Війна в Україні вже не є виснажливим патовим становищем, у якому час грає на користь Росії. Завдяки відважним боям і постійним інноваціям Україна зробила окупацію все більш дорогою — на лінії фронту, на захоплених територіях і, дедалі більше, у самій російській військовій економіці.
Питання, яке стоїть перед лідерами Організації Північноатлантичного договору, що збираються цього тижня в Анкарі (Туреччина), полягає в тому, чи зможуть вони зробити цю тенденцію достатньо стійкою, щоб змусити сторони укласти перемир’я.
Росія досі окупує близько п’ятої частини України, тероризує міста та потроху просувається вперед там, де це можливо. Її атаки спрямовані проти цивільної інфраструктури та культурної спадщини України, зокрема нещодавнє бомбардування київського Успенського собору XI століття.
Однак перспектива повної перемоги вже давно перестала бути вірогідною. Її останній наступ значною мірою загальмувався. Російська армія несе катастрофічні людські втрати: за оцінками джерел, на сьогодні їхня кількість перевищує 1,4 мільйона.
Економічна ситуація є не менш похмурою, про що свідчить нещодавній звіт. Дефіцит бюджету Росії за перший квартал перевищив річний плановий показник, тоді як доходи від нафти та газу впали на 45 % порівняно з аналогічним періодом минулого року. Резерви суверенного фонду скоротилися з 6,5 % валового внутрішнього продукту на початку війни до 1,8 % у квітні.
Військова промисловість Росії також стикається з жорсткими обмеженнями щодо робочої сили та виробничих потужностей. Малі та середні підприємства закриваються дедалі швидше, що відображає зниження купівельної спроможності та підвищення податків для фінансування війни. Є ознаки того, що навіть загалом покірне населення незадоволене витратами на війну, обмеженням доступу до інтернету та соціальних мереж, а також зростаючими загрозами безпеці всередині країни.
Тим часом українські дрони та ракети завдають ударів по російських нафтопереробних заводах, логістичних вузлах, енергетичних об’єктах та об’єктах військового виробництва. Крим — трофейне завоювання президента Володимира Путіна 2014 року — перебуває під тиском атак на паливні, енергетичні та постачальні маршрути. Хоча Україна сама перебуває під серйозним тиском, зростаючі масштаби та продуктивність її вітчизняної оборонної промисловості — разом із європейським фінансуванням та американською зброєю — зміцнили її оборону.
Це аж ніяк не означає, що російський уряд чи її військові зусилля руйнуються. І Україна, і країни НАТО все частіше попереджають, що Путін все ще може ескалувати конфлікт, посилюючи ядерні погрози або, можливо, навіть випробовуючи східний фланг НАТО збройним вторгненням. Але саме тому Європа та США мусять діяти зараз, щоб обмежити можливості Росії та посилити стійкість України.
Для цього потрібні як «батіг», так і «пряник». Щодо «батога» все зрозуміло: більше перехоплювачів ППО та боєприпасів великої дальності для України, а також суворіше дотримання санкцій і довгострокова військова підтримка з боку європейських союзників. Прохання країни про ліцензію на виробництво власних перехоплювачів «Патріот» заслуговує на розгляд.
«Батоги» є більш складними. Альянс повинен чітко дати зрозуміти, що непідкорена територія на Донбасі, яку Путін досі жадає, не підлягає обговоренню. Натомість слід зосередитися на контрольованому перемир’ї, за яким має послідувати обмежене та оборотне послаблення санкцій, пов’язане з дотриманням Росією його умов, зокрема поверненням полонених та депортованих українських дітей.
Довга історія порушених обіцянок Путіна означає, що Кремль не повинен отримувати жодних авансів за майбутні зобов’язання. Хоча Європа справедливо очолила підтримку України, на кону стоїть також авторитет США.
Повний мир, можливо, буде неможливим ще деякий час, але перемир’я виглядає дедалі більш реальним. Тиск Заходу зараз має допомогти переконати Путіна, що це найменш поганий варіант із тих, що залишилися.
Джерело: bloomberg.com
Ми збираємо новини з Reuters, BBC, Bloomberg та інших світових ЗМІ.
Коротко, факти, без фейків та зайвого галасу.
👉 Підписуйтесь у Telegram
