Хаос на Близькому Сході, спричинений Трампом, штовхає союзників у бік арктичних територій Путіна

Якби Дональд Трамп знав, до яких наслідків призведе його війна проти Ірану, чи зробив би він це знову?

За кілька коротких місяців втручання Сполучених Штатів на Близькому Сході змусило Тегеран вимагати більшого контролю над Ормузькою протокою, піддало регіональних союзників Вашингтона багатомісячним ракетним і безпілотним атакам, а також спричинило стрімке зростання цін на паливо в США та в усьому світі. У марній спробі виправити останню проблему Трамп уклав підступну угоду з президентом Росії Володимиром Путіним, щоб повернути російський дизель на міжнародні ринки. Тепер наслідки цієї ситуації поширилися на тисячі миль — аж до холодних вод російської Арктики.

Південна Корея, один із найважливіших союзників США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, щойно завершила перше в історії арктичне судноплавство до Європи, відправивши контейнеровоз у рейс вздовж понад 3 500 миль узбережжя, контрольованого Росією, і назад. Президент Лі Чже Мюн прямо пов’язав рішучість Сеула розвивати цей маршрут спільно з Росією з порушеннями, спричиненими триваючим конфліктом на Близькому Сході. Путін із великим задоволенням вітає цей бізнес.

Маршрут без мальовничих краєвидів

У вівторок Лі відвідав велике портове місто Пусан, щоб відсвяткувати повернення судна «PanStar Acro» — першого південнокорейського контейнеровоза, який здійснив круговий рейс до Європи через Арктику. Судно вийшло з Пусана 22 серпня і вже через 20 днів досягло британського Феліксстоу, а потім продовжило шлях до Роттердама та Гданська.

Його подорож Північним морським шляхом Росії скоротила час у порівнянні зі звичайним проходженням через Суецький канал приблизно на 10 днів. Судно повернулося додому 11 жовтня, завершивши грандіозну подорож лише за 50 днів. Для країни, економіка якої значною мірою залежить від перевезення автомобілів, електроніки та промислових товарів по всьому світу, така економія часу може перетворитися на суттєві комерційні переваги.

Але ще більшою принадою є безпека.

«Недавні напруження на Близькому Сході чітко продемонстрували, як може бути дестабілізована економіка, коли морські шляхи блокуються», — сказав Лі під час церемонії у вівторок, описуючи Арктику як ще один варіант морських перевезень, на який можна покластися в кризові часи.

Південна Корея почала планувати випробування в Арктиці ще до того, як військові Трампа розгорнули напад на Тегеран, але конфлікт на Близькому Сході, що постійно розширюється, дав Сеулу додаткову мотивацію подвоїти зусилля.

Перекриття Іраном протоки Ормуз спричинило хаос у судноплавстві в Перській затоці, а наслідки цього виходять далеко за межі цін на нафту.

За даними еміратського логістичного гіганта DP World, у другому кварталі 2026 року в порту Джебель-Алі в Дубаї, одному з найзавантаженіших контейнерних терміналів світу, обсяг перевалки вантажів впав на вражаючі 90,1 відсотка порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Арктика не може замінити Ормуз як вихід для нафти з Перської затоки, але вона пропонує Азії та Європі вкрай необхідну альтернативу Суецькому каналу та Червоному морю, де атаки хуситів створили свої власні проблеми.

Цим маршрутом користується більше суден, ніж будь-коли раніше. Норвезький Центр логістики Далекої Півночі нарахував 104 завершених транзитів через Північний морський шлях Росії станом на 30 вересня, що перевищує 103 транзити, зафіксовані за весь 2025 рік.

Чотири судна здійснили прямі рейси між азіатськими та європейськими портами, тоді як минулого року таких було лише одне. Це все ще крапля в морі порівняно з величезним обсягом судноплавства, що проходить через Суец. Але для Путіна кожне іноземне судно, що прямує на північ, є ще одним потенційним клієнтом для російської транспортної мережі в Арктиці, яка розширюється.

Полярні амбіції Путіна

Москва вже роками намагається перетворити Північний морський шлях із холодного коридору, що обслуговує власні нафтову, газову та гірничодобувну галузі, на міжнародну судноплавну артерію, яка з’єднує Європу та Азію.

Російська державна ядерна корпорація «Росатом» управляє цим маршрутом, контролюючи видачу дозволів на судноплавство, портову інфраструктуру та флот ядерних криголамів, які забезпечують прохід суден у період замерзання морів.

Потенційні вигоди виходять далеко за межі доходів від транзиту. Іноземні судна, що користуються цим коридором, мусять дотримуватися російських нормативних вимог, а регулярні перевезення можуть спричинити зростання попиту на російські криголами, портові послуги та центри технічного обслуговування.

Надійний морський маршрут не лише принесе економічний підйом, а й надасть Москві надзвичайний вплив на новий канал світової торгівлі. Близькосхідна авантюра Трампа є чудовим маркетинговим матеріалом для амбіцій Кремля.

4 вересня Ігор Сечин, голова державної енергетичної корпорації «Роснефть», назвав кризу в Ормузі «моментом істини» для світової енергетичної системи.

«З огляду на нинішні обставини найважливішим (логістичним маршрутом) є Північний морський шлях, який дозволяє нам у 1,5–2 рази скоротити час доставки вантажів нашим торговим партнерам і зменшити витрати на третину», — зазначив він.

Потім, у понеділок, помічник Путіна та колишній керівник розвідки Микола Патрушев зустрівся в Пекіні з міністром закордонних справ Китаю Ван І, щоб передати пропозицію, в якій Північний морський шлях позиціонується як спосіб для обох країн уникнути впливу західних санкцій та «перекроїти геоекономічну карту» в обхід США.

«Росія має довгу морську межу, розвинену портову інфраструктуру та унікальний досвід судноплавства в північних морях. Китай має потужний суднобудівний та логістичний потенціал, а також великий досвід в організації морської торгівлі. Сьогодні важливо об’єднати ці переваги», — сказав Патрушев Ваню. Однак Москва шукає партнерів далеко за межами Китаю, зокрема серед тих, для кого втручання Трампа в Іран стало катастрофою.

У серпні Москва схвалила плани «Росатома» та дубайської компанії DP World щодо створення спільного логістичного підприємства за участю російської «Далекосхідної судноплавної компанії» (FESCO).

Згідно з пропонованою угодою, Росія збереже 51-відсоткову частку власності, а DP World надасть капітал та доступ до свого глобального логістичного досвіду. Це та сама компанія DP World, у флагманському порту якої в Дубаї обсяг контейнерних перевезень впав на 90 відсотків, коли в Ормузькій протоці запанував хаос. Проте Путін все ще стикається з чималою кількістю перешкод, перш ніж Північний морський шлях стане надійним економічним і політичним активом.

Судно «PanStar Acro» під час пробного рейсу перевезло лише 737 контейнер-еквівалентів платних експортних вантажів — це ледь 27 відсотків від його загальної місткості. Тим часом непередбачувані умови на Північному морському шляху, високі витрати на страхування та недоступність взимку швидко з’їдають економію від меншого споживання палива та скорочення часу транзиту.

Стратегічні автоголи

Лі наполягає, що просування Південної Кореї в арктичне судноплавство не дозволить їй уникнути дотримання торговельних обмежень щодо Росії.

Але економічна безпека Сеула залежить від забезпечення безперебійного експорту, і війна Трампа болісно нагадала країні, що покладатися на стабільність традиційних торговельних маршрутів — або довіряти партнерам у прийнятті обґрунтованих стратегічних рішень — є ризикованою справою.

«Немає ні постійних ворогів, ні постійних союзників», — заявив Лі на засіданні Кабінету міністрів у вівторок.

Ніби на підтвердження його слів, минулого тижня Білий дім знівелював багаторічні ретельні зусилля щодо обмеження російського експорту енергоносіїв, коли Трамп оголосив про укладення угоди щодо дизельного палива зі своїм колегою з Кремля.

Ціни на дизельне паливо в США злетіли майже на 70 відсотків з початку війни Трампа в Ірані, перевищивши 6 доларів за галон, проте енергетичні аналітики попереджають, що обсяги російського дизельного палива, які мають повернутися на ринок, є надто малими, щоб суттєво вплинути на світові ціни на паливо. Перші 300 000 тонн російського палива, які, за очікуваннями Трампа, мають надійти цього місяця, становлять менше ніж добове споживання дизельного палива в США. Однак політичні вигоди для Путіна були миттєвими.

Президент США не тільки особисто домігся полегшення обмежень на російський експорт енергоносіїв, а й різко виступив проти президента України Володимира Зеленського, звинувативши його в тому, що він сприяє зростанню цін на паливо в США, наносячи удари по російських нафтопереробних заводах за допомогою київських дронів. Трамп також заявив, що Україні потрібен новий президент, здатний домовитися з Москвою, навіть попри те, що війська Путіна продовжували обстрілювати українські міста та енергетичну інфраструктуру ракетами й дронами.

Двопартійна група з 12 американських сенаторів, серед яких республіканці Сьюзан Коллінз і Том Тілліс, засудила угоду Трампа щодо дизельного палива як «подарунок нашому супротивнику та зраду наших союзників» — угоду, що виникла внаслідок обставин, спричинених необачним вторгненням на Близький Схід.

Арктика — ще одна арена, де Росія може отримати вигоду від стратегічної поразки Білого дому. Південна Корея не обирає Росію замість США, і Путін не збирається монополізувати міжнародні контейнерні перевезення. Але нездатність Вашингтона забезпечити довгострокове вирішення власної війни з Іраном підкріпила аргументи на користь альтернативних торговельних мереж, зокрема тієї, яку Москва та Пекін прагнуть розвивати спільно.

Джерело: www.newsweek.com