Дзвінок до Кремля: як розмова з Путіним викрила найглибший розкол у Європі щодо України

Лідери Фінляндії та Норвегії зазнали різкої критики за те, що звернулися до Росії — але Європа досі не може знайти кращого способу вплинути на мирні переговори Дональда Трампа.

Серед люстр та олійних картин у своєму Президентському палаці президент Фінляндії Олександр Стабб сів поруч зі своїм давнім другом Йонасом Гаром Стьоре, прем’єр-міністром Норвегії, щоб зателефонувати Володимиру Путіну.

Вони сподівалися, що таке драматичне й пряме втручання у справу російського лідера продемонструє рішучість Європи.

Натомість розмова того вологого осіннього ранку в Гельсінкі спричинила найбільший розкол серед північних союзників з часу повномасштабного вторгнення Путіна в Україну — і викрила ще глибші розбіжності в Європі щодо того, як поводитися з Москвою у вирішальний момент у прагненні до миру.

Поки російські та українські переговірники готуються до переговорів із посланцями Дональда Трампа в Абу-Дабі цього тижня, наслідки того дзвінка досі відлунюють по всій Європі. Уряди сперечаються щодо того, хто має представляти Європу на майбутніх переговорах, і залишаються розділеними щодо питання, що лежить в основі дебатів: чи сприяє взаємодія з Путіним встановленню миру, чи просто винагороджує агресію?

В основі європейської тривоги лежить ще одна дилема: чи можна довіряти Америці в тому, що вона доможеться справедливої угоди для них і, насамперед, для України?

Лідери ЄС намагатимуться розібратися з цими питаннями на неформальному саміті в Дубліні цього тижня. Мало хто з учасників очікує, що вони дійдуть згоди.

В інтерв’ю POLITICO в Осло Стьоре пояснив, чому він і Стабб вирішили зателефонувати лідеру, який веде гібридну війну проти Європи та вбиває українських цивільних громадян щоденними ударами дронів і ракет.

«Ми тісно співпрацюємо з нашими європейськими партнерами у підтримці України, але єдиний голос, який доходить до Москви, лунає з Вашингтона», — сказав Стьоре. «І, знаєте, ми маємо добрі та відкриті стосунки з американськими переговірниками, з американською адміністрацією, але ця [війна] відбувається в Європі. І жити місяць за місяцем, думаючи, що ця війна закінчиться завдяки тому, що Європа не буде розмовляти з Москвою, на мою думку, є ілюзією».

Інші країни, що межують — і мають спільну історію — з путінською Росією, категорично не погоджуються з цим.

«Європа не повинна займати позицію посередника», — заявив прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал у ще одному інтерв’ю для POLITICO. «Не слід брати на себе роль того, хто намагається догодити диктатору».

На основі інтерв’ю з політиками, дипломатами та чиновниками, багато з яких висловилися на умовах анонімності, щоб обговорити делікатні питання, ось внутрішня історія телефонного дзвінка, що сколихнув Європу.

Шок від Трампа

Європа бореться за вплив на мінливий мирний процес в Україні з того часу, як Трамп повернувся до Білого дому на початку 2025 року, одразу ж зателефонував Путіну та припинив фінансову допомогу США Києву.

Втручання Трампа зруйнували трансатлантичний консенсус, досягнутий за часів його попередника Джо Байдена, відкривши Путіну перспективу вигідного перемир’я та повернення до міжнародної спільноти.

Війна між США та Іраном цього року перервала цей імпульс, але в жовтні Трамп знову повернувся до теми України, критикуючи президента Володимира Зеленського за те, що той продовжує атакувати російську енергетичну інфраструктуру, водночас заявляючи, що сторона Путіна «поводилася нормально».

Побоюючись, що переговори котилися до провалу, втрутилися Стабб і Стьоре. Стьоре прийняв Зеленського та посланця Трампа Стіва Віткоффа в Осло, намагаючись відновити відносини. Стабб, який також був присутній, заявив, що зустріч 20 жовтня «повернула мирний процес на правильний шлях».

Однак через 24 години Віткофф знову приголомшив європейських лідерів, зустрівшись із Путіним у Санкт-Петербурзі та назвавши його «гуманістом».

Порадившись із Зеленським, обидва скандинавські лідери дійшли висновку, що не можуть дозволити, аби Трамп, Віткофф та зять Трампа Джаред Кушнер залишалися єдиними західними діячами, які безпосередньо спілкуються з Путіним.

Старі друзі

Стабб і Сторе знають один одного роками і тісно співпрацювали з питань Росії, коли обидва обіймали посади міністрів закордонних справ. Вони часто спілкуються по телефону та в повідомленнях — і попри різне політичне походження люблять об’єднувати зусилля у вирішенні ключових питань.

Протягом кількох місяців вони тихо розглядали ідею спільного звернення до Кремля і дійшли висновку, що відновлення динаміки матиме вирішальне значення напередодні відновлення переговорів в Абу-Дабі.

Європейці, як приватно визнають багато чиновників, більше не довіряють Вашингтону в питанні захисту інтересів Європи чи України.

«У Європі ми маємо поставити собі запитання: чи вважаємо ми, що хтось інший повинен налагоджувати контакти та вести переговори від нашого імені», — зазначив один із урядовців ЄС. «Чи справді ми вважаємо, що США повинні визначати наші цілі?»

«Важливо, щоб Дональд Трамп не був єдиним західним лідером, який спілкується з Путіним», — додав інший високопоставлений європейський чиновник. «Нам потрібно, щоб проукраїнські лідери також доносили свої позиції до Путіна».

Отже, майже через п’ять років після початку дипломатичної ізоляції Росії Стабб і Сторе вирішили зателефонувати до Кремля. Скандинавська делегація зв’язалася з представниками Путіна та узгодила умови розмови. Кожна сторона по черзі висловлювала підготовлені повідомлення, не перебиваючи одна одну.

Ознаки в олійних картинах

Деякі з цих ознак були несприятливими з самого початку.

27 жовтня, коли лідери сиділи поруч за довгим кабінетним столом у розкішному президентському салоні Стабба, над ними височіли дві великі олійні картини в позолочених рамах, що зображували сцени битв Кримської війни. На одному полотні зображено англо-французькі військово-морські сили, що відступають під обстрілом на території Фінляндії — нагадування про епоху двох століть тому, коли сама Фінляндія була частиною Російської імперії.

За деякими даними, Путін поділився з двома скандинавськими лідерами своїм глибоким інтересом до минулого Росії — прочитавши їм довгу лекцію зі слов’янської історії та походження війни в Україні.

Один високопоставлений чиновник, обізнаний із цією справою, зазначив, що Стабб і Стьоре терпляче слухали протягом 90-хвилинної розмови. Інші європейські чиновники, поінформовані про цю розмову, заперечили, що Путін взагалі читав обом лідерам лекцію з історії, і припустили, що це твердження є російським піар-ходом, спрямованим на приниження європейців.

Сам Стьоре сказав: «Я був присутній. Він цього не робив». Путін має добре відомі аргументи щодо причин війни, додав він. «Але, якщо бути справедливим, він має право викласти своє пояснення, а ми на нього реагуємо».

Зі свого боку, лідери двох скандинавських країн спочатку передали Путіну повідомлення Зеленського — що територіальні кордони можна обговорювати лише на рівні лідерів, віч-на-віч, і що спочатку мають бути вжиті заходи з деескалації. Потім Стабб і його колега перейшли до питання безпеки в Балтійському морі та необхідності збереження відкритого морського шляху для торгівлі.

За словами офіційних осіб, однією з причин проведення дзвінка було намагання оцінити настрій Путіна. Норвезький лідер зазначив, що під час розмови Путін був «раціональним» і «професійним». «Його аргументи були викладені абсолютно чітко».

Путін серйозно поставився до ідеї переговорів в Абу-Дабі та повідомив представникам країн Північної Європи, що доручить своїм переговірникам підготуватися до зустрічі, щоб з’ясувати, чи можливий прогрес. «Те, що він підняв слухавку, хоча у нас, як ви знаєте, є й інші способи зв’язку, на мою думку, свідчить принаймні про готовність сісти за стіл переговорів».

Однак після цього Стьоре все ще не був переконаний, що Путін справді відкритий до угоди. Незважаючи на їхні зусилля, норвезька та фінська делегації не очікують значного прориву в Абу-Дабі.

Негативна реакція країн Балтії

Коли офіс Стабба оголосив про цей несподіваний дзвінок, дипломатичний резонанс розгорівся на очах у громадськості.

За збігом обставин лідери Данії та Швеції, серед інших, вже зібралися в Гельсінкі на засідання Ради країн Північної Європи. Зіткнувшись із телевізійними знімальними групами, вони майже не намагалися приховати своє роздратування.

«Я дуже скептично ставлюся до цієї норвезької та фінської ініціативи», — заявила тележурналістам прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен. «Гадаю, нам слід зберігати єдність Європи, а не діяти поодинці».

Прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон зазначив, що мир має бути досягнутий завдяки «силі», а не «умиротворенню». Литва також розкритикувала цей крок.

У приватних розмовах деякі дипломати висловлювалися ще різкіше. «Занадто багато чоловіків середнього віку, які хочуть увійти в підручники історії як ті, хто вирішив цю війну», — сказав один із дипломатів ЄС. «Путін лише виграє від налагодження більш нормалізованого діалогу з рештою світу — і продовжує бомбити та вбивати невинних людей в Україні».

Їхні нарікання стосувалися не лише самого рішення про взаємодію з Путіним, а й того, що Стабб і Сторе заздалегідь не узгодили свої дії з союзниками належним чином.

Чиновники, обізнані з підготовкою до розмови, заперечують це, наполягаючи, що Фредеріксен та інші, зокрема керівництво Франції, Німеччини та США, були поінформовані про дзвінок ще до його здійснення. Можливо, Фредеріксен просто очікувала більш завчасного попередження та реального права голосу щодо плану. Вона заявила, що її фінські та норвезькі колеги не скоординували дзвінок з «рештою нас».

Підтримка з боку Москви

Сторе займає непохитну позицію. «Вона має рацію, бо я не просив — ми не просили дозволу», — сказав він виданню POLITICO. «Ми радимося один з одним у рамках «скандинавської сім’ї», але це не такий механізм, де, знаєте, для цього потрібна згода всіх країн Північної Європи чи 27 європейських держав, або навіть більше».

Неофіційно деякі чиновники вважають, що Сторе поглибив рану одразу після цього, коли зазначив, що ЄС був розділений у питанні Росії з самого початку війни. «Це правда — просто не йому це говорити», — сказав один із чиновників. «Норвегія не входить до ЄС».

Стубб і Стьоре заявляють, що ніколи не намагалися виступати від імені когось, крім країн, якими вони керують, і які обидві межують з Росією. Перед дзвінком вони довго розмовляли із Зеленським, щоб узгодити, що сказати Путіну, а потім ще раз проінформували його після розмови.

Вони сподівалися, що їхня ініціатива підтримає Зеленського. Натомість негативна реакція стала настільки сильною, що український лідер втрутився, щоб їх захистити. «Вони справді допомагають нам», — сказав він.

Обидва скандинавські лідери також отримали схвалення з боку Москви. «Я вважаю, що це було правильним кроком», — сказав Путін. «Зрештою, в Європі є люди, які не хочуть завдати Росії стратегічної поразки… а прагнуть налагодити якийсь конструктивний діалог».

Коментарі Путіна навряд чи зможуть заспокоїти тривалу неприязнь між скандинавськими сусідами. Як висловився один із чиновників, для тих регіональних лідерів, яких не включили до списку учасників телефонної розмови з Путіним, це може стати своєрідною «сімейною травмою», що надовго залишиться в пам’яті.

Попри всю тривогу північних країн, цей епізод також оголив сувору правду для України та її прихильників. Незважаючи на поразки Трампа на проміжних виборах, він і досі диктує темп переговорів. Європа ж, тим часом, не має нікого, хто міг би протистояти гучному голосу Америки, коли це має значення.

Джерело: politico.eu