Макрон і Мерц перебувають у скрутному становищі на батьківщині, а Бернхем ще не пройшов випробування на міжнародній арені.
Чи зможуть вони допомогти Україні — і Європі — протистояти Путіну, Трампу та Сі?
Коли Володимир Путін позував перед камерами разом із президентом США Дональдом Трампом та китайським лідером Сі Цзіньпіном, це стало рідкісним моментом міжнародного визнання для російського правителя з часу, коли він віддав наказ про повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році.
Натомість у четвер президент України Володимир Зеленський опиниться серед різношерстого зібрання малих і середніх країн, скликаного двома слабкими європейськими лідерами та новачком без мандата.
Так звана «Коаліція бажаючих» — альянс із понад 35 країн, що підтримують Київ, — збереться в Берліні, щоб спробувати виробити шляхи допомоги Зеленському в тому, щоб провести свою країну через ще одну зиму жорстоких російських бомбардувань і морозів.
Однак деякі дипломати та чиновники серед союзників України побоюються, що ця група останніми місяцями страждає від браку лідерства та втрачає імпульс і може втратити будь-яке значення внаслідок будь-якої угоди, яку Трамп укладе з Путіним.
Четверо європейських урядовців повідомили POLITICO, що політичний авторитет співголів коаліції — Франції, Німеччини та Великої Британії — має вирішальне значення для успіху України, але зараз він слабший, ніж будь-коли за останні роки.
«Лідерство у Франції та Німеччині хитке», — зазначив один європейський чиновник, якому, як і іншим, цитованим у цій статті, було надано анонімність, щоб він міг висловлюватися відверто.
«У Великій Британії [новий прем’єр-міністр] Енді Бернем, здається, займає досить тверду позицію щодо України, але він ще шукає свій шлях, тож ми чекаємо».
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц ледь втримався на своїй посаді цієї осені після того, як сплеск підтримки ультраправих популістів призвів до того, що він сам визнав «виборчою катастрофою» для своєї правоцентристської партії «Християнські демократи».
Президент Франції Еммануель Макрон є історично непопулярним і стикається з загрозою повного розгрому своїх центристських союзників на тлі хвилі підтримки іншої ультраправої лідерки, Марін Ле Пен, на президентських виборах наступного року.
Лише Бернем має за собою міцну більшість у парламенті — але з моменту, як він у липні замінив Кіра Стармера, не вигравши загальних виборів, він загалом намагався зосередитися на внутрішній політиці і залишається відносно неперевіреним на світовій арені.
«Коаліція бажаючих» розпочала свою діяльність 2 березня 2025 року, через кілька днів після того, як Трамп і його віцепрезидент Д. Д. Венс у Овальному кабінеті обрушили шквал критики на Зеленського за те, що той, нібито, не виявляв достатньої вдячності США за їхню підтримку.
У розкішних приміщеннях Ланкастер-Хаусу в Лондоні, які слугували місцем зйомок серіалу Netflix «Корона», Стармер заявив перед зібранням із 18 лідерів, що за необхідності він направить британські «війська на землю та літаки в повітря», аби забезпечити будь-яку мирну угоду, яка може бути укладена щодо України.
Макрон взяв на себе подібні військові зобов’язання. Протягом наступного року кількість країн у цьому об’єднанні подвоїлася, а Мерц офіційно приєднався до нього як співголова формату.
Коли рік тому Трамп, здавалося, був на межі спроби змусити Україну прийняти те, що європейці вважали «токсичним» мирним планом, коаліція стала вирішальним оплотом у захисті Зеленського, зазначив один із дипломатів ЄС.
Це означало, що прихильники України мали конкретні докази, щоб показати Трампу, що європейці готові ризикувати власними солдатами, технікою та коштами, аби гарантувати укладення мирної угоди.
Сподівалися, що завдяки цьому будь-яке врегулювання буде справедливим.
Однак динаміка мирних переговорів та зустрічей коаліції згасла й поступово зникла після того, як навесні США та Ізраїль розпочали війну з Іраном.
Зустріч у четвер стане першою зустріччю лідерів коаліції з серпня.
Воно збігається з першими військовими навчаннями коаліції, що проводяться в Польщі, де тисячі військових наразі відпрацьовують, як вони підтримуватимуть можливий мир в Україні, незважаючи на те, що ця перспектива все ще залишається недосяжною.
Бернем — відносно нова фігура на світовій арені, і не очікувалося, що він зробить зовнішню політику центральним напрямком свого прем’єрства, як це зробив Стармер.
Він певною мірою спростував ці очікування, провівши низку зустрічей зі світовими лідерами одразу після вступу на посаду прем’єр-міністра та відновивши дуже гостру дискусію щодо майбутнього відносин Великої Британії з ЄС.
Проте деякі уважні спостерігачі стверджують, що кадрові зміни на верхівці уряду неминуче означали крок назад у дипломатії найвищого рівня.
Ед Арнольд із Британської групи з питань зовнішньої політики зазначив, що «через зміну прем’єр-міністра було втрачено імпульс», а один із міністрів Великої Британії додав, що це також стосується нового міністра оборони Великої Британії Веса Стрітінга.
Британський чиновник категорично заперечив, що Бернем приділятиме менше уваги коаліційному формату чи підтримці України, ніж його попередник.
Він «дуже зосереджений» на збереженні британської підтримки України, зазначив чиновник, вказавши на нещодавно оголошені санкції та допомогу у розробці ракет великої дальності.
«Значення коаліції добровольців жодним чином не зменшується», — додав чиновник.
Сам Бернем намагався зняти межу між зовнішньою та внутрішньою політикою, заявивши у понеділковій промові: «Світ зараз настільки взаємопов’язаний, що неможливо відокремити рішення, ухвалені в Москві, від того, що відбувається на місцях у [його виборчому окрузі] Мейкерфілді».
Відновлення взаємодії лідерів коаліції відбувається на тлі поновлення зусиль Трампа щодо укладення мирної угоди.
Головними цілями зустрічі у четвер є розробка планів щодо надійних і юридично зобов’язуючих гарантій безпеки для України, включаючи багатонаціональні військові сили для забезпечення перемир’я; виділення додаткового фінансування на військові потреби Києва протягом наступного року; надання військової підтримки — особливо засобів протиповітряної оборони проти безпілотників з реактивними двигунами та засобів удару на великі відстані; а також узгодити позиції щодо поточних мирних переговорів, посередником у яких виступає команда Трампа.
У середу Європейська комісія запропонувала надати Україні додаткову фінансову допомогу у вигляді позики на суму 45 млрд євро на 2027 рік.
Голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що розраховує на більший внесок від країн, що не входять до ЄС, додавши: «Ми обговоримо цю пропозицію також із нашими партнерами в коаліції добровольців».
Ще одне питання, яке турбувало чиновників і дипломатів під час підготовки до зустрічі в Берліні, полягало в тому, чи підтримає Трамп вимоги Путіна щодо переформатування європейської безпеки та ролі НАТО на континенті в рамках мирного процесу в Україні.
Багато європейських урядів уже стурбовані виведенням американських військ з Європи, а деякі побоюються, що критика Трампом членів НАТО послабила здатність альянсу стримувати російську агресію.
З огляду на ці побоювання чиновники в Брюсселі та європейських столицях пильно стежили за зустрічами Трампа, Сі та Путіна в Шеньчжені, на південному сході Китаю.
«Небезпека для України полягає в тому, що Трамп може використати цей саміт [у Китаї], щоб спробувати просунути своє бачення миру, зокрема надати Росії території, які їй не вдалося захопити силою», — зазначила Бронвен Меддокс, директорка лондонського аналітичного центру «Чатем-Хаус».
«Україна зможе встояти, але лише за допомогою Європи».
Один із німецьких чиновників зазначив, що результат війни в Україні, як очікується, визначатиме архітектуру безпеки Європи на найближчі роки, і це також стане частиною обговорення в групі у четвер.
Французький чиновник зазначив, що Париж не тільки не збирається поступатися вимогам Путіна, а й прагне, щоб Україна приєдналася до розширеного НАТО.
У Києві уряд Зеленського відчайдушно потребує якомога більшої підтримки від своїх союзників, особливо в плані винищувачів F-16, засобів протиповітряної оборони та фінансів.
Але українці також усвідомлюють, що, з огляду на розкол у трансатлантичному альянсі, спричинений політикою Трампа протягом останніх двох років, така недосконала група, як «Коаліція бажаючих», краща за нічого і, можливо, є найкращим варіантом із можливих.
«Вони роблять для України дуже багато, враховуючи свої можливості», — сказав Politico один із високопоставлених українських чиновників.
«Бернем — чудова людина, він робить багато правильних кроків. Ми дуже раді працювати з ним. Мерц і Макрон теж роблять усе, що можуть. Щодо підтримки, Німеччина є лідером. Франція — сильний союзник».
А справжнє випробування для коаліції, за словами українського чиновника, може настати лише тоді, коли війна закінчиться і хтось повинен буде надіслати війська для забезпечення миру.
Джерело: www.politico.eu
Ми збираємо новини з Reuters, BBC, Bloomberg та інших світових ЗМІ.
Коротко, факти, без фейків та зайвого галасу.
👉 Підписуйтесь у Telegram