Масштабне дослідження показує, що м’язова сила знижує випадки депресії протягом життя

Нещодавній аналіз довгострокових показників здоров’я показав, що дорослі з нижчою силою ручного стиснення мають дещо вищий ризик розвитку депресії в майбутньому. Об’єднавши медичні дані майже півмільйона людей, міжнародна група дослідників виявила, що фізична сила може слугувати загальним, легко вимірюваним показником стійкості до певних психічних розладів.

Результати дослідження опубліковані в журналі Journal of Psychiatric Research.

Депресія є поширеним психічним розладом, який вражає близько чотирьох відсотків світового населення. Показники дещо вищі серед людей літнього віку. Цей розлад часто супроводжується фізичними недугами і може скоротити загальну тривалість життя. Оскільки депресія завдає значної шкоди як окремим особам, так і суспільству, медичні експерти постійно шукають способи виявлення осіб з підвищеним ризиком.

Одним із фізіологічних маркерів, який привернув увагу останнім часом, є сила ручного стиснення. Її вимірюють за допомогою динамометра — приладу, який людина повинна стиснути з максимальною силою. Хоча це може здаватись обмеженою фізичною дією, сила ручного стиснення є надійним показником загальної м’язової потужності. Вона відображає, наскільки добре організм підтримує функціональність м’язових волокон.

Загальна м’язова маса природно зменшується з віком, починаючи приблизно з 40 років. Однак різке зниження фізичної сили часто свідчить про глибші зміни в центральній нервовій системі, а не лише втрату м’язової тканини. Мозок повинен постійно надсилати електричні сигнали до кінцівок для генерації сили. Кращі результати тесту на силу хвату, як правило, пов’язані з меншою частотою серцево-судинних захворювань, діабету 2 типу та обмежень рухливості у людей похилого віку.

М’язова здатність також має помітний зв’язок зі здоров’ям мозку. Деякі дослідження пов’язують вищу фізичну силу з більшим об’ємом гіпокампу — ділянки мозку, важливої для пам’яті та регуляції емоцій. Особи з високими показниками сили зазвичай отримують вищі бали в когнітивних тестах. Ця закономірність свідчить, що фізична витривалість відображає загальний стан здоров’я, що захищає нервову систему.

Попередні дослідження виявили зв’язок між слабкою фізичною силою та наявними симптомами депресії, проте базувалися на перехресних дослідженнях, які не дозволяють з’ясувати послідовність причин і наслідків. Щоб краще зрозуміти розвиток цієї взаємодії, команда дослідників провела комплексний огляд наукової літератури. Її очолила Дженіфер де Олівейра з Федерального університету Санта-Марія (Бразилія).

Вони досліджували, чи може базова фізична сила передбачати виникнення нових розладів настрою у людей без депресії на початку спостереження. Для цього використали метааналіз — метод об’єднання даних кількох досліджень для отримання загальних висновків.

Команда шукала проспективні когортні дослідження — це тип досліджень, де група людей спостерігається протягом тривалого часу з фіксацією їхніх базових показників здоров’я. Вони проаналізували дані, що включали фізичну силу та психічне здоров’я принаймні протягом одного року. Аналіз обмежили учасниками без депресії на початку дослідження, щоб уникнути зворотної причинності. У підсумку відібрано шістнадцять статей на основі даних із дванадцяти когорт з різних країн: Китай, Японія, Італія, Англія, Ірландія, Південна Африка. Загалом у дослідженнях брали участь 497 336 осіб середнього віку близько 60 років. Загальний час спостереження склав приблизно 3,4 мільйона людино-років.

Для оцінки надійності даних використали шкалу Ньюкасла-Оттави, що оцінює точність відбору учасників і якість спостереження. Середній бал дослідницьких проектів становив 8 із 9, що свідчить про високу надійність даних.

Аналіз показав, що учасники з нижчими результатами сили хвату мали дещо вищу ймовірність розвитку депресії в майбутньому. Відносний ризик коливався від 26 до 42% при порівнянні найслабших із найсильнішими. Однак автори відзначили, що клінічний вплив цих даних для окремої людини є відносно незначним. Результати не свідчать про безпосередній причинний зв’язок між низькою силою та раптовим виникненням депресії.

Вчені розглядають силу хвату як зручний індикатор загальної біологічної стійкості. Люди з кращими результатами, ймовірно, ведуть більш фізично активний спосіб життя, що відомо як захисний фактор для нервової системи.

Регулярні фізичні вправи сприяють вивільненню біохімічних речовин, що підтримують здорові нейронні зв’язки і запобігають когнітивному погіршенню. Крім того, учасники з кращою фізичною формою могли мати менше хронічних захворювань та кращий загальний стан здоров’я. Дослідники також проаналізували, чи впливали демографічні фактори (відсоток жінок, середній вік, поширеність куріння) на результати. Виявилось, що ці змінні не мали статистично значущого впливу. Водночас тривалість спостереження впливала на розкид даних: довготривалі спостереження показували більш виражену кореляцію між низькою фізичною силою та новими симптомами депресії.

Автори зауважили, що хоча медичний вплив таких даних практично мінімальний, ця тенденція вказує на повільне зростання вразливості до загального погіршення здоров’я з літнім віком, що позначається і на психологічному стані.

У дослідженні є обмеження. Зокрема, не було точних даних щодо кількості фізичних вправ учасників протягом спостереження. Багато з первинних даних не відстежували щоденні рухи. Тож важко визначити, чи саме силові тренування запобігають психологічному стресу в довготривалій перспективі. Також не враховано повну психіатричну історію учасників, яка могла вплинути на ризик розвитку депресії. Декілька учасників могли мати минулі неліковані епізоди депресії, що могло вплинути на їхні базові показники фізичного стану. Моделі також вказували на можливий невеликий публікаційний ухил — дослідження без виявленого зв’язку могли залишатися неопублікованими.

Автори застерігають проти використання тестів сили хвату як екстреного скринінгу у первинній медичній допомозі, адже порогові значення слабкості суттєво різнилися в різних регіонах.

Наразі не існує стандартизованого порогу, здатного однозначно сигналізувати про ризик психологічної кризи. Загальну фізичну витривалість варто розглядати як узагальнений популяційний показник ширшої функціональної вразливості.

Дослідницька група пропонує майбутні роботи зосередити на вивченні побутових звичок, які пов’язують м’язову силу з психологічним благополуччям. Рекомендується проводити рандомізовані контрольовані випробування для оцінки впливу програм силових тренувань на ризик розвитку розладів настрою у людей похилого віку. Такі дослідження допоможуть краще зрозуміти біологічні механізми цих процесів. До появи нових доказів підтримка регулярної м’язової сили залишається рекомендованою для збереження основних біологічних функцій та психологічної стійкості у старіючому суспільстві.

Дослідження «Зв’язок між силою ручного стиснення та випадками депресії: метааналіз проспективних когортних досліджень» підготували Дженіфер де Олівейра, Ісмаель Міньйоні, Деві Ванкампфорт, Ліє Зоу, Брендон Стаббс, Алін Жозіан Вацлавовскі та Феліпе Баррето Шух.

Джерело: www.psypost.org