Російські удари можуть завадити українському зерну потрапити на ринки

Ракетні удари по портах поблизу Одеси можуть зупинити експорт рекордного врожаю

Це був лише останній удар, — каже охоронець, показуючи на обпалену ділянку газону, де тиждень тому ракета влучила у склад в одеському порту, де він працює. Він чує удари «майже щодня». За мить лунають сирени, за ними — гучний удар, що струшує землю, зенітний вогонь і високий свист дрона-перехоплювача.

Останніми тижнями Росія посилила атаки на українські порти, що може мати катастрофічні наслідки для експорту сільськогосподарської продукції. Аж 90 % зерна та олійних культур України проходить через Одесу та сусідні порти Чорноморськ і Південне. Росія завдає ударів по інфраструктурі та суднах ракетами та дронами з Криму. Цього місяця відбулося щонайменше 56 атак, у результаті яких загинули 26 портових робітників та моряків. Деякі об’єкти призупинили роботу, зокрема термінал соняшникової олії в Чорноморську, який 14 липня загорівся.

Збройні сили України роблять усе можливе. Командир Дмитро Плетенчук пояснює, що частина засобів протиповітряної оборони була перекинута в море, де на патрульних катерах встановлено важкі кулемети. За його словами, військовий вертоліт нещодавно збив сім дронів «Шахед» під час одного вильоту. Але Росія переважає їх кількістю. 19 липня зерновоз «Golden Leo», що належить турецькій компанії, був уражений крилатими ракетами на очах у відпочивальників на одеських пляжах. Загинули десять моряків. 29 липня сервіс відстеження суден VesselFinder показав, що за останні 24 години в порти не прибуло жодного судна, хоча він не фіксує кораблі, які вимикають свої транспондери.
22 липня данський судноплавний гігант «Maersk» оголосив, що його судна розвантажуватимуться в Констанці (Румунія), а не в Чорноморську. Олексій Смоляр, директор одеської компанії з надання морських послуг, каже, що великі судноплавні компанії уникають України ще з весни: витрати на страхування від військових ризиків та потенційні втрати від відмови від бізнесу перевищують отримані доходи. Їхнє місце зайняли опортуністичні компанії з Близького Сходу, які придбали свої перші судна («можливо, не такі вже й нові та не в найкращому стані») чотири роки тому, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення. Компанія пана Смоляра, Trident Maritime, переорієнтувалася на надання послуг з інспектування «держав зручності» — Гвінеї-Бісау, Того тощо — під прапорами яких плавають ці опортуністи.

Атаки збігаються з періодом збору врожаю в Україні, який, за прогнозами, становитиме 81 млн тонн зерна та олійних культур — це більше, ніж 80 млн тонн минулого року. Однак міністр сільського господарства Тарас Висоцький попереджає, що в травні та червні експорт скоротився на чверть, і «якщо кількість атак подвоїться чи потроїться, це стане справжнім викликом». Сільськогосподарська продукція становить майже 60 % загального експорту України.

Міністерство відстежує кількість сільгосппрацівників, убитих російськими дронами з режимом «від першої особи». «Щотижня ми чуємо, що загинули три, чотири, п’ять фермерів», — каже пан Висоцький. «Очевидно, що вони навмисно полюють на людей». Мішенню стають також сільськогосподарські машини: цього року було знищено 820 одиниць техніки — від борін до систем зрошення.

За дві години їзди на північ від Одеси Анатолій Артеменко стоїть на полі, усіяному циліндричними тюками. У нього 2 000 гектарів землі, на яких він вирощує рис і амарант, а також пшеницю та кукурудзу. Цього року він матиме рекордний урожай. Його проблема полягає в тому, що з ним робити. Без експорту немає покупців, і його комори майже заповнені нереалізованою продукцією, хоча понад половина врожаю ще не зібрана.

Ще одна його велика проблема — робоча сила. Згідно з правилами призову, підприємства, які вважаються критично важливими для війни, можуть залишити у себе до половини своїх працівників. Але звільнення від призову потрібно поновлювати кожні шість місяців, а критерії стають дедалі суворішими. «Багато чоловіків, коли розуміють, що я не можу їх зарезервувати, або тікають, або ховаються», — каже пан Артеменко. З-поміж 50-ти з гаком працівників, яких він наймав до війни, він втратив 30 через призов або ухилення від призову. Місцеві жінки не хочуть вчитися керувати вантажівками чи тракторами, каже він. Натомість він платить своїм чоловікам, що залишилися, за роботу вдвічі більше годин.

Дорога до Києва звивається між величезними полями пшениці та соняшників. Працюють комбайни, оточені хмарами полови. Земля вражаюче чорна — це знаменитий український родючий чорнозем. Але яка користь від гарного врожаю, запитує пан Артеменко, якщо немає можливості доправити його на ринок?

Джерело: www.economist.com