Коли ті, хто повертається з передової, приходять до Євгенії Журавель, вони переживають глибоку й складну травму. Її боротьба допомагає їм повернути свої серця й думки додому, до своїх родин.
«Часто вони відчувають себе зайвими, ніби не вписуються в суспільство», — каже психологиня Євгенія Журавель.
«Вони не можуть уявити, як жити після того, що їм довелося пережити, або як жити в тому цивільному світі, який настільки разюче відрізняється від бойових дій».
Коли до неї приходять українські ветерани, вони часто щойно повернулися додому з фронту або з російського полону, борючись із глибокою та складною травмою.
Для Євгенії її боротьба також допомагає повернути їхні серця та думки додому, до їхніх родин.
Хоча точні цифри, як правило, не підтверджуються Києвом, вважається, що з лютого 2022 року було поранено щонайменше десятки тисяч солдатів — не враховуючи загиблих.
А війна все ще триває. Вважається, що кількість ветеранів в Україні вже перевищила два мільйони осіб і продовжуватиме зростати до кінця конфлікту. Вони до кінця життя нестимуть на собі фізичні та психічні шрами, отримані під час служби.
Хоча держава й фінансує підтримку психічного здоров’я ветеранів, значну частину допомоги надають неурядові організації.
Євгенія — провідна психологиня в HART, центрі реабілітації ветеранів та цивільних осіб у Кривому Розі (місті, яке найвідоміше як місце народження Володимира Зеленського).
Ті, хто приходить до неї, як правило, ветерани та діючі військовослужбовці, «майже ніколи» не мають лише однієї проблеми, каже вона.
«По суті, саме наслідки пережитого привели їх сюди. Це часто проявляється у вигляді тривоги, емоцій, які важко контролювати й з якими складно впоратися. Можуть спостерігатися порушення сну, труднощі з довірою, настороженість, підвищена пильність».
У ширшому сенсі, за її словами, постають питання щодо того, як знову інтегруватися в цивільне життя.
«Самотужки з цим впоратися важко, тому ми робимо це разом».
«Той момент повністю змінив моє життя»
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Віталій працював кранівником. Він без вагань зголосився добровольцем до армії.
Він проходив службу в бойовій бригаді, але після поранення його перевели до інженерного полку.
У червні 2023 року він нарешті отримав свою першу офіційну відпустку з армії й поїхав додому.
«Моя дружина та діти були в Польщі. Вони знайшли спосіб повернутися додому, щоб ми всі могли бути разом».
Але дорогою до нього, щоб побачитися вперше за кілька місяців, вони потрапили в дорожньо-транспортну пригоду.
«Мої діти отримали серйозні травми, а дружина загинула».
Залишившись сам, щоб виховувати двох доньок, Віталій був демобілізований з армії.
Він каже, що його психічне здоров’я вже було похитнуте тим, що він побачив на фронті, і саме думка про зустріч із родиною допомагала йому не зійти з розуму.
«Але той день — це був переломний момент. Це той момент, який повністю змінив моє життя.
«І, мабуть, я не зламався остаточно лише тому, що мав відповідальність за своїх дітей і розумів, що я — єдиний батько, який у них залишився».
Йому довелося боротися з горем, депресією та гнівом, намагаючись пристосуватися до цивільного життя та піклуватися про своїх дітей.
Зрештою, друг порадив йому звернутися до організації HART у Кривому Розі, де він мешкає, і там його познайомили з Євгенією.
Все почалося з того, що він розповів їй свою історію.
«Вона допомогла мені розібратися, як перебудувати своє життя, як по-новому поглянути на цивільне життя, як по-новому поглянути на свою сімейну ситуацію та на самого себе».
Завдяки різним методам, а також спілкуванню з іншими ветеранами, йому вдалося досягти значного прогресу у сфері психічного здоров’я.
Зараз він також підтримує солдатів, які повертаються з фронту — людей, які, можливо, перебувають у тій самій ситуації, в якій він був кілька років тому.
«Ми маємо відновити свої сили»
«Часто досі існує стереотип, що сильній людині допомога не потрібна», — каже Євгенія.
«Для мене дуже важливо поширювати й нормалізувати думку, що звернення по допомогу — це не просто нормально, а насправді є проявом сили».
У вільний час Євгенія каже, що для неї важливо залишатися активною та виходити на природу — це частина переліку речей, які допомагають їй відновлюватися після того, як вона цілими днями слухає жахливі історії.
«Адже щоб витримати те, через що ми зараз проходимо, ми маємо відновити свої сили, цей ресурс, щоб і надалі стояти на ногах».
Джерело: news.sky.com
Ми збираємо новини з Reuters, BBC, Bloomberg та інших світових ЗМІ.
Коротко, факти, без фейків та зайвого галасу.
👉 Підписуйтесь у Telegram
