Передбачувана перемога Путіна, невизначене майбутнє Росії

Завершення голосування: голова партії «Єдина Росія» Дмитро Медведєв та міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров стежать за попередніми результатами голосування на парламентських виборах у Росії 2026 року.

Але вибори ніколи не визначали майбутнє Росії.

Останні вибори не стали винятком У путінській Росії навряд чи є щось більш передбачуване, ніж результати виборів.

Протягом трьох днів голосування у вересні росіяни йшли на виборчі дільниці, щоб обрати депутатів до Державної Думи та регіональних чиновників. Проте, на відміну від попередніх років, ці вибори відбулися в час, коли росіяни відчувають дедалі більший економічний тиск та посилене почуття незахищеності, спричинене успіхом ударів українських безпілотників на великі відстані.

Ці атаки не лише підвищили для Москви витрати на війну, а й суттєво підірвали ключову тезу Кремля про те, що навіть після чотирьох з половиною років війни режим все ще здатний захистити пересічних росіян від безпосередніх наслідків конфлікту.

Мабуть, найвагомішим доказом цього став масштабний удар безпілотників України по Москві в неділю, 20 вересня, в останній день голосування, що наочно продемонстрував, як війна досягла столиці.

Замість того, щоб змінити і без того відомий результат виборів, Україна викрила розрив, що дедалі збільшується, між обіцянками Кремля щодо безпеки та реальністю конфлікту, який дедалі сильніше зачіпає пересічних громадян у їхніх домівках.

Чому вибори все ще мають значення?

На цьому тлі вибори слугують важливим інструментом для демонстрації легітимності: вони показують, що росіяни вкотре голосують за «Єдину Росію» — правлячу партію, тим самим висловлюючи довіру до Путіна і, за замовчуванням, беззаперечну підтримку його військових дій в Україні.

Для досягнення цих цілей висока явка виборців залишається необхідною, але її потрібно ретельно дозувати та суворо контролювати, щоб уникнути враження надмірності.

Путін, безперечно, має засоби, щоб повністю відмовитися від виборів, проте він воліє подавати себе не як диктатора, що переслідує власні імперські амбіції, а як сильного, популярного лідера, чиї рішення відображають волю народу.

Як і широко очікувалося, правляча в Росії партія «Єдина Росія» здобула переконливу перемогу на перших у країні парламентських виборах, що відбулися в умовах війни, набравши, за попередніми результатами, оприлюдненими Центральною виборчою комісією, приблизно 58 % голосів за партійними списками за половину з 450 місць у Державній Думі.

Кандидати від партії також лідирували у 208 з 225 одномандатних округів, що дає «Єдиній Росії» всі шанси зберегти свою конституційну кваліфіковану більшість.

Ця впевнена перемога дозволить Путіну стверджувати, що внутрішнього тиску з метою припинення війни немає.

Передвиборчі гасла

Протягом усієї передвиборчої кампанії домінували дві ключові теми: національна єдність і перемога у війні в Україні, які йдуть рука об руку, а також соціальні та економічні гарантії.

Передвиборчі гасла продемонстрували, яке центральне значення Путін надає війні.

У зверненні 16 вересня він наголосив на відповідальності кожного громадянина за участь у голосуванні та демонстрацію єдності навколо «спільних цінностей, історичної пам’яті та любові до Батьківщини».

Він представив участь у виборах як доказ того, що мільйони росіян підтримують тих, хто воює в Україні.

Перемога в Україні та відмова від компромісу в будь-яких можливих переговорах були центральними елементами передвиборчої риторики «Єдиної Росії».

Більше того, вперше з 2007 року правляча партія відкрито перепозиціонувала себе як партію Путіна.

Це відхилення від попередніх кампаній, оскільки Путін не є ані офіційним членом «Єдиної Росії», ані кандидатом у її списку, і загалом намагався зберігати певну дистанцію від офіційної приналежності, хоча загальновизнано, що ця партія є його політичним інструментом.

Повернення до персоналізованих послань, зокрема гасла ««Голосувати за Путіна — це абсолютний мінімум», мав на меті перетворити голос за «Єдину Росію» на прямий вираз підтримки Путіна, його керівництва та, що найважливіше, його ведення війни.

Допоможіть своїм результатам пошуку показувати більше матеріалів від RUSI.

Додавання RUSI як пріоритетного джерела в Google означає, що наші аналітичні матеріали з’являтимуться на більш помітних місцях.

Водночас, з огляду на зростаюче невдоволення економічною ситуацією, регіональні передвиборчі кампанії зосереджувалися переважно на звичних обіцянках щодо покращення державних послуг, охорони здоров’я, заробітної плати та умов життя, уникаючи при цьому обговорення людських та економічних витрат війни.

Такий розкол у дебатах дозволив Кремлю подати вибори як патріотичний згуртування навколо прапора, одночасно пропонуючи виборцям, особливо в регіонах, більш традиційні соціальні та економічні гарантії.

Усунення символічного інакодумства

Домінуюча роль війни як передвиборчої теми проявилася також у ліквідації навіть найнезначніших джерел політичної опозиції.

Скасувавши реєстрацію єдиної зареєстрованої в Росії антивоєнної партії «Яблоко» після того, як їй спочатку було надано право брати участь у виборах, режим продемонстрував, що не має наміру йти навіть на найменший ризик.

«Яблоко» постійно набирало в опитуваннях лише кілька відсотків, і навіть заклик Юлії Навальної, вдови російського опозиційного лідера Олексія Навального, до антивоєнних виборців підтримати партію навряд чи перетворився б на серйозну виборчу загрозу.

Отже, це рішення було спрямовано не стільки на те, щоб не дати «Яблоку» здобути місця в парламенті, скільки на те, щоб закрити останній офіційний політичний канал для вираження антивоєнних настроїв та зберегти повний контроль над публічним дискурсом щодо війни в Україні.

Натомість Кремль підвищив статус ветеранів війни у списках кандидатів від «Єдиної Росії», представивши участь у вторгненні як шлях до політичного зростання та суспільного визнання.

Це демонструє, що внесок у військові зусилля винагороджується, а також сигналізує усталеним елітам про те, що формується новий політичний клас воєнного часу, заснований на продемонстрованій лояльності та служінні центральному політичному проєкту Путіна.

Невизначеність після виборів

Незважаючи на передбачуваність результатів виборів до Думи, майбутнє Росії стає дедалі більш невизначеним.

Путін може демонструвати задоволення від переконливої перемоги «Єдиної Росії», але ці вибори не вирішують проблем, з якими він зараз стикається.

Україна демонструє дедалі більшу впевненість у своїй кампанії ударів на великі відстані, дедалі частіше націлюючись на російські міста та критичну інфраструктуру.

Кремль може керувати публічними повідомленнями, але не може закрити громадянам очі на реальні наслідки війни, коли повітряна тривога, перебої в авіасполученні, дефіцит палива та атаки дронів стають частиною повсякденного життя.

Будьте в курсі останніх публікацій та подій разом з Міжнародною групою досліджень з питань безпеки Отримуйте щотижневий огляд найсвіжіших коментарів та досліджень прямо на свою електронну пошту.

Тим часом переговори фактично зайшли у глухий кут.

Хоча спочатку Москва, можливо, вважала, що процес розвивається на її користь, немає жодних ознак того, що Україна чи її партнери готові погодитися на максималістські вимоги Росії, особливо за нинішніх обставин.

Росія також далека від того, щоб нав’язати ці вимоги військовим шляхом.

Її війська продовжують поступово завойовувати території, але лише повільними темпами та з дуже великими людськими й матеріальними втратами.

Перспектива захоплення всього Донбасу шляхом наступу на полі бою або використання обмежених успіхів для примушення України прийняти умови Москви залишається нездійсненною.

Отже, Путін стикається з дедалі вужчим набором варіантів, і одна з перспектив, яка викликає дедалі більшу стурбованість серед росіян, — це чергова хвиля мобілізації.

Тепер, коли вибори до Думи вже позаду, він може спробувати представити переконливу перемогу «Єдиної Росії» як доказ громадської підтримки більш жорсткого етапу війни.

Декілька ознак свідчать про те, що Кремль, можливо, готується до такого сценарію.

За повідомленнями, Національна гвардія провела навчання, пов’язані з мобілізацією, та підготовку до евакуації, а її керівник видав наказ, яким визначив обов’язки підрозділу під час мобілізації, за умов воєнного стану та в умовах війни.

Хоча будь-який новий призов, найімовірніше, буде частковим, він все одно нестиме значні політичні ризики.

Мобілізація у вересні 2022 року спричинила масовий відтік росіян до сусідніх країн і викликала значне занепокоєння всередині країни.

Подальша хвиля мобілізації, яка може мати більш примусовий характер, може поглибити «втому від війни» та підірвати твердження Кремля про те, що йому вдалося успішно захистити пересічних росіян від прямих наслідків конфлікту.

Малоймовірно, що сама по собі мобілізація спричинить зміну режиму або масові загальнонаціональні протести.

Однак у поєднанні з ударами України на території Росії, погіршенням економічних умов та накопиченим виснаженням від тривалої війни вона може серйозно підірвати здатність Кремля підтримувати видимість нормального життя.

Джерело: www.rusi.org