думку. Справді, одним із ключових авторів конвенції був Жорж Каен-Сальвадор — французький державний службовець єврейського походження, чия родина перебувала в таборі інтернованих у Дрансі. У 1943 році їх депортували до Аушвіца, але їм вдалося втекти до Швейцарії. Він був одним із кількох тих, хто вижив і брав участь у розробці Четвертої конвенції.

Заяви конвенції про спільні цінності під час війни не втратили актуальності й сьогодні, але їм доводиться боротися за виживання.

Давид Бен-Гуріон, батько-засновник Ізраїлю, колись сказав знамениті слова: «Доля Ізраїлю залежить від двох речей: його сили та його праведності». Цю фразу полюбляють цитувати військові керівники Ізраїлю, але їхні дії далеко не відповідають цим словам. Гуманітарні цінності є основою справедливості; саме вони відрізняють відповідальні національні держави від терористичних угруповань чи держав-ізгоїв, яким байдуже до страждань цивільного населення. Захист гуманітарних працівників дозволяє світові гарантувати, що про цивільне населення дбають.

Джерело: www.theguardian.com