Перспективи для України все ще туманні після проміжних виборів в Америці

Проміжні вибори стали справжнім політичним землетрусом, оскільки виборці рішуче відкинули програму другого терміну президента Дональда Трампа.

У результаті «синього цунамі» демократи отримали контроль над обома палатами Конгресу, завоювали ключові посади в законодавчих органах штатів та досягли значних успіхів на місцевому рівні по всій країні.

Очевидно, що насуваються великі зміни. Новий склад Конгресу обіцяє бути набагато більш суперечливим для Білого дому, оскільки демократи тепер готові кинути виклик внутрішнім пріоритетам президента та ретельно контролювати його дії у сфері американської зовнішньої політики.

Що все це може означати для американського підходу до України?

Відповідь є складнішою, ніж можна було б припустити, дивлячись на результати виборів. З одного боку, розгром республіканців позбавив Київ деяких із найнадійніших союзників на Капітолійському пагорбі. Такі консервативні прихильники України, як Майк Лоулер із Нью-Йорка та Сьюзан Коллінз із штату Мен, у ніч виборів були вигнані з політичної арени.

Водночас республіканці, які ставилися до Росії більш прихильно, як-от Анна Пауліна Луна з Флориди, зуміли встояти перед хвилею демократів і здобути перемогу.

З іншого боку, у новому складі Конгресу також будуть знайомі обличчя, які продемонстрували відданість справі захисту України.

Конгресменка-демократка Марсі Каптур з Огайо, багаторічна співголова «Українського каукусу», забезпечила собі 23-й термін у Палаті представників — і, завдяки своєму стажу, тепер має шанс очолити впливовий Підкомітет з питань оборони Комітету з питань асигнувань Палати представників.

Республіканський сенатор Том Коттон з Арканзасу, давній прихильник підтримки України як запобіжного заходу проти російського експансіонізму, також зберіг своє місце в Сенаті.

Їхні ряди поповнюють новообрані ветерани-демократи, такі як Шеррод Браун з Огайо та Елейн Лурія з Вірджинії, які обидва підтримували Київ під час своїх попередніх каденцій у Конгресі.

А деякі новачки в партії — зокрема Ребекка Кук із Вісконсину — вже публічно висловилися проти російської агресії. У підсумку маємо дещо неоднозначну картину.

Новий Конгрес, можливо, загалом буде більш прихильним до України, але в ньому також бракуватиме деяких законодавців-республіканців, які допомогли перетворити надання допомоги на двопартійну місію.

Такий консенсус, однак, є надзвичайно важливим. Довгострокова безпека України не може спиратися виключно на ентузіазм демократів. Вона потребує стійкості, яку може забезпечити лише підтримка, що виходить за межі партійних розбіжностей.

Проте навіть за таких умов новий Конгрес може зробити вагомий внесок.

Законодавча гілка влади контролює бюджет і може накласти суттєві фінансові обмеження на виконавчу владу за політику, яку вона не підтримує.

Тому демократична більшість могла б прагнути відновити військову допомогу Україні, яку адміністрація Трампа поступово скорочувала. Або ж, відповідно до побажань покійного сенатора Ліндсі Грема, вона могла б ще більше посилити економічні санкції проти Кремля.

І, що найголовніше, вона могла б зайняти менш пасивну позицію щодо спроб президента вирішити конфлікт шляхом поступків Росії. Однак чи зробить вона щось із цього — це вже зовсім інше питання. Існує велика різниця між засудженням російської агресії та згодою на фінансування оборони України проти неї.

Більше того, щоб зберегти свою авторитетність, новий Конгрес повинен буде зосередитися на внутрішніх пріоритетах — від вирішення економічних питань до забезпечення підзвітності уряду, — які й стали основною причиною «синьої хвилі».

І навіть якщо новий Конгрес зрештою зверне свою увагу на захист України та ухвалить законодавство про відновлення військової допомоги або посилення санкцій, президент Трамп все одно матиме право накласти вето, якщо не буде забезпечено дві третини голосів як у Палаті представників, так і в Сенаті.

Отже, для Києва новий американський Конгрес є можливістю, але аж ніяк не гарантією. У найближчі місяці Україна дійсно може знайти на Капітолійському пагорбі більш сприйнятливу аудиторію.

Але чи перетвориться це на більш конструктивний підхід з боку США, залежатиме від того, чого поки що не гарантовано: справжнього консенсусу щодо ставок у війні з Росією та того, якою має бути роль США у її вирішенні.

Джерело: www.newsweek.com