​Європа підтримує Україну — але як довго це може тривати?

У міру того, як підтримка з боку США слабшає, майбутні європейські вибори та зростаючі фінансові труднощі по всьому континенту можуть розколоти ту дорогоцінну коаліцію, яка досі тримала Україну на плаву Минулої п’ятниці Європа прокинулася під черговий войовничий спалах Дональда Трампа — цього разу він знову виступив із критикою лідера України у воєнний час Володимира Зеленського.

Лише через кілька днів після укладення угоди з Кремлем щодо дизельного палива президент США заявив, що з Зеленським мати справу складніше, ніж з Володимиром Путіним, і звинуватив українського лідера у стрімкому зростанні цін на нафту — не згадуючи при цьому про вплив власної війни проти Ірану.

Контраст у Європі був очевидним.

Коли того п’ятничного ранку Зеленський увійшов до різнобарвної зали для самітів у штаб-квартирі Європейської ради в Брюсселі, 27 лідерів ЄС вибухнули оплесками, підвелися з місць, щоб обійняти його та енергійно потиснути руку.

Голова Європейської ради Антоніу Коста сказав Зеленському та журналістам: «Зараз не час відкликати підтримку України», закликавши натомість посилити тиск на Росію.

Зеленський висловив вдячність, підкресливши, що радий «величезній підтримці» від «справжніх лідерів».

Цей символізм був надзвичайно потужним.

У той час як підтримка з боку США слабшає, Європа, здається, активізує свої зусилля.

Згідно з даними «Ukraine Support Tracker» Кільського інституту, Європа — включаючи країни, що не входять до ЄС, такі як Велика Британія та Норвегія — з 2022 року по квітень 2026 року витратила 236 млрд євро на підтримку України, тоді як витрати США склали 115 млрд євро.

Поки Трамп послаблює санкції, Європа обіцяє ще більше.

ЄС ухвалив 21 раунд санкцій проти Росії, а минулого року погодився надати Україні позику в розмірі 90 млрд євро — безпрецедентну суму для країни, що не є членом ЄС.

Водночас ЄС розпочав переговори про вступ із Києвом і надав притулок 4,4 млн українських біженців.

За деклараціями про незмінну підтримку Європи прихована більш складна і менш обнадійлива для України ситуація, оскільки країна наближається до п’ятої зими з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії.

По-перше, Європа не здатна замінити військове домінування США в таких сферах, як розвідка.

Це жорстоко продемонструвало порушення роботи технологій американської компанії SpaceX, які Україна використовує в операціях з безпілотниками на передовій та в системах протиповітряної оборони, що захищають цивільне населення від російських повітряних атак.

Зеленський заявив, що США навмисно обмежили доступ до супутникового інтернету Starlink, хоча високопоставлені представники адміністрації Трампа заперечують це звинувачення.

Україна також залежить від американських перехоплювачів «Патріот», здатних збивати російські балістичні ракети.

Поглиблюючи конфлікт, Зеленський цього тижня звинуватив адміністрацію Трампа в тому, що вона перешкоджає європейським країнам передавати свої запаси «Патріотів» Україні.

По-друге, фінансова підтримка України з боку Європи розподіляється нерівномірно.

Німеччина є другим за величиною донором, витративши 54 млрд євро з початку війни, що є особливо важливим внеском, оскільки Трамп практично припинив будь-яке нове фінансування з боку США.

Однак у звіті Кільського інституту це фінансування описується як «значне, але не виняткове», з огляду на масштаби німецької економіки.

Дослідники зазначають, що чотири країни Північної Європи разом надали більше, ніж Німеччина, хоча їхнє населення становить лише третину населення Німеччини.

Інші великі економіки ЄС — Франція та Італія — надають менше, ніж Німеччина.

За даними Кільського інституту, країни Північної Європи, Балтії та інші північноєвропейські держави є найщедрішими донорами України, якщо порівнювати їхні внески з національним доходом.

Наприклад, Данія витрачає на підтримку України суму, еквівалентну 4,17 % свого валового внутрішнього продукту, а Естонія — 3,77 %, у порівнянні з 1,49 %, які витрачає Німеччина, 1,1 % — Франція, 1 % — Італія та 0,86 % — Велика Британія.

З огляду на те, що витрати України на оборону стрімко зростають, а безжальні атаки Росії продовжують завдавати значних збитків, ці щедріші донори, ймовірно, вважають, що найбільші економіки Європи — та інші західні союзники — могли б зробити більше, щоб розділити ці постійно зростаючі витрати.

Найбільші донори України за відсотком від ВВП По-третє, і це найважливіше, підтримка України з боку Європи може досягати своїх меж, оскільки Європа вступає у суперцикл виборів, під час яких, як очікується, ультраправі сили здобудуть успіхи.

Національні вибори мають відбутися в Іспанії, Франції, Польщі та Італії — чотирьох із п’яти найбільших за чисельністю населення держав-членів ЄС.

Муджтаба Рахман, керуючий директор Eurasia Group у Європі, стверджує, що найбільший ризик для України — це не думки Трампа, а ймовірність роздроблення європейської підтримки.

«Існує ризик, що 2027 рік стане тим роком, «коли політична реальність, виборча реальність, політична реальність та економічна реальність наздоженуть Європу і не дадуть їй можливості йти далі у своїй підтримці України», — сказав він.

Вибори у Франції можуть стати найважливішими.

Лідерка ультраправих і фаворитка перегонів Марін Ле Пен прагне представити себе як кандидатку, здатну відновити порядок і безпеку після кількох днів заворушень і погромів у французьких містах.

Вона також пообіцяла припинити допомогу Україні протягом шести місяців після вступу на посаду, «бо ми просто більше не можемо цього робити».

У розмові з Financial Times (£) Ле Пен пообіцяла різко скоротити внески Франції до бюджету ЄС, що ставить під сумнів долю запропонованого фонду для України у розмірі 100 млрд євро в рамках майбутнього бюджетного циклу 2028–2034 років.

Крім України, її обрання може занурити ЄС у глибоку внутрішню кризу, яка поглине політичну енергію та увагу.

Чи виправдалася «стратегічна терплячість» Путіна?

«Європейська підтримка України вже розпадається», — стверджує Рахман, який зазначає, що кредит для України у розмірі 90 млрд євро було погоджено лише 24 країнами ЄС (Угорщина, Чехія та Словаччина відмовилися від участі).

Однак перемога Ле Пен може змінити баланс сил, особливо якщо антиукраїнські партії здобудуть успіхи в Іспанії, Польщі та Італії.

«Ле Пен є найбільшим фактором, що змінить хід подій, оскільки вона надасть привід багатьом іншим країнам сказати: “Досить, ми не можемо далі надавати фінансування”», — зазначив Рахман.

Такий сценарій малює «дуже похмуру картину для України, справді сумну картину для України», — додав він.

«Адже справа не в тому, як Україна веде себе на полі бою — Україна чудово втримала позиції.

Це той ризик, про який Європа говорила вже дуже давно і щодо якого вона багато разів обіцяла Україні, що не дозволить йому реалізуватися: що завдяки стратегічній терплячості Росія здобуде за столом переговорів те, чого не змогла досягти на полі бою.

І саме з цим ризиком Україна зараз стикається».

Щоб запобігти цьому ризику, лідери ЄС намагатимуться зміцнити підтримку України, узгодивши черговий план фінансування.

Голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн підтвердила, що у 2027 році Київ матиме дефіцит фінансування у розмірі 70 млрд євро, хоча вона сподівається, що інші міжнародні партнери України допоможуть зібрати цю суму.

Яна Кобзова, співдиректорка Програми європейської безпеки в Європейській раді з міжнародних відносин, зазначила, що грудневий саміт лідерів ЄС стане моментом, коли «ми повинні мати чітке уявлення та механізм» щодо надання Україні 70 млрд євро напередодні ключових виборів.

«Я вважаю, що європейські лідери вже усвідомлюють нагальність ситуації».

Певною мірою політика ЄС щодо Росії є захищеною завдяки нещодавньому рішенню залишити санкції в силі на три роки, що дозволяє уникнути необхідності приймати суперечливі рішення про їхнє продовження кожні шість місяців.

Однак перемога Ле Пен через півроку може призвести до проблеми, серйознішої за фінансування України, припускає Кобзова.

«Якщо в результаті цих виборів у Європі відбудеться кардинальна зміна, яка вплине на сам механізм функціонування ЄС, то Україна може стати побічною жертвою».

Джерело: www.theguardian.com