Ворожнеча часів Другої світової війни загрожує ключовому альянсу для України

І Варшава, і Київ заявляють, що їхнім спільним ворогом є Росія, але вони не можуть дійти згоди щодо того, як розібратися зі своїм болісним минулим

Цього літа невеликий натовп зібрався навколо шести щойно ексгумованих людських скелетів, які стирчали з землі на краю соняшникового поля в Україні.

Вони належали не жертвам російської війни проти України, а полякам, розстріляним українськими ультранаціоналістами, які на короткий час вступили в союз з нацистськими військами під час Другої світової війни.

Виявлення таких місць поховання, як це, вже давно підриває відносини між сусідами. Київ героїзує Українську повстанську армію (УПА) як борців за свободу, які воювали як проти радянських військ, так і проти німців, але в Польщі їх пам’ятають за розправу над десятками тисяч поляків поблизу сучасних кордонів обох країн.

Ця неприязнь — посилена занепокоєнням деяких поляків щодо затоплення ринку українськими сільськогосподарськими товарами та навантаженням, пов’язаним із прийняттям мільйонів біженців, — знову набирає сили й дає Росії зручний привід для розколу між двома країнами.

Москва вже посилалася на захист Україною УПА та інших націоналістичних угруповань, щоб виправдати твердження президента Володимира Путіна про те, що він розпочав війну для «денацифікації» України. Минулого місяця генеральний прокурор Росії засудив УПА та інших партизанів як колабораціоністів і військових злочинців. Майже напевно, що Кремль скористається будь-якою новою нагодою, щоб ще більше ускладнити відносини між Україною та Польщею, які протягом останніх чотирьох з половиною років допомагали зміцнювати оборону Києва.

«Один із уроків історії полягає в тому, що коли поляки й українці не можуть домовитися, від цього виграє Москва», — зазначив Деніел Фрід, колишній посол США в Польщі та науковий співробітник аналітичного центру «Атлантична рада» у Вашингтоні.
В основі суперечки лежить кампанія етнічних чисток, що відбулася в історичній Волинській області в період з 1943 по 1945 роки. Нацисти надали повноваження українським націоналістам, союзникам УПА, які вважали Волинську область історичною частиною України і вірили, що вона буде в безпеці лише тоді, коли звідти будуть виселені чисельні єврейські та польські меншини.

Ці рани глибокі. Під час Другої світової війни в цій частині Європи було вбито близько мільйона євреїв, а потім угруповання, пов’язані з УПА, почали масові вбивства польських мешканців Волинської області. За оцінками істориків, загинуло до 90 000 поляків, а також кілька тисяч українців, які стали жертвами репресій.

Здзіславу Журовському було 6 років, коли українські загони увірвалися в його село, але він встиг покинути його за кілька годин до цього, коли його мати отримала попередження про запланований напад. Його батько, місцевий шахтар, переховувався в сусідньому лісі, поки тривала різанина.

«Йому дуже пощастило вижити», — сказав Журовський.

Зараз 91-річному Журовському десятиліттями не було відомо про справжній масштаб волинських розправ. Лише після розпаду СРСР у 1991 році новостворена незалежна Україна дозволила польським археологам провести ексгумації на Волині, щоб виявити масштаби розправи.

Більшість польських сіл зникла з карти; іноді єдиними свідченнями їхнього існування є яблуні, що залишилися на полях і лісових галявинах. Леон Попек, археолог з польського Інституту національної пам’яті, який курує розкопки, зазначив, що наразі знайдено лише 850 польських жертв — можливо, 1 % від загальної кількості вбитих.

«Ця робота триватиме ще багато-багато років», — сказав Попек, який втратив у цих масових вбивствах свого діда та понад 20 інших родичів і вже 35 років проводить ексгумації в цьому українському регіоні. «Те, чого ми досягли досі, — це лише крапля в морі».

Тож, мабуть, не дивно, що Польща гнівно відреагувала, коли цієї весни президент України Володимир Зеленський перейменував військовий підрозділ на честь УПА. Варшава засудила це рішення як серйозний крок назад у тривалому процесі примирення, а президент Польщі Кароль Навроцький позбавив Зеленського найвищої нагороди Польщі.

Зеленський у відповідь проігнорував польську конференцію, присвячену післявоєнній відбудові України. Польща заявила, що блокуватиме заявку України на вступ до Європейського Союзу, доки та наполягатиме на вшануванні УПА.

Зеленський відповів у тому ж дусі. «Ніхто ніколи не диктуватиме нам, яких героїв ми маємо вшановувати», — заявив він у червні, презентуючи плани щодо меморіального комплексу в Києві, на якому будуть викарбувані імена українських борців опору, зокрема членів УПА.

З того часу обидві сторони намагаються пом’якшити напругу. Зеленський відправив високопосадовців на переговори до Варшави та пообіцяв відкрити українські архіви служб безпеки й розвідки для дослідників, а також дати зелене світло на проведення нових ексгумацій на Волині. Нещодавно Варшава оголосила про новий пакет військової допомоги на суму 50 мільйонів доларів, а переговори щодо угоди про постачання Україні винищувачів МіГ-29 тривають.

Європейські чиновники та їхні колеги як у Польщі, так і в Україні застерігають, що розбіжності щодо масових вбивств часів Другої світової війни не йдуть на користь жодній зі сторін. Україні потрібна військова допомога Польщі для боротьби з Росією, а Польщі потрібні київські технології безпілотників для зміцнення власної оборони проти будь-яких майбутніх загроз.

Обидві сторони тепер сподіваються, що триваючі ексгумації на Волині, які відновилися цього літа після більш ніж десятирічної перерви, все-таки зможуть зблизити дві країни, а не розділити їх. Але це буде нелегко.

Попек і його команда звузили сферу своїх останніх пошуків до двох місць — занедбаної ферми та руїн старої школи поблизу колишніх сіл Островка та Воля-Островецька.

Поруч у наметах працювали групи археологів, збираючи скелети з виявлених кісток та відновлюючи черепи, пошкоджені ударами тупим предметом. В одному з наметів у кутку були складені десятки картонних коробок із останками ще 42 жертв.

Разом із людськими кістками було знайдено предмети одягу, пластикові чотки та невеликі алюмінієві медальйони. На одному з них було зображено Діву Марію та вигравірувано слова традиційної католицької молитви польською мовою. Для підтвердження того, що жертви були поляками, будуть проведені додаткові ДНК-тести.

Наприкінці серпня представники польського уряду разом із великим натовпом зібралися на старому кладовищі за межами Островки для церемонії перепоховання 55 тіл, знайдених під час ексгумацій цього літа, які лежали в землі у невеликих трунах.
Журовський заявив, що не відчуває ворожості до українців і вважає, що Польща повинна допомагати Києву. Однак його образило рішення Зеленського підтримати перейменування військової частини на честь УПА.

«Українці сподіваються, що час мине і всі забудуть, — сказав він. — Але ми не можемо цього забути».

Джерело: www.wsj.com