Війна великих безпілотниківі: Україна та Росія борються за панування в небі

Конфлікт, що розпочався з танків, а потім переріс у артилерійські обстріли, тепер зосереджується навколо безпілотників нового покоління, спрямованих на військові, промислові, економічні та цивільні об’єкти Нарешті, пізно вночі загроза з неба минула.

Дощ стих, і українські дрони готові до вильоту — їх підготувала наземна команда, оповита важкопомітними зеленими та червоними вогнями. Невелика колона українських апаратів «Fire Point FP-2» — мініатюрних монопланів з розмахом крил 6 метрів і понад 100 кг вибухівки — шикується для атакувальної місії на окупований Луганськ, що знаходиться на відстані понад 200 миль.

Головний поршневий двигун дрона видає знайоме гудіння, як у скутера, але його стартовий ракетний прискорювач — це зовсім інша справа. Звук реактивного двигуна лунає, майже болісно.

У далечінь зривається спалах вогню, останній з яких означає, що 413-му рейдовому полку безпілотників України час збиратися й вирушати.

Ця сцена зараз щоночі повторюється десятками українських екіпажів, відображаючи стрімкі зміни в конфлікті, який розпочався з танків, потім перейшов до артилерії, а зараз виходить за межі першого покоління дронів.

Смерть і руйнування несуть нові види зброї у дедалі більших обсягах, за сотні миль від лінії фронту, по військових, промислових та економічних об’єктах, що, однак, зачіпає й цивільне населення.

Але так само, як Україна розвинула свій потенціал у сфері дронів та ракет до рівня, що майже дорівнює російському — після того, як її міста часом зазнавали сотень ударів дронів на день, — Москва трансформувала свій арсенал дронів завдяки революції у сфері реактивних двигунів.

Баланс сил залишається невизначеним.

Пілоти 413-го дронного полку «Рейд» готують FP-2 до запуску «Райд» — це спеціалізований підрозділ безпілотників, створений два роки тому, який з минулої осені використовує ударні безпілотники FP-2, розроблені та побудовані в Україні, за словами Скіппера, колишнього ІТ-спеціаліста з магістерським ступенем з інформатики, який зараз є одним із командирів підрозділу.

Якщо, за його словами, на початку існував лише один екіпаж, здатний виконувати дві місії на тиждень, то сьогодні, за його словами, «ми можемо зробити в 10 разів більше, а то й ще більше».

Розмовляючи в машині під проливним дощем, Скіппер, відповідаючи на запитання, чи легше вести війни на великій відстані, оскільки нікого не доводиться вбивати на очах у всіх, застерігає, що є й «зворотний бік медалі».

«Вони теж можуть це робити», — каже він — екіпаж «Рейда» теж є мішенями. «Можливо, ти не бачиш ворога на власні очі, але це все одно дуже небезпечна гра», — додає він.

Україна вперше офіційно визнала існування FP-2 лише у вересні минулого року. Ця ракета призначена для ураження укріплених цілей на середніх відстанях з метою порушення російського логістичного забезпечення на лінії фронту.

Успіхи «Рейду» та інших підрозділів, що здійснюють удари середньої дальності, допомогли майже повністю зупинити темпи наступу окупантів. У серпні Росія захопила лише 90 квадратних кілометрів української території, порівняно з 505 кв. км роком раніше, а західні офіційні особи оцінюють, що вона щомісяця втрачає на 6 000 солдатів більше, ніж може набрати.

У розгалуженій українській армії спеціалізовані підрозділи безпілотників Сил безпілотних систем, зокрема полк «Райд», діють у тісній взаємодії з армійськими підрозділами, що знаходяться ближче до лінії фронту, та підрозділами спеціального призначення.

Масштабна атака, така як та, що 20 вересня вивела з ладу нафтопереробний завод у Москві, розташований приблизно за 300 миль від кордону, передбачає одночасну роботу кількох таких підрозділів.

Атака на велику відстань може передбачати запуск до 300 дронів, хоча метою є запуск 1 000 дронів за ніч у рамках операції, яку солдати описують як «оркестр», де дешеві дрони визначають повітряний коридор до кінцевої цілі.

Дрон FP-1 з великою дальністю польоту вартістю 75 000 доларів, аналог моделі FP-2, неодноразово використовувався для атак на склади, нафтопереробні заводи та інші військово-економічні об’єкти на відстані 1 800 миль углиб території Росії, що призвело до падіння видобутку сирої нафти в країні на 7,7 % за рік, згідно з даними Міжнародного енергетичного агентства, а процентні ставки залишаються на рівні 14%.

«Обидві сторони дедалі краще вміють перетворювати удари в глибину на економічні наслідки», — зазначає Сідхарт Каушал із Королівського інституту об’єднаних служб.

Планування місій рідко виставляється на показ, але підрозділ дронів ближнього радіусу дії, що діє на східному донецькому фронті — підрозділ № 17 Центру спеціальних операцій — із задоволенням демонструє свою бойову діяльність зі своєї дачі.

33-річний Знахар, який до повномасштабного російського вторгнення працював програмістом, входить до складу загону англомовних чоловіків віком близько 30 років.

Протягом дня він наводить приціл на нові нерухомі цілі — артилерію, системи радіоелектронного придушення — які додаються до загальної бази даних із західних супутників або українських розвідувальних дронів, вивчаючи їхні знімки для отримання додаткової інформації.

Пілоти 17-го підрозділу Центру спеціальних операцій використовують безпілотники Sych, призначені для середньодальних ударів. Вночі екіпаж використовує безпілотник «Sych» вартістю 25 000 доларів, який виглядає як великий модельний літак.

Якщо не йде дощ, вони можуть здійснити від двох до шести бомбардувальних вильотів, заглиблюючись на десятки миль за лінію фронту.

Знахар, чий позивний означає «цілитель» або «травник», за лічені секунди складає початковий маршрут польоту кількома кліками на карті, а потім коригує траєкторію, щоб оминути населені пункти, височини та відомі місця запуску перехоплювальних дронів.

Що змінилося останнім часом? «Більше дронів», — каже він. «Російських дронів».

Такі колеги, як 30-річний Ананас, вилітають вночі, дотримуючись більших заходів обережності, ніж тоді, коли підрозділ розпочав роботу з дронами два роки тому: тепер вони готують запуски під землею, тоді як раніше могли працювати просто в полі. Він вивчав архітектуру, а потім працював 3D-художником у студії відеоігор.

«Я багато граю у відеоігри, — каже він, — тому добре володію геймпадом. Це великий плюс, адже тепер я пілот». Це звуження межі між вигадкою та реальністю.

З іншого боку, Москва завжди має у своєму розпорядженні балістичні та крилаті ракети, що дозволяє їй з лютого 2022 року бомбардувати будь-яку точку на території України.

У перший рік війни вона імпортувала з Ірану дрони «Шахед» з дельтаподібним крилом, щоб збільшити кількість своїх засобів дальнього удару, а також розробила серію дешевих бойових дронів та власну версію «Шахеда».

Однак з травня відбулася низка помітних модернізацій, що дозволила російським військам ефективніше завдавати ударів по Україні за допомогою швидкісних дронів з реактивними двигунами у поєднанні з новою жорстокістю у виборі цілей.

Пожежники працюють на місці удару російського дрона по київському діловому центру 23 вересня «Росія ніколи не зупиняється», — сказав Сергій Бескрестнов, радник Володимира Зеленського з питань оборонних технологій, під час інтерв’ю в Києві, яке супроводжувалося повітряною тривогою та вибухами вдалині.

Оригінальний іранський дрон «Шахед» з дельтаподібним крилом (відомий у Росії як «Геран-2») було модернізовано та оснащено реактивним двигуном.

Новий «Геран-4» з більш аеродинамічними крилами розвиває швидкість від 300 км/год (186 миль/год) до 550 км/год, тоді як «Геран-5» у формі сигари є ще швидшим — його швидкість наближається до 600 км/год.

За швидкістю він схожий на нову легку крилату ракету «Бандерол».

Прогнозується, що у 2027 році Росія виготовить 36 000 реактивних «Шахедів», ще 10 000 «Бандеролів», а також аналогічну кількість дешевих крилатих ракет «Дан-Т». Усі вони можуть бути використані для бомбардування перевантажених систем електропостачання, опалення та водопостачання України цієї зими.

Нові зразки озброєння, двигуни «Telefly» для яких виробляються в Китаї, швидші за українські перехоплювачі, призначені для збивання старих «Шахедів» «Геран-2» з поршневими двигунами. Ефективність перехоплення «Шахедів», яка колись перевищувала 90 %, знизилася до 60 % проти новітніх російських моделей, що призвело до передбачуваних наслідків.

Наслідки російського удару по складу боєприпасів у селі Мила Київської області в серпні У середу вранці група безпілотників із реактивними та традиційними двигунами здійснила рідкісний ранковий напад на центр Києва, бомбардувавши ринок поблизу Центрального залізничного вокзалу та ділового центру, в результаті чого загинули двоє людей і 41 отримав поранення.

Наприкінці серпня дрон «Герань-4» влучив у склад боєприпасів у селі Мила поблизу Києва, в результаті чого загинуло 38 осіб, а сусідні будинки були зруйновані.

Ще один дрон завдав удару по будівлі Служби безпеки України (СБУ) у центрі Києва, хоча, ймовірно, на завершальному етапі його керував російський агент на землі.

Запаси продуктів у київських супермаркетах є нерівномірними після тривалих атак на склади у серпні; на початку вересня об’єктами атак стали автозаправні станції в столиці.

Українська військова пропаганда чудово висвітлює успішні операції в соціальних мережах, але загальну картину впливу її ударів безпілотниками на Росію розгледіти складніше.

«Цієї весни нам дуже пощастило, і майже щоночі ми бачили, як знищують одну, дві, три, чотири системи», — каже Скіппер. «З червня-липня вони просто ховаються».

Інші українські військові джерела наголошують, що Росія покращила свої можливості з радіоелектронного придушення, і дешеві ударні дрони зараз просто не такі точні.

У цій війні на великі відстані зростає кількість жертв серед цивільного населення. Нові дані ООН свідчать, що за перші вісім місяців 2026 року в Україні загинуло 2 222 людини — це більше, ніж за весь 2025 рік. У серпні в Україні загинуло 368 осіб, а в Росії, за повідомленнями, — ще 113.

Склади, що належать українським супермаркетам, поштовій службі «Нова Пошта» та компаніям електронної комерції, зазнали ударів щонайменше 32 рази. Склади компаній «Wildberries» та «Ozon» у Росії були 17 разів бомбардовані з України.

Наслідки для України можуть виявитися більш важкими. «Росія має переваги, яких немає в України», — зазначає Каушал. «Більш різноманітний арсенал зброї дальнього радіусу дії, розгалуженіша мережа протиповітряної оборони та більший запас міцності суспільства, адже її населення так довго не зазнавало такого сильного тиску».

Тим часом Україна стикається з економічним тиском у той час, коли її військовий бюджет перевитрачено і наступного року потрібно знайти ще 53 млрд доларів. Проте, хоча війна загострюється у міру розвитку технологій, жодна зі сторін не наближається до поразки чи кризи.

Випробування настануть, якщо Росія спробує мобілізувати до 300 000 осіб після парламентських виборів — і коли Україна знову намагатиметься рефінансувати свої витрати та, що найважливіше, пережити зиму.

Повернувшись до своїх солдатів, Ананас і Знахар розмірковують, чи закінчиться ця війна коли-небудь.

«Іноді мене охоплює таке відчуття», — зізнається Ананас, а потім до розмови вступає Знахар: «Нам просто треба протриматися на один день довше, ніж вони».

Джерело: www.theguardian.com