Леонід Жаботинський: приборкувач бика і кумир Термінатора

Леонід Жаботинський — український богатир, дворазовий олімпійський чемпіон і володар 19 світових рекордів. Це самородок, геній спорту, який народжується один раз на століття.

Його силою захоплювалися суперники, а серед шанувальників був навіть Арнольд Шварценеггер, майбутня зірка Голлівуду та легенда бодібілдингу. Проте шлях до світової слави почався для спортсмена не на олімпійському помості, а в простій селянській родині.

Самородок із Харківщини

Леонід народився 28 січня 1938 року в селі Успенка на Харківщині, яка нині належить до Сумської області. У 1941 році родина переїхала до Харкова. Тут хлопчик пережив німецьку окупацію, поки його батько Іван воював на фронті. Попри голодне дитинство, Леонід зростав міцним і непосидючим. У родині чоловіки вирізнялися богатирською статурою, тож природна сила, здавалося, передалася йому у спадок.

Батько працював на Харківському тракторному заводі й іноді демонстрував синові свою силу, легко підіймаючи важкі металеві предмети. Саме він відправив Леоніда на стадіон ХТЗ зі словами: «Спорт — справа корисна».

Як майбутній чемпіон приборкав бика

Одна з найвідоміших історій про Жаботинського пов’язана з його рідним селом. За переказами, коли Леонід приїхав провідати дідуся Пилипа, він ще не був уславленим важкоатлетом, але вже вирізнявся силою.

Одного дня спортсмен побачив, як селяни в паніці тікали від розлюченого бика. Тварина раптово кинулася просто на нього. Леонід інстинктивно схопив бугая за роги й потягнув на себе. За легендою, бик опустився на коліна, а потім підвівся та втік.

Після цього селом розійшлася чутка про хлопця, який приборкав небезпечну тварину. Кажуть, бик більше нікого не чіпав. Ця історія стала частиною народного образу Жаботинського — людини, здатної впоратися навіть із тим, чого боялося все село.

Леонід Жаботинський: від заводського цеху до олімпійського помосту

Після восьмирічки Леонід працював на ХТЗ, де опановував токарну справу. Він пробував себе в боксі, класичній боротьбі та легкій атлетиці. До штанги прийшов майже випадково: одного разу заглянув на тренування важкоатлетів і зрештою записався ще в одну спортивну секцію.

При цьому спорт не завадив навчанню. Після робочих змін Жаботинський відвідував вечірню школу робітничої молоді, яку закінчив 1956 року. Згодом самостійно підготувався до вступу в Харківський педагогічний інститут.

Перші змагання з легкої атлетики він провів у грудні 1953 року, коли йому було лише 15 років. Та справжнє покликання знайшлося у важкій атлетиці. Жаботинський не просто підіймав величезну вагу — він умів прораховувати кожну спробу, оцінювати можливості суперників і будувати стратегію перемоги.

У 1964 році спортсмен став чемпіоном СРСР. Серед подарунків за спортивні успіхи був автомобіль «Запорожець». Щоб поміститися в машині, високому й кремезному атлету довелося пристосувати сидіння. А історії про те, як він нібито переносив застрягле авто на сухе місце, стали ще одним елементом його богатирської легенди.

Дві Олімпіади — два золоті тріумфи

На Олімпійських іграх у Токіо 1964 року Жаботинський зійшовся в боротьбі за перемогу з Юрієм Власовим — одним із найвідоміших важкоатлетів того часу. Українець випередив свого головного конкурента й здобув золоту медаль.

Через чотири роки, на Олімпіаді в Мехіко, він повторив цей успіх. Друге олімпійське золото стало особливим досягненням: до того ж спортсменові довелося долати наслідки серйозних проблем зі здоров’ям і повертатися до великого спорту після тривалої перерви.

Загалом Жаботинський став чемпіоном світу в 1964–1966 та 1968 роках, чемпіоном Європи у 1966 і 1968 роках, п’ятиразовим чемпіоном СРСР і встановив 19 світових рекордів.

Як український богатир надихнув Термінатора

У 1965 році під час спортивного турніру у Відні до Жаботинського підійшов 17-річний юнак і попросив автограф. Ним виявився Арнольд Шварценеггер, який тоді лише починав свій шлях у силовому спорті.

Сам Леонід Іванович тієї зустрічі не запам’ятав. Тому був здивований, коли 2004 року отримав запрошення від Шварценеггера, який на той час уже став світовою кінозіркою та губернатором Каліфорнії.

Під час чемпіонату Arnold Classic у Колумбусі, штат Огайо, Шварценеггер особисто вручив українському спортсмену пам’ятну нагороду. Він пояснив, що свого часу Жаботинський справив на нього величезне враження та став прикладом того, чого можна досягти завдяки силі й наполегливості.

Після смерті українського чемпіона у 2016 році актор також публічно вшанував його пам’ять, згадавши, як виступи богатиря надихнули його повірити у власні можливості.

Повернення в Україну

Після завершення спортивної кар’єри Жаботинський займався викладацькою та громадською діяльністю, працював у московських навчальних закладах, популяризував важку атлетику.

Наприкінці 1990-х років він повернувся до України й оселився в Запоріжжі, де заснував іменний спортивний клуб і благодійний фонд. Він допомагав молодим спортсменам і ветеранам важкої атлетики, організовував турніри та підтримував розвиток спорту.

Останні роки

Останні місяці життя Леоніда Жаботинського стали важким випробуванням навіть для людини, яка звикла долати надзвичайні фізичні навантаження. У вересні 2015 року 76-річний спортсмен потрапив до запорізької багатопрофільної лікарні «Вітацентр». Усе почалося з перелому ноги, через який йому довелося перенести операцію.

Однак далі виникли нові ускладнення. Жаботинський переніс мікроінсульт, згодом захворів на грип, після чого розвинувся тромбоз кишківника. Стан легендарного важкоатлета погіршувався, а лікарям довелося боротися за його життя.

13 січня 2016 року спортсмену провели ще одну складну операцію — видалили частину кишківника, уражену тромбозом. Проте врятувати легендарного спортсмена не вдалося. Леонід Жаботинський помер 14 січня 2016 року, його поховали в Запоріжжі.

Дізнавшись про його смерть, Арнольд Шварценеггер вшанував пам’ять людини, яка свого часу надихнула його повірити у власні можливості. Для мільйонів шанувальників Жаботинський назавжди залишився українським богатирем, який підкорив світову спортивну вершину й став прикладом для наступних поколінь.

Історія Леоніда Жаботинського — не єдина розповідь про українську силу, що вражала сучасників. Ще одна легенда — Гапочка з Нікополя, найсильніша українка, чиє життя поєднало незвичайну фізичну міць, історію кохання та таємницю гори зі скарбами. Її доля не менш захоплива й варта окремої розповіді. Читайте більше в матеріалі: Гапочка з Нікополя: історія найсильнішої українки, її кохання та загадкової гори зі скарбами.