Україна може виявитися саме тим союзником, якого потребує Америка

Країна, яку Трамп колись зневажав як тягар, перетворилася на військову потугу.

28 липня Дональд Трамп і Володимир Зеленський, здавалося, провели у Білому домі досить дружню зустріч. Темою обговорення було прохання українського президента про надання ліцензії на виробництво зенітних ракет-перехоплювачів «Патріот». Однак через два дні після зустрічі Трамп спеціально постарався розвіяти будь-які позитивні очікування, які він міг викликати в Києві.

«Це надзвичайно потужна зброя», — сказав Трамп про систему «Патріот» в інтерв’ю виданню Financial Times, додавши, що «ми маємо бути трохи обережними щодо того, кому ми надаємо ліцензію». З цього випливало, що Україні не можна довіряти.

Потім, 8 серпня, у черговому, здавалося б, розвороті подій, Зеленський у дописі в X натякнув, що Трамп погодився надати ліцензію: «Ми досягли домовленості з президентом Трампом про те, що він надасть ліцензії, але уявіть, якби ми отримали їх чотири роки тому. Зараз ми б уже виробляли «Патріоти» для всіх». На момент написання цієї статті Вашингтон не підтвердив, що Трамп ухвалив рішення про надання ліцензії. Але задоволення цього прохання було б цілком логічним, зважаючи на військовий розвиток України.

Ставлення Трампа до України ніколи не було прихильним, але час від часу він, здається, готовий зробити для неї щось позитивне. Потім телефонний дзвінок від президента Росії Володимира Путіна або візит повноважного представника Трампа Стіва Віткоффа до Москви, здається, знову розпалюють його ворожість до цієї країни, що перебуває у стані війни, а також його ілюзію, що Путін серйозно налаштований на досягнення миру. (Американська розвідка послідовно доходить висновку, що це не так.) До розмов про ліцензію на «Патріот» було широко розрекламоване прохання України про постачання крилатих ракет «Томагавк», яке Трамп публічно розглядав, а потім без церемоній відхилив під час чергового візиту Зеленського до Білого дому в жовтні.

Але цього разу щось змінилося. Військова позиція України є найсильнішою за останні роки. Країна стала більш автономною. Вона виробляє значну частину власної зброї, стримує російський наступ і навіть відвойовує території в деяких районах. Крім того, вона перенесла війну на територію Росії, незважаючи на те, що має менше солдатів і обмеженіші ресурси, ніж її ворог.

Ці та інші досягнення зробили Україну не стільки прохачем перед НАТО, скільки безцінним джерелом військових технологій та ноу-хау. Якщо якась країна в Європі має мотивацію та досвід, щоб стати ключовим вузлом у ланцюгу військових поставок США, то це саме Україна. Київ можна навіть назвати «зразковим союзником» — запозичивши термін, яким Елбрідж Колбі, заступник міністра оборони з питань політики, що відкрито виступав проти надання США безпекової допомоги Києву, охарактеризував Ізраїль.

Питання полягає в тому, чи усвідомлює це адміністрація Трампа — чи все ще уявляє, що всі козирі в її руках. Надання Україні ліцензії на «Патріот» не було б поступкою залежній державі, яка веде війну, яку неможливо виграти: це цілком могло б стати початком виробничої угоди, яка в підсумку послужила б інтересам Сполучених Штатів.

Минулий рік приніс обнадійливий поворот у війні в Україні. Росія й досі тероризує українські міста ракетними ударами, які стають дедалі смертоноснішими, оскільки запаси перехоплювачів в України вичерпуються. Але Київ успішно використовує дрони, щоб блокувати великі російські наступальні операції на лінії фронту. Натомість Москва обрала тактику проникнення, відправляючи невеликі групи з двох-чотирьох солдатів крізь прогалини в українській обороні, щоб зайняти покинуті окопи, будівлі чи інші позиції, звідки вони можуть атакувати армію, що захищається.

Україна відповідає тим самим. Вона завдала ударів по нафтопереробних заводах і експортних терміналах аж у Сибіру, а також по авіабазах і стратегічних російських підприємствах, зокрема по «Wildberries» — інтернет-магазину на зразок «Amazon», частина запасів якого може використовуватися як у військових, так і в цивільних цілях. Ці удари дронів залишили димлячі руїни за тисячі миль від Києва. Вони також спричинили введення нормування пального, закриття заправних станцій та довгі, звивисті черги по всій Росії, яка стикається з найгіршою паливною кризою з часів розпаду Радянського Союзу. Москва була змушена тимчасово закрити свої аеропорти через нічні нальоти українських дронів, що спонукало Зеленського пожартувати перед журналістами, що російська столиця є небезпечним місцем для будь-яких мирних переговорів.

На власній території ситуація в Україні змінилася з катастрофічної на контрольовану. Незважаючи на нестачу особового складу та певні кадрові перестановки у військовому командуванні, Україна зупинила російський наступ на Донбасі — східному регіоні, який Віткофф, Дж. Д. Венс і Трамп колись закликали Київ вважати втраченим. Темпи територіального просування Росії за останній рік сповільнилися. Фінська організація з моніторингу військових дій Black Bird Group підрахувала, що в липні минулого року російські війська захопили «майже вп’ятеро більше території», ніж у липні цього року, а в лютому та червні цього року вони фактично втратили більше території, ніж захопили.

Російська логістика на півдні України, зокрема транспортування палива, зброї та інших горючих матеріалів, зазнала таких серйозних зривів, що українці прозвали головну артерію, яка з’єднує Росію з окупованим Кримом, «Шосе смерті». Українські безпілотники також перехопили морський рух до півострова, вразивши 129 суден, пов’язаних із російським «тіньовим флотом», в Азовському морі та ще 72 — у Чорному морі під час нічних ударів, здійснених протягом останнього місяця. У Криму зараз стали звичним явищем цілодобові відключення електроенергії через українські атаки на підстанції та регіональну енергомережу.

Україна також стала більш розсудливою у питаннях комунікацій. З минулого року вона навмисно затримує повідомлення про свої територіальні здобутки, щоб уникнути привернення російських ресурсів до тих ділянок лінії фронту, які можуть слабшати. Київ також став більш стратегічним у своєму підході до Трампа. Український чиновник, який попросив не називати його імені, оскільки не мав повноважень висловлюватися публічно, розповів мені, що Київ тепер сприймає Трампа як гравця, який діє на основі угод, і його контакти спрямовані на те, щоб утримати американського президента від порушення статусу-кво, який працює, а не на апелювання до гуманітарних чи моральних імперативів.

Якщо колись Трамп мав важелі впливу, щоб нав’язати Україні невигідний мир, то відтоді він їх втратив. За війну більше не платять Сполучені Штати — це робить Європа. За даними німецького Кільського інституту світової економіки, у перший рік свого повернення на посаду Трамп скоротив нові зобов’язання щодо військової допомоги США Україні на 99 відсотків. У НАТО існує механізм, що дозволяє країнам-членам фінансувати закупівлю американської зброї для України, але на сьогодні обсяг такої допомоги становить лише 6,7 млрд доларів — це лише частка від 127 млрд доларів, які адміністрація Байдена та Конгрес виділили Україні.

Цей дефіцит став менш помітним у міру зміни динаміки війни та розвитку в Україні потужностей для масового виробництва власної зброї. Роб Лі, військовий аналітик Інституту досліджень зовнішньої політики, розповів мені, що понад 80 відсотків жертв у російсько-українській війні спричинені безпілотниками, більшість яких Україна виробляє самостійно. Минулого місяця український уряд уперше з початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року схвалив експорт зброї та оборонних технологій. Причиною цього, за даними Politico, є те, що країна зараз виробляє більше зброї, ніж може собі дозволити закупити у власних компаній. Від 40 до 70 відсотків виробленої продукції лежить невикористаною на складах.

Україна стала світовим епіцентром військової робототехніки. Одна команда з близько 10 українців «знищила» два механізовані батальйони НАТО за один день під час навчань в Естонії у травні 2025 року, а рік потому «знищила шведські війська» під час військових навчань на острові Готланд у Балтійському морі. За оцінками Зеленського, Україна наразі виробляє близько 10 мільйонів дронів на рік; для порівняння — у США цей показник становить 100 000. Виробництво деяких із цих боєприпасів, таких як «Дартс», обходиться всього в 1 000 доларів, але вони знищують російські цілі вартістю в мільйони.
Щоб досягти всього цього, українські технічні фахівці модернізували деякі американські продукти. «Hornet» — це дрон вартістю 5 000 доларів, розроблений компанією Perennial Autonomy, заснованою колишнім генеральним директором Google Еріком Шмідтом. Він несе боєголовку вагою 11 фунтів і може пролітати 124 милі. Як повідомляє видання Kyiv Independent, український «Азовський корпус» «переробив» «Hornet» у стилі МакГайвера, використавши комерційні супутникові термінали Starlink для збільшення дальності польоту та зниження вразливості до російських засобів радіоелектронного придушення.

Українська дронна технологія настільки потужна, що навіть колишні критики країни тепер хочуть долучитися до цієї справи. Одна з компаній з Флориди, що займається дронами, — Powerus — шукає українське обладнання та ліцензії, а серед її інвесторів є дві відомі особи: Ерік Трамп і Дональд Трамп-молодший.

Україна з радістю ділиться своїми винаходами та ноу-хау. Вона стала на захист Америки у війні з Іраном, до якої багато союзників по НАТО не хотіли мати жодного стосунку. На початку війни американські бази в Перській затоці зазнали значних збитків від атак іранських дронів, і, за повідомленнями, Україна направила в цей регіон технічних радників для встановлення та експлуатації передової київської системи «Sky Map», яка використовує акустику та штучний інтелект для виявлення та збивання дронів, що наближаються. З того часу Україна підписала угоди про співпрацю в галузі безпеки та оборони з Саудівською Аравією, Катаром та Об’єднаними Арабськими Еміратами.

Наступальна кампанія США з використанням дронів проти Ірану зараз передбачає перепрофілювання цивільних технологій для військових цілей, подібно до того, як це зробила Україна. Один американський військовий офіцер, який донедавна перебував у Перській затоці, розповів мені, що американські збройні сили закуповують термінали Starlink у місцевих торгових центрах і встановлюють їх на повітряні дрони та безпілотні надводні судна. Чому? Вони дешевші та простіші у використанні, ніж «жорсткий» варіант Starshield від SpaceX, який контролюється Пентагоном.

Як повідомило 30 липня видання The Atlantic, Зеленський переконав Трампа попросити у Ілона Маска дозволу на використання Starlink під час нанесення ударів углиб території Росії. Українці не прагнуть нічого, що коштуватиме американським платникам податків: лише дозволу використовувати власні боєприпаси з більшою ефективністю та, за відсутності перехоплювачів, знищувати російські ракетні пускові установки до того, як вони випустять свої боєзаряди. Задоволення цього прохання може навіть принести несподіваний прибуток Пентагону та ЦРУ.

Єдине, що США досі надають безкоштовно, за даними як американських, так і українських джерел, — це розвіддані, зокрема пакети координат для ударів по позиціях російських військ в Україні та по енергетичній інфраструктурі на території Росії. Заслуга в цій політиці належить директору ЦРУ Джону Раткліффу, який, як кажуть, вражає президента на полях для гольфу приголомшливими даними про втрати Росії на полі бою, що зараз перевищують 40 000 на місяць. Як розповів мені один західний розвідник, Раткліфф пояснює свій успіх тим, що «Трамп не любить невдах». Доки Україна виглядає переможницею і спростовує загальноприйняту думку тих, хто наполягає, що вона не здатна на це, схильність президента до того, щоб «згорнути операцію й втекти», послаблюється.

Трамп також мав би вітати збитки, яких українські удари завдають енергетичній економіці Росії. Зменшення Москвою експорту нафти може зробити такі країни, як Індія та Китай, більш вразливими до мит Трампа. А президент ще з часів свого першого терміну на посаді благав європейців покінчити з їхньою залежністю від російської нафти та газу, зайшовши навіть так далеко, що ввів санкції проти газопроводу «Північний потік». Зеленський називає свої щонічні удари по російських нафтопереробних заводах «санкціями дальнього радіусу дії». Трамп може навіть розглядати бомбардування як прелюдію до переговорів, так само, як він це робив у випадку з Іраном. «Це ескалація, але це також ескалація, яка може допомогти покласти край конфлікту», — сказав він про глибокі удари України на саміті НАТО в Анкарі минулого місяця.

Взаємопов’язаність воєн в Ірані та Україні продемонструвала, що отримувач безпекової допомоги від США також може бути постачальником безпекової допомоги для Сполучених Штатів. Але єдине, чого Україна поки що не може забезпечити у достатній кількості власними силами, — це протиракетна оборона, і запаси систем «Патріот», що використовуються для цієї мети, у США також вичерпуються.

За даними вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень, за останні шість місяців США витратили близько двох третин своїх запасів систем «Патріот» на Близькому Сході. Росія, яка надає іранцям набори для наведення, призначені для використання проти американських солдатів у цьому регіоні, знає про це і продовжує обстрілювати українців ракетами, вбиваючи цивільних у їхніх домівках. Минулого місяця вона випустила 376 ракет — удвічі більше, ніж у червні, — багато з яких були спрямовані на Київ. Майже всі вони досягають цілі, оскільки батареям «Патріот» — найчисленнішим у околицях столиці — закінчуються перехоплювачі.

«Українці мають активні програми розробки майже всього, що їм потрібно, і їхня мета — у майбутньому стати повністю самодостатніми», — сказав мені незалежний аналітик з питань безпеки Колбі Бадвар. Однак, за його словами, «наразі вони все ще майже повністю залежать від союзників у питанні перехоплювачів».

Навіть якби США надали Україні ліцензію на виробництво «Патріотів», масштабне впровадження такого виробництва зайняло б у України роки. Саме тому Зеленський прагне як негайного поповнення запасів ракет «Патріот», так і довгострокових рішень. Як повідомляється, під час зустрічі в Овальному кабінеті 28 липня Зеленський попросив у Трампа «кілька сотень» ракет-перехоплювачів; Трамп відмовив, посилаючись на скорочені запаси США та американські пріоритети на Близькому Сході.

Український журналіст Тім Задорожній повідомив, що Зеленський вперше порушив питання про ліцензію на «Патріот» у останні місяці перебування при владі адміністрації Байдена. Високопоставлені українські чиновники, очевидно, винесли цю пропозицію на розгляд тодішнього міністра оборони США Ллойда Остіна та радника з питань національної безпеки Джейка Саллівана, але отримали відмову без пояснень. (Зараз Зеленський стверджує, що він також просив про ліцензію у Байдена в перший рік війни.)

Надання ліцензії зробило б Вашингтон і гарантом безпеки України, і бенефіціаром її виробничих потужностей. Колишній промисловий центр Радянського Союзу заплатив би чималі гроші, щоб стати помічником оборонної промисловості США. Це одна з небагатьох країн Європи, яка досі готова це зробити. Коли війна закінчиться, Україна могла б виробляти надлишкові системи «Патріот» для використання в США або для перепродажу союзникам і партнерам США. З огляду на її досвід, Україна, можливо, зможе виробляти надлишки навіть під час війни. І саме в цьому може полягати проблема.

Пост Зеленського в X від 8 серпня натякав, що головною перешкодою для адміністрації Трампа є бюрократія та «паперові тяганини».

На Капітолійському пагорбі один республіканський чиновник, який підтримує видачу ліцензії, розповів про нерозголошену перешкоду в угоді. «Raytheon» і «Lockheed», виробники системи «Патріот», «офіційно обґрунтують свої побоювання крадіжкою інтелектуальної власності та передачею технологій», — сказав він, але «їхнє справжнє занепокоєння полягає в тому, що українці знайдуть спосіб вдосконалити «Патріот», а потім вироблятимуть їх у великих обсягах швидше і за значно менші кошти, ніж це можуть зробити існуючі виробничі лінії в США».

Джерело: www.theatlantic.com