Майор Роберт Бровді застосовує підхід, характерний для бізнесу, щоб зробити операції з використанням дронів в Україні більш ефективними — і смертоносними.
У підземному бункері, розташованому за кілька миль від поля бою, український командир безпілотників, спостерігаючи за прямою трансляцією, помічає російського солдата, що ховається серед дерев, і наказує пілоту нанести смертельний удар. За лічені хвилини солдат зникає у хмарі диму.
Потім до дії вступає штаб.
Коротке відео автоматично надсилається аудитору для перевірки завданих збитків. Параметри місії — від типу безпілотника та використаних боєприпасів до точного часу, місця та учасників — автоматично реєструються. Аналіз даних дозволяє командирам підбирати пілотів для місій, обирати, які безпілотники варто закуповувати, та відстежувати розташування російських військ.
Цей значною мірою автоматизований процес допоміг перетворити українську армію безпілотників на одну з найсмертоносніших бойових сил у світі. Українські Сили безпілотних систем заявили, що минулого тижня за один день вони вбили або поранили рекордну кількість — 806 російських солдатів. Це частина українських оборонних зусиль, які практично зупинили російське просування на п’ятому році війни.
З початку російського вторгнення у 2022 році Україна покладається на досягнення в галузі безпілотних технологій, щоб отримати перевагу над більш потужними збройними силами свого гігантського сусіда. Спочатку українці імпровізували, збираючи своє обладнання з готових компонентів. Нині ж вони прагнуть ефективності та стандартизації, як у «Макдональдсі».
«Ви вбили 10 виродків. Гаразд, це хороший показник. Скільки дронів ви для цього використали?» — так підсумував цей підхід майор Роберт Бровді, командир Сил безпілотних систем України.
Бровді, колишній торговець зерном і колекціонер мистецтва, впровадив принципи бізнесу, заснованого на даних, у військове мистецтво.
51-річний чоловік вступив до лав Збройних сил України, коли Росія вторглася на територію країни, створивши команду дроністів та набравши популярність в інтернеті завдяки своїм саркастичним дописам і жорстким відео з поля бою.
У вівторок Бровді опублікував фотографії зброї, використаної під час сміливої атаки на міст, що з’єднує український Крим із Росією, здійсненої за участю безпілотних сил. «Священний міст втомився; настав час гумових човнів», — написав він у месенджері Telegram. «Від нього тхне — він практично смердить — історичною ганьбою імперії: «королівським» ударом по царю напередодні важливих геополітичних маневрів».
Нині Бровді, який палить одну сигарету за іншою та потягує чай, повернувся до своєрідного офісу, очолюючи підприємство, яке є частково технологічною компанією, частково — машиною для вбивства.
Ефективність є особливо важливою для України, яка не може зрівнятися з ресурсами Росії. Кремль зробив ставку на те, що потік піхотинців або невеликих транспортних засобів — від скутерів до квадроциклів — зможе завоювати достатньо території, щоб переламати хід війни на користь Росії. Україна, у якої в рази менше піхоти для оборони лінії фронту, покладається на дрони, щоб зупинити їх.
Цей підхід працює. За даними безпілотних підрозділів Бровді, вони становлять менше 3% українських військ, але на їхню частку припадає понад третину ударів по російських цілях.
Щоб побачити, як це все працює, «The Wall Street Journal» отримав ексклюзивний доступ і провів 12-годинну зміну в одному з десятків аналітично-оперативних центрів, які є нервовими вузлами операцій безпілотної армії.
Тут так звані «бойові капітани» сканують ряди екранів у пошуках російських солдатів, координують дії українських операторів дронів та допомагають їм обирати цілі. Вони працюють пліч-о-пліч із капітанами розвідки, експертами з радіоелектронної боротьби та протиповітряної оборони, а також аудиторами, які фіксують підбиті цілі.
Команди безпілотників використовують спеціально розроблене програмне забезпечення для завантаження даних про свої місії. Ця інформація допомагає командувачам визначити, які типи озброєння слід закуповувати, як вдосконалити конструкцію обладнання та де росіяни розгортають різні типи техніки.
«Є людські, технічні та фінансові ресурси, і питання полягає в тому, як використовувати їх якомога ефективніше», — сказав директор центру, який використовує позивний «Юпітер». «Просто в нашому випадку йдеться не про заробляння грошей, а про обмін їх на якомога більшу кількість знищених цілей».
Результати місій, після їх обробки, відображаються на екрані посередині кімнати, де фіксуються успішні удари підрозділу — по солдатах і техніці.
На меншому екрані поруч відображаються інші статистичні дані, зокрема середня вартість вбивства одного російського солдата (817 доларів у жовтні, що менше, ніж приблизно 1 000 доларів у травні) та середня кількість дронів, що для цього знадобилася (три).
Хоча справою підрозділу є вбивства, в його атмосфері відчувається щось від динамічної технологічної компанії.
Кавоварка з логотипом підприємства підживлює енергією молодих чоловіків, одягнених у худі та гумові сандалі. Екрани на стінах контрастують із творами мистецтва, зокрема з оригінальною картиною квітів української художниці Марії Примаченко, яка також висить там. На книжкових полицях стоять книги про штучний інтелект, менеджмент, мистецтво та дизайн.
Біля входу до центру вивішені імена загиблих бійців підрозділу — нагадування про ціну їхньої роботи перед початком кожної зміни. За останній рік усі сили безпілотників втратили менше ніж піввідсотка свого особового складу.
Бровді досконало опанував ще одну складову своєї ролі технічного керівника: активну присутність у соціальних мережах. Він та його підрозділи діляться найяскравішими моментами успішних уражень, демонструючи своїм сотням тисяч підписників останні хвилини життя деяких російських солдатів: від тих, хто відчайдушно тікає, до тих, хто кидає різні предмети — зокрема, у одній із нещодавніх добірок, дрон — у марній спробі зупинити апарат.
Управління талантами є ключовою частиною ролі командира. Один досвідчений пілот поскаржився Бровді, що він роками виконував розвідувальні польоти, тоді як деяким новачкам доручали бомбардувальні місії.
Бровді вирішив виділити пілотам-розвідникам «вільний час для полювання», щоб вони могли підривати міни, встановлені за лінією фронту, якщо побачать поблизу транспортний засіб.
Такі корективи можуть допомогти утримати найкращих бійців на їхніх найкращих посадах, зазначив Бровді.
«Нам насправді був потрібен його досвід, адже ніхто інший не може провисіти в повітрі півтори години так само добре, як він».
Джерело: wsj.com
Ми збираємо новини з Reuters, BBC, Bloomberg та інших світових ЗМІ.
Коротко, факти, без фейків та зайвого галасу.
👉 Підписуйтесь у Telegram