Логіка вимагає укладення угоди з Іраном. Чи дозволять це фантазії Трампа?

У логічному світі, який, як видається, ринки вважають переважаючим на Близькому Сході, ця війна закінчиться — і досить скоро — оскільки у жодної зі сторін немає реальних шансів здобути вирішальну перемогу, поновивши конфлікт. Водночас ціна таких спроб коливається від каральних до руйнівних.

У цьому світі навіть існує шлях, який з часом може надати сенсу втраченим з 28 лютого життям і ресурсам. Адже Ізраїль і Ліван, а також США та Іран ведуть прямі переговори між собою. Цей розвиток подій можна використати, щоб вивести обидві групи відносин на рівень безпеки та стабільності, якого вони не бачили десятиліттями.

Насправді аргументи на користь тривалого перемир’я та процесу врегулювання настільки переконливі, що це все ще здається єдиним розумним сценарієм для закінчення війни, навіть якщо шлях до нього виявиться хаотичним і сповненим помилкових стартів.

Проблема в тому, що зараз ми, здається, не живемо в такому логічному світі. У нас також немає під рукою стратегічного мозкового центру на кшталт Генрі Кіссінджера, здатного розробити необхідні великі угоди, або групи лідерів, що володіють особистою та політичною мужністю, необхідною для компромісу — такою, яку продемонстрував єгипетський президент Анвар Садат, уклавши мир з Ізраїлем у 1979 році, або Іцхак Рабін, коли він підписав Угоди в Осло 1993–1995 років з Організацією визволення Палестини.

Натомість у Тегерані ми маємо роздроблене керівництво, де зброя та влада, на жаль, опинилися в неправильних руках. Останнє слово щодо того, на яких умовах погодитися, належить не тим, з ким ведуть переговори США — спікеру парламенту Мохаммаду-Багеру Галібафу та міністру закордонних справ Аббасу Арагчі — і навіть не верховному лідеру. Рішення приймають генерали Корпусу вартових ісламської революції, які контролюють ракети та силові структури країни.

У Лівані прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху погодився прийняти тимчасове перемир’я та розпочати переговори з урядом у Бейруті лише під тиском. Тиск чинив президент США Дональд Трамп, який вважав, що дії Ізраїлю проти «Хезболли» підривають його зусилля щодо припинення війни з Іраном.

На жаль, ці зусилля не роблять Трампа найрозсудливішим у цій ситуації. Що стосується Ірану, то він, здається, живе у власному фільмі, переосмислюючи реальність, щоб слідувати сценарію, в якому він грає роль жорсткого і, зрештою, тріумфального героя, не зважаючи на факти.

Це ситуація, що є нестабільною за своєю суттю, про що свідчить хаос, який панував у вихідні в Ормузькій протоці. Не встиг Арагчі оголосити Ормуз «повністю відкритою» на час перемир’я в Лівані, як все почало розвалюватися.

Трамп заявив, що блокада США суден, що прямують до іранських портів та з них, триватиме. У статті в «Wall Street Journal» йшлося про те, що США також збираються розширити свою блокаду на міжнародні води, зупиняючи судна, що перевозять іранську нафту, де б вони не були виявлені по всьому світу.

За словами Трампа, переговори йдуть чудово і відновляться в понеділок. Угоду можна укласти за кілька днів, залишилося вирішити лише кілька дрібних питань. Тим часом «зміна режиму» в Ірані вже відбулася; радикали мертві, а владу перейняла нова група розсудливих лідерів, які ледь не благають підписати угоду. Іран навіть погодився передати свій збагачений уран. США, зі свого боку, займають жорстку позицію, зберігаючи блокаду та максимальні вимоги, не пропонуючи нічого — навіть грошей — натомість.

Нічого з цього не є реальним. Це сценарій уявної продовження фільму «Брудний Гаррі» від Трампа. У Ірані не відбулося жодної зміни режиму. Як написав у суботньому аналізі конфлікту вашингтонський Інститут вивчення війни, «командувач Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) генерал-майор Ахмад Вахіді та члени його найближчого оточення, ймовірно, забезпечили собі принаймні тимчасовий контроль не лише над військовою реакцією Ірану в цьому конфлікті, а й над переговорною позицією та підходом Ірану протягом останніх 48 годин». Ці люди є настільки жорсткими, наскільки це взагалі можливо.

Допис Арагчі в соцмережах про відкриття Ормузської протоки викликав бурхливу реакцію з боку інших лідерів у країні, оскільки стало зрозуміло, що США не йдуть на взаємність, а ця образа, на їхню думку, ще більше посилилася через заяви Трампа щодо ядерної програми. Тож КВІР попередив про недопустимість спроб пройти через Ормузську протоку без його згоди та обстріляв два судна, щоб донести це повідомлення.

Галібаф — сам колишній командир КВІР — заявив, що Трамп зробив у соцмережах сім заяв щодо їхньої угоди, і всі вони були неправдивими. Він сказав, що Ормуз залишатиметься закритим, доки США також не припинять свою блокаду.

Реальність така, що ядерної угоди немає, і позиції обох сторін залишаються далекими одна від одної. Радикали й надалі керують Ісламською Республікою. Навіть можливо, що досягти угоди зараз буде складніше, ніж якби колишній верховний лідер Алі Хаменеї не був убитий у перший день війни, оскільки в Тегерані немає єдиного керівника, перед яким мусить схилятися навіть КВІР. Син і наступник Хаменеї, Моджтаба, мабуть, настільки постраждав під час авіаудару проти свого батька, що не зміг навіть зняти відео, щоб показати, що він живий.

Тим часом авіаносець «Джеральд Форд» повертається до Перської затоки після ремонту, а Трамп погрожує відновити бомбардування Ірану після закінчення десятиденного перемир’я цього тижня. З іншого боку, за повідомленнями, американські розвідувальні служби вважають, що Іран розкопує ракети та пускові установки, які були поховані під уламками внаслідок бомбардувань США та Ізраїлю. Як наслідок, за повідомленням «Нью-Йорк Таймс», США зараз вважають, що запаси ракет та пускових установок Ірану відновилися відповідно до 70% та 60% від довоєнного рівня.

Базовим сценарієм для цієї війни залишається те, що так чи інакше обидві сторони знайдуть шлях до повернення за стіл переговорів та укладення угоди, оскільки обидві мають так багато втратити і так мало здобути, якщо війна поновиться всерйоз. У світі логіки це було б надійним прогнозом. Але в нашому нинішньому «реальному» світі — світі, де панує взаємодія фантазій Трампа та КВІР про перемогу — повернення до війни виглядає цілком імовірним.

Джерело: www.bloomberg.com