Путін переможе на фальшивих виборах. Те, що станеться далі, наводить жах на Європу

Західні чиновники побоюються, що Путін посилить не лише війну в Україні, а й атаки на НАТО. Фальшиві вибори можуть стати для Володимира Путіна приводом для оголошення масової мобілізації російського суспільства

Вибори в Росії — дивна справа.

Кожні кілька років громадян запрошують продемонструвати свою лояльність до Володимира Путіна. Більшість сумлінно виконують це прохання, а потім повертаються додому, щоб дізнатися, як їхні голоси були підправлені для забезпечення бажаного результату.

Росіяни матимуть нагоду повторити цей досвід під час триденних парламентських виборів, що розпочнуться в п’ятницю. Однак значення цього голосування полягає не стільки в його передбачуваному результаті, скільки в тому, що буде після нього.

У європейських столицях — від Києва до Лондона — зростає побоювання, що російський президент, завершивши свою виборчу фарсу, відчує себе достатньо впевненим, щоб посилити свою кампанію в Україні, свою неоголошену війну проти Європи, або, можливо, і те, і інше.

Найбільше занепокоєння викликає те, що Путін може оголосити чергову мобілізацію.

Президент України Володимир Зеленський попередив, що Кремль готується зробити саме це незабаром після виборів цього вікенду. Він зазначив, що, за оцінками української розвідки, Москва планує мобілізувати ще 300 000 військових, щоб спробувати вийти з патової ситуації на Донбасі або розпочати нові наступальні операції на півночі України.

У полі зору Путіна — не лише Україна

Останніми тижнями відбулася низка дедалі більш провокативних інцидентів за участю Росії та НАТО. Минулого місяця безпілотник, навантажений вибухівкою, врізався у вантажний літак в аеропорту Лейпцига, але вибух не стався; Німеччина згодом звинуватила у цьому нападі російську розвідку. І лише за останній тиждень російський фрегат випустив сигнальні ракети по датському військовому вертольоту в міжнародних водах, а літаки НАТО збили безпілотник над Литвою.

Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен охарактеризувала такі інциденти як доказ того, що «гібридна війна» Росії проти Європи посилилася. Однак деякі аналітики, що спеціалізуються на Росії, стверджують, що сам цей термін недооцінює серйозність того, що відбувається.

«Незалежно від того, наскільки Росія ескалює ситуацію, деякі країни все одно наполегливо називають це гібридною війною — на противагу актам державного тероризму чи військовим діям», — зазначив Кір Джайлз із «Чатем-Хаусу», аналітичного центру з питань міжнародних відносин.

У приватних розмовах європейські чиновники з питань оборони та безпеки висловлюють побоювання, що такі атаки є початком набагато більш скоординованої кампанії дедалі відвертіших дій проти території НАТО, яка може розпочатися після виборів.

На їхню думку, якщо Путін дійсно віддасть наказ про мобілізацію, її мета може бути спрямована як на Європу, так і на Україну, що дозволить йому розгорнути війська на нещодавно побудованих базах уздовж західного кордону Росії з НАТО.

«Значне збільшення чисельності російських збройних сил означатиме, що Росії не доведеться чекати закінчення основних бойових операцій в Україні, щоб заповнити військову інфраструктуру, створену для військ уздовж східної периферії НАТО», — зазначив пан Джайлз.

«Багато з того, що відбувається зараз, наприклад, збільшення виробництва танків, не призначене для українського фронту. Вони не використовують ці танки проти України, тож очевидно, що мають намір застосувати їх десь інде».

Все це, на думку спостерігачів, свідчить про те, що Путін залишається переконаним не лише в тому, що виграє вибори, а й у перемозі у війні — конфлікті, який він дедалі частіше подає не як протистояння з Україною, а як протистояння із самим Заходом.

Путін — хореограф

Результати російських виборів, можливо, вже відомі заздалегідь, але для режиму вони не позбавлені ризиків — і користі.

Росіяни, можливо, й не можуть вплинути на результат голосування, але вибори іноді дають їм змогу висловити свою думку. Десятки тисяч протестувальників заполонили московську Болотну площу після скандальних парламентських виборів наприкінці 2011 року, зірвавши заплановане повернення Путіна на посаду президента наступної весни.

Повторення такого сценарію зараз видається малоймовірним. Репресії, розгорнуті після вторгнення, практично ліквідували простір для організованого інакомислення, а Путін уже раніше успішно провів вибори в умовах війни. У 2024 році він забезпечив собі ще один президентський термін, перемігши суперників, які відмовилися вести передвиборчу кампанію і натякали, що сподіваються програти.

Парламентські вибори організовані за аналогічним сценарієм. Правляча партія «Єдина Росія» стикається з номінальною конкуренцією з боку партій — від комуністів до націоналістів, — але щодо центральних питань правління Путіна та війни вони не пропонують жодної значущої альтернативи.

«Важко назвати ці вибори чесними чи конкурентними», — зазначив Євген Рощін із Центру аналізу європейської політики у Вашингтоні. «Люди дійсно змагаються на цих виборах, але більшість із них змагаються в тому, наскільки сильно вони люблять Володимира Путіна або наскільки рішуче підтримують поточну війну».

Кремль був настільки впевнений у результаті, що єдиній у Росії відкрито антивоєнній партії «Яблуко» у липні ненадовго дозволили брати участь у виборах, але вже за кілька тижнів її виключили з виборчих списків. Аналітики пов’язують цей різкий поворот із сплеском підтримки «Яблука» серед молоді в соціальних мережах.

На думку пана Джайлза, цей епізод аж ніяк не є приводом для сорому для Кремля, а навпаки, демонструє, що система працює.

«Якщо дозволити партії, яка не становить очевидної загрози, зареєструватися для участі у виборах, це підкріплює видимість демократії», — сказав він. «А якщо потім вирішити, що насправді це потенційно може стати проблемою, її дуже легко усунути й забезпечити, щоб ніщо не порушило безперебійного оприлюднення результатів».

Аудиторія

Не маючи партії, за яку могли б об’єднатися розчаровані росіяни, Путін може знову без побоювань підривати демократичний процес, забезпечуючи видимість легітимності свого авторитарного режиму та штучний мандат на свою війну. Це також дає йому можливість стверджувати, що Росія проводить вибори в умовах війни, на відміну від України — аргумент, який може знайти підтримку в Білому домі.

Проте ситуація всередині Росії є складнішою, ніж це випливає з офіційних результатів.

Кампанія України, спрямована на перенесення війни вглиб Росії, з ударами дронів по енергетичній інфраструктурі та інших цілях, посилила відчуття вразливості серед пересічних росіян. Для деяких це спричинило ефект «згуртування навколо прапора».

«Деякі росіяни кажуть: “Ну, тепер ми розуміємо, що Путін був правий з самого початку і що, оскільки це серйозна, екзистенційна боротьба за Росію, ми повинні згуртуватися навколо Кремля”», — зазначив Микола Петров із Центру нових євразійських стратегій (NEST) у Лондоні.

Однак тривога також зросла, оскільки війну стає дедалі важче ігнорувати: українські дрони досягають міст, які раніше не були зачеплені конфліктом, а пов’язана з війною інфляція тисне на бюджети домогосподарств. Нещодавні опитування зафіксували посилення занепокоєння щодо війни та можливості нової мобілізації.

Це створює делікатну ситуацію для Путіна. Він може вийти з виборів, заявивши про черговий переважний мандат. Але, забезпечивши його, йому також доведеться зважити внутрішні ризики того, що буде далі.

Отже, значення п’ятничного голосування може полягати не стільки в тому, хто переможе, скільки в тому, що Путін вирішить зробити після його завершення.

Учасники

Черговий масштабний раунд масової мобілізації несе значні ризики. Коли Путін востаннє намагався це зробити, мобілізувавши 300 000 чоловіків у вересні 2022 року, у деяких російських містах спалахнули протести, а близько мільйона людей, переважно представників середнього класу, втекли з країни.

Відтоді Кремль намагається відновити негласний соціальний договір, який дозволяє більшості міських росіян сприймати війну як віддалений конфлікт, про який дізнаються лише з телебачення, водночас пропонуючи дедалі вигідніші контракти тим, хто готовий воювати в Україні.

Однак потреби на полі бою зростають. За оцінками західних розвідок, Росія втрачає бійців швидше, ніж встигає їх набирати, а темпи її наступу сповільнилися.

З огляду на те, що директор ЦРУ Джон Раткліфф у липні заявив, що новобранець на полі бою виживає в середньому лише 20–30 хвилин, не дивно, що набір новобранців стає дедалі складнішим.

Проте в Росії посилюються побоювання щодо нової мобілізації, незважаючи на заперечення Кремля щодо будь-яких таких планів. Молоді чоловіки повідомляють, що їх викликають до місцевих органів влади для «перевірки даних», а деякі втікають з країни, хоча зробити це зараз набагато складніше, ніж у 2022 році.

Проте твердження про те, що Путін готується мобілізувати сотні тисяч чоловіків на український фронт, ґрунтуються на припущенні, що він вважає: такий крок істотно покращить його становище. Це далеко не очевидно.

Незважаючи на невдачі, Путін досі вірить, що виграє війну, зазначив Джон Лаф, старший науковий співробітник Nest. Росія продовжує здобувати успіхи на деяких найважливіших ділянках фронту, завдає Україні більших економічних збитків, ніж зазнає сама, а проблеми Києва з набором до лав збройних сил є навіть серйознішими, ніж у Москви.

Є ознаки того, що ініціатива знову переходить до Росії.

«Оптимізм, який підживлювали глибокі удари України, зараз поступово поступається місцем песимізму через реактивні дрони «Шахед» та дисбаланс між можливостями Росії щодо повітряних ударів і можливостями України щодо протиповітряної та протиракетної оборони», — зазначив пан Джайлз.

На думку деяких аналітиків, це робить нову масову мобілізацію для Путіна надмірно ризикованим способом спробувати змінити хід війни. Натомість він може вирішити скористатися зростаючою перевагою Росії в повітрі, піддавши Україну черговій зимі з ескалацією атак.

«Кремль відчуває, що українці опинилися в скрутному становищі, і збирається піддати їх жахливому обстрілу протягом зими», — сказав пан Лаф. «Вони не обмежаться лише атаками на об’єкти електроенергетики. Швидше за все, вони підуть далі, націлюючись на водопровідні та каналізаційні споруди, щоб зробити великі міста непридатними для проживання».

Управління ситуацією

Така стратегія може не принести того ефекту, який уявляє собі Путін. Як зазначив пан Лаф, він уже раніше неправильно оцінював стійкість українців. Тому, на думку деяких спостерігачів, мобілізація залишається одним із варіантів, але вона може набути менш помітної форми, ніж масовий призов у вересні 2022 року.

Закони про мобілізацію, прийняті того року, надають Кремлю значну свободу дій для збільшення набору особового складу без оголошення нової загальнонаціональної мобілізації, що потенційно дозволить Путіну нарощувати збройні сили поетапно і менш помітно.

«Військові аргументи на користь мобілізації стають дедалі вагомішими, [але] наразі, ймовірно, Путін продовжуватиме намагатися уникнути масштабного, публічно оголошеного призову», — зазначив Рубен Стюарт, старший науковий співробітник з питань сухопутних військових дій у Міжнародному інституті стратегічних досліджень.

«Мобілізація втягує у війну безпосередньо ті домогосподарства, які раніше були від неї ізольовані, водночас вилучаючи робочу силу з економіки. Але якщо він вирішить, що уникнення мобілізації загрожує його позиції більше, ніж її оголошення, він може вжити заходів. Поетапний або вибірковий призов є ймовірним проміжним варіантом».

Мобілізація також не обов’язково означає лише набір солдатів. Путін міг би також мобілізувати економіку, змусивши приватні компанії служити військовим зусиллям, як це робили Велика Британія та Радянський Союз під час Другої світової війни.

Є ознаки того, що створюється правова основа для цього. Законодавство, ухвалене Думою в серпні, надало державі повноваження запроваджувати «тимчасове управління» над ключовими приватними підприємствами, що, за словами одного європейського чиновника з питань безпеки, є «правовим механізмом для переведення цивільної економіки на воєнний лад без оголошення тотальної мобілізації».

Очікування за лаштунками

Значення таких заходів виходить за межі України. Вони можуть надати Путіну людські ресурси та промислові потужності, необхідні для продовження війни в Україні, водночас дозволяючи йому нарощувати сили для більш масштабного протистояння з НАТО.

Кремль уже готує росіян до такого протистояння, дедалі частіше зображуючи війну в Україні як екзистенційну боротьбу із Заходом, а не як «спеціальну військову операцію».

Росія також розширює свою військову інфраструктуру вздовж східного флангу НАТО, розбудовуючи казарми та логістичні центри поблизу кордону з Фінляндією. Згідно з оцінками західних розвідок, з кінця минулого року вона почала будівництво постійних гарнізонів поблизу арктичного кордону з північною Скандинавією.

Проблема полягає в людських ресурсах. Значна частина наявних військових сил Росії залишається задіяною в Україні. Поетапна мобілізація дала б Путіну можливість укомплектувати нові бази, не відволікаючи війська від війни.

Є також ознаки того, що Росія накопичує техніку для майбутнього конфлікту. За оцінками європейських оборонних розвідок, Москва збільшує виробництво своїх основних бойових танків Т-90М, але не відправляє всі додаткові машини в Україну, а розміщує їх у стратегічних резервах. За словами європейського чиновника, протягом наступних двох років Росія може випустити до 1 000 танків Т-90.

Це не означає, що Путін готується до масового бронетанкового вторгнення на територію НАТО. Однак більші та більш боєздатні російські сили на східному фланзі альянсу нададуть Кремлю більш переконливу військову загрозу, за допомогою якої можна буде змусити Європу зменшити підтримку України.

Вибори в Росії можуть виявитися набагато більшим, ніж просто забезпечення чергового сфабрикованого мандата для її лідера. Вони також можуть ознаменувати момент, коли Путін вирішить прискорити перехід Росії до військового режиму, спрямованого не просто на підтримку війни в Україні, а й на протистояння Заходу протягом найближчих років.

Джерело: telegraph.co.uk