Трамп, Сі та Путін проведуть свою першу тристоронню зустріч у рамках саміту АПЕК. З огляду на різні пріоритети щодо торгівлі, України, Ірану та контролю над озброєннями, чого сподівається досягти кожен із лідерів?
Лідери Китаю, США та Росії мають провести свою першу тристоронню зустріч у рамках саміту Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АПЕК) цього тижня.
Окремо президент США Дональд Трамп також проведе переговори з президентом Китаю Сі Цзіньпіном під час зустрічі, що відбудеться 18–19 листопада в Шеньчжені (Китай).
Кілька експертів, опитаних DW, не очікують жодних проривів у питаннях торгівлі, технологій чи інших проблем між США та Китаєм. Більш реалістичними спільними цілями можуть бути збереження існуючого торговельного перемир’я та запобігання подальшому погіршенню двосторонніх відносин.
Патрісія М. Кім, старший науковий співробітник Брукінгського інституту, вважає, що жоден із лідерів не прагне суттєво розширити двосторонній порядок денний, оскільки обом вигідно зберегти існуюче торговельне перемир’я.
Протягом наступних двох років Кім очікує «ані неконтрольованої ескалації напруженості між США та Китаєм, ані різкого поліпшення відносин, а скоріше продовження транзакційного розрядження напруги, яке ми спостерігаємо сьогодні».
Чжан Лунь, професор Університету CY Cergy Paris, вважає, що Трамп перебуває під тиском як у країні, так і за кордоном.
«На внутрішньому фронті Трамп стикається з перспективою стати президентом-«кульгавою качкою» після значних втрат республіканців на проміжних виборах», — сказав Чжан у коментарі DW.
«На міжнародному рівні погіршення відносин із союзниками, ослаблення міжнародного порядку під керівництвом США, байдужість до демократичних цінностей і свобод, а також труднощі, з якими зіткнулися у війні з Іраном, — все це зменшило вагу, ресурси та вплив Америки».
Чжан вважає, що напружені відносини з союзниками США та війна в Ірані послабили позиції Трампа у переговорах з Пекіном, що змушує його ще більше прагнути до дипломатичних перемог та співпраці Сі Цзіньпіна щодо ключових пріоритетів політики.
Спірні питання можуть бути відкладені на пізніше
Цзя Хуї Ті, старший аналітик з питань торговельної політики у Фонді Хінріха, очікує, що Трамп і Сі зосередяться на стабілізації своїх крихких торговельних відносин.
Вона зазначає, що обидва лідери можуть досягти прогресу у питанні взаємного зниження мит на товари на суму 30 млрд доларів (27,3 млрд євро) з обох боків. «Хоча перелік товарів вже оприлюднено, графік ще не визначено, і орієнтовний графік впровадження став би легкою перемогою» для обох урядів.
Вашингтон хоче, щоб Пекін прискорив закупівлі американських сільськогосподарських продуктів та збільшив експорт рідкісних земель та інших критично важливих мінералів. Однак Ті вважає, що «Китай, ймовірно, буде обережним у виконанні своїх зобов’язань, особливо з огляду на те, що після проміжних виборів Трамп має слабкішу позицію всередині країни, а демократи чинять опір його тарифним заходам».
Вона також зазначає, що жодна зі сторін не захоче легко відмовлятися від своїх козирів у переговорах, зокрема щодо експорту рідкісних земель та контролю за експортом технологій.
Оскільки в грудні на саміті G20 у Маямі очікується чергова зустріч двох лідерів, «є можливість відкласти більш суперечливі питання на пізніший термін і ще більше продовжити торговельне перемир’я під час наступної зустрічі», — сказав Цзя в інтерв’ю DW.
Китай, США та Росія: три лідери, три програми
Росія сподівається, що переговори з лідерами США та Китаю зміцнять її дипломатичні позиції та допоможуть досягти врегулювання війни в Україні на вигідних для Москви умовах.
Юн Сун, директорка Китайської програми в Стімсон-центрі, заявила DW, що Москва прагне створити враження, ніби Вашингтон готовий сісти за стіл переговорів із Росією. Це, у свою чергу, може підірвати довіру в Європі та Україні.
«Трамп хоче тристоронніх переговорів щодо ядерної зброї», — зазначила вона, тоді як Пекін «хоче створити враження, ніби Китай є господарем безпрецедентної історичної зустрічі між цими трьома країнами».
Аліція Бахульська, наукова співробітниця Європейської ради з міжнародних відносин, вважає, що Пекін хоче використати цю зустріч, щоб продемонструвати свою здатність об’єднувати великі держави та сприяти міжнародному діалогу.
«Росія прагне визнання, США — контролю над озброєнням, а Китай — статусу без будь-яких зобов’язань», — зазначила вона. «Я очікую, що кожен лідер лише підтвердить власну позицію, а не запропонує реальних рішень».
Україна: чому Пекін не поспішає виступати посередником
Майкл Кіммедж, директор Інституту Кеннана у США, минулого місяця заявив DW, що Китай, можливо, більше стурбований виживанням режиму російського президента Володимира Путіна, ніж активним припиненням війни в Україні.
Росія залишається важливим джерелом енергії та ключовим дипломатичним партнером для Пекіна, зазначив Кіммедж.
Повна перемога Росії не обов’язково є метою Пекіна, сказав він. «Для Китаю важливішим є політичне виживання Володимира Путіна». З цієї причини Кіммедж не очікує, що Китай чинитиме тиск на російського президента з метою припинення війни, якщо Путін не бажає цього робити.
Чжан Лунь вважає, що нинішня ситуація «найбільше відповідає інтересам Пекіна».
За словами Чжана, пропутінська позиція адміністрації Трампа ускладнила Україні опір Росії, тоді як Європа була змушена нести більші витрати й зазнала ослаблення.
Він стверджує, що США також «втратили моральний авторитет», а «післявоєнний міжнародний порядок і альянси, побудовані навколо Вашингтона, зазнали подальшої ерозії», що зробило «позицію та вплив Китаю більш помітними».
Він вважає, що Пекін хоче запобігти розпаду Росії, але не підтримувати її настільки відкрито чи масштабно, щоб це відштовхнуло Європу та інші західні країни.
«Водночас Китай не хоче, щоб Україна зазнала поразки, оскільки це зменшило б залежність Росії від Пекіна», — сказав він у інтерв’ю DW.
«Наразі Китай навряд чи втрутиться безпосередньо. Натомість він чекатиме на більш сприятливий момент, а потім, можливо, втрутиться як нейтральний посередник, щоб отримати максимальну вигоду».
Іран: мало ознак суттєвої співпраці
В.А. Фігероа, доцент кафедри історії та міжнародних відносин Університету Гронінгена в Нідерландах, заявив DW, що майже немає ознак реальної співпраці між Китаєм і США щодо Ірану.
Ці дві країни дійсно мають деякі спільні інтереси, «зокрема, протидію введенню системи мита в Ормузькій протоці та протидію розповсюдженню ядерної зброї», — зазначив Фігероа, але «Китай послідовно закликає до переговорів і засуджує як санкції, так і застосування військової сили як засоби досягнення цих чи будь-яких інших цілей».
Фігероа зазначає, що Китай не зацікавлений у подальшій ескалації конфлікту чи тривалій нестабільності на Близькому Сході. Однак Пекін зумів впоратися з поточною ситуацією без особливих труднощів, тому тиск на нього з метою змінити свою позицію є незначним.
«Китай продовжує надавати Ірану важливу фінансову підтримку, купуючи іранську нафту», — зазначив Фігероа, додавши, що дипломатична підтримка Пекіна поки що не принесла суттєвих змін, головним чином через те, що Китай має незначний вплив як на Іран, так і на США в цьому регіоні.
Джерело: dw.com
Ми збираємо новини з Reuters, BBC, Bloomberg та інших світових ЗМІ.
Коротко, факти, без фейків та зайвого галасу.
👉 Підписуйтесь у Telegram