Україна нарешті зневірилася у Трампі

Зеленський знехтував Сполученими Штатами. Більше року після повернення Дональда Трампа до Білого дому Україна зберігала надію — принаймні публічно — на те, що вдасться переконати його на свій бік.

Трамп, який раз по раз демонстрував свою прихильність до російського лідера Володимира Путіна, практично зупинив американську військову допомогу Києву. Він регулярно ображав українських лідерів, а в лютому 2025 року особисто вилаяв президента Володимира Зеленського в Овальному кабінеті.

Проте Україна старанно брала участь у мирних переговорах Трампа, які були спрямовані на винагородження Путіна за вторгнення і виявилися безрезультатними.

Зеленський погодився на угоди щодо видобутку корисних копалин, які нібито обіцяли збагатити американців. Він навіть щедро хвалив самого Трампа.

Незважаючи на зростаючі сумніви українських лідерів, вони вважали, що ласкаві слова на адресу американського президента не зашкодять і, можливо, навіть допоможуть здобути його прихильність.

Але тепер Київ, схоже, зневірився у Сполучених Штатах.

Вона активно шукає нових дипломатичних і військових партнерів — наприклад, ділячись своїм важко здобутим досвідом у війні з використанням дронів із Саудівською Аравією, Катаром та Об’єднаними Арабськими Еміратами та укладаючи угоди про виробництво зброї з Німеччиною.

Україна відправила дрони для атаки на об’єкти з експорту нафти поблизу Санкт-Петербурга, глибоко на території ворога, всупереч тому, що Зеленський назвав «сигналами» від невизначених «партнерів» уникати ударів по російській енергетичній інфраструктурі.

Використовуючи мову, яка донедавна була б немислимою, Зеленський дав зрозуміти, що більше не вважає США надійним союзником і, що ще більш дивно, що вся Європа має почати відходити від трансатлантичних відносин.

У спробі запобігти подальшому стрибку цін на енергоносії на тлі американо-ізраїльської війни проти Ірану адміністрація Трампа пом’якшила санкції проти російських виробників і продавців нафти.

У інтерв’ю італійському радіо минулого тижня Зеленський розкритикував це рішення.

«На мій погляд, Росія знову обдурила американців — обдурила президента США», — сказав він.

(Термін дії звільнення від санкцій закінчився на початку цього тижня.) Щоб ніхто за межами Італії не пропустив його думку, Зеленський опублікував англійську версію своїх коментарів на X.

Щоб захиститися від Росії без американської допомоги, зазначив Зеленський, Європейському Союзу знадобляться можливості країн, що не є його членами: Норвегії, Великої Британії, Туреччини та України.

Він різко контрастував з європейськими лідерами, які протягом останніх 15 місяців відчайдушно вдавали, що США залишаються відданими своїм традиційним союзникам.

При цьому деякі лідери принизили себе, як це зробив генеральний секретар НАТО Марк Рютте, коли назвав Трампа «татусем». Рютте, який є голландцем, згодом назвав цей коментар «проблемою з мовою». Ніхто не хотів визнавати, що повернення Трампа зробило США загрозою для європейської безпеки.

Нова готовність України говорити чесно є результатом сукупності факторів.

Сполучені Штати скоротили ті незначні обсяги озброєння, які вони продавали Україні, щоб зберегти запаси для своєї війни проти Ірану.

Хоча в різні моменти Трамп обговорював введення жорстких санкцій проти Росії — можливо, щоб заспокоїти проукраїнські настрої у власній партії — останнім часом він не переймався такими жестами.

Найбільше розчарування для українців викликає те, що адміністрація Трампа часто тиснула на них, щоб вони віддали Путіну свою територію та співгромадян на Донбасі в рамках мирної угоди.

Ці події переконали Зеленського та інших говорити правду про зближення Америки з Путіним та попереджати інші європейські країни про небезпеку, з якою вони зараз стикаються.

Зміна публічної позиції України відбувається на тлі поліпшення військової ситуації в країні, принаймні порівняно з минулорічними труднощами.

Покладаючись переважно на власну індустрію безпілотників та військову структуру, українські сили відновили ініціативу в багатьох районах.

За повідомленнями, за останні місяці вони завдали Росії втрат, які та не може компенсувати, і відвоювали більше території, ніж Росія захопила.

Уздовж лінії фронту Україна зміцнила та розширила свою так звану «стіну дронів», яка обмежує пересування російських військ.

На початку цього тижня Київ заявив, що захопив російську позицію та взяв у полон низку російських солдатів, не виставляючи на небезпеку жодного українця, а лише безпілотні літальні та наземні засоби.

Тим часом українці набули більшої впевненості у нанесенні ударів безпілотниками по цілях середньої та великої дальності, розташованих далеко за лінією фронту, про що свідчить атака поблизу Санкт-Петербурга.

Нарешті, Україна продовжує блокувати російські військово-морські сили в Чорному морі.

Судна навіть на найбільш захищених російських військово-морських базах більше не захищені від українських атак. Протягом останніх 15 місяців американські чиновники та багато західних аналітиків були зациклені у слабкості України.

Трамп минулого року скандально наполягав, що українці «не мають карт», якими можна грати. Але їхня здатність адаптуватися навіть без допомоги США була вражаючою. Зараз Україна, яка є світовим лідером у розробці та виробництві дронів, за повідомленнями, планує виготовити до 7 мільйонів військових безпілотних літальних апаратів у 2026 році.

Українці набагато більше хотіли б, щоб США були на їхньому боці, а не на боці Росії.

З 2022 по 2024 рік Вашингтон надав Україні більше військової допомоги, ніж будь-хто інший.

Хоча значна частина цієї допомоги надходила повільно, а в деяких випадках супроводжувалася дратівливими обмеженнями, вона мала вирішальне значення для того, щоб допомогти Україні вижити в перші кілька років війни.

Але українці не вірять, що втрата американської підтримки неминуче призведе до їхньої поразки. Вони бачать, як їм вдалося витримати військові дії, використовуючи власні ресурси та за допомогою європейських партнерів, навіть попри те, що США відійшли від них.

Відмова від США як друга колись могла бути ознакою загибелі для України. Тепер це вже не так.

Джерело: www.theatlantic.com/ideas/2026/04/ukraine-trump-us-oil-russia/686854/