Інновації під вогнем: енергетична оборона України — зразок для всього світу

Минулої зими багато хто очікував, що енергетична система України зазнає колапсу. У місяці, що передували зимовому сезону, Росія проводила найінтенсивнішу кампанію бомбардувань енергетичної інфраструктури України, знищивши або пошкодивши значну частину генеруючих потужностей країни. Дехто припускав, що енергетичний колапс може принести Путіну перемогу у війні, яку він не зміг виграти на полі бою.

Зараз ми знаємо, що цього не сталося. Натомість Україна забезпечила освітлення та опалення протягом найважчої зими в своїй новітній історії. Цей результат не був наслідком удачі чи м’якої погоди. Це був результат комплексної, перевіреної в бою системи захисту, зміцнення, децентралізації та швидкого відновлення енергетичної інфраструктури в умовах постійних атак.

Протягом останніх чотирьох років Україна будувала енергетичну систему, здатну вистояти в надзвичайно складних умовах війни. Ця енергетична стійкість є цінним стратегічним активом, який дає важливі уроки для ширшої міжнародної спільноти.

Останніми місяцями іранські дрони завдали ударів по нафтопереробних заводах у Саудівській Аравії, об’єктах скрапленого природного газу в Катарі та паливних терміналах в ОАЕ та Бахрейні. Ці атаки підкреслили той факт, що енергетична інфраструктура зараз є пріоритетною ціллю. Україна усвідомлює цю нову військову реальність вже понад чотири роки і навесні 2026 року оперативно вжила заходів для обміну своїм досвідом, направивши понад двісті фахівців із протидії безпілотникам до ОАЕ, Катару, Саудівської Аравії, Кувейту та Йорданії.

Наразі низка країн Перської затоки підписала офіційні угоди про співпрацю в галузі оборони з Україною. Компанія «Saudi Aramco» веде активні переговори щодо придбання українських безпілотників-перехоплювачів та систем радіоелектронної боротьби. Знання, якими Україна ділиться з партнерами з регіону Перської затоки, не походять із лабораторій чи науково-дослідних інститутів. Вони були напрацьовані під вогнем у умовах невпинних військових інновацій.

Чому підхід України виявився ефективним? Його основою є багаторівнева оборона. Замість того, щоб однаково захищати всі об’єкти, Україна надала пріоритет тим об’єктам, втрата яких мала б найкатастрофічніші наслідки. До них належать атомні електростанції, великі теплові електростанції та ключові розподільні підстанції. Україна створила перекриваючу систему оборони навколо цих ключових об’єктів.

Системи дальньої дії перехоплюють балістичні ракети. Системи середньої дії протидіють крилатим ракетам та великим безпілотникам. Мобільні підрозділи ближнього бою ведуть боротьбу з роями безпілотників, що літають на низькій висоті, які стали улюбленим засобом атаки Росії. Паралельно з цим системи радіоелектронної боротьби порушують роботу систем навігації та наведення. У сукупності ці заходи зробили Україну набагато стійкішою до виведення з ладу, ніж розраховувала Росія.

Окрім активної мережі протиповітряної оборони, Україна інвестувала в укріплення інфраструктури, яку неможливо перемістити. Противибухові стіни, посилені огородження та захищені приміщення для критично важливих компонентів, зокрема трансформаторів, турбін та систем управління, зменшили наслідки ударів, які пробивають оборону. Деякі функції командування та управління перенесено під землю. Підхід України ґрунтується на припущенні, що деякі атаки завжди пробиватимуться, тому основний акцент робиться на тому, щоб будь-які збитки були локалізовані.

Не менш важливою є децентралізація. До війни енергосистема України спиралася на великі централізовані об’єкти виробництва електроенергії. Саме такі високоцінні стаціонарні цілі є привабливими для супротивника. Україна систематично відходила від цієї моделі, впроваджуючи невеликі модульні газотурбінні установки, сонячні батареї на дахах, акумуляторні системи та мікромережі, здатні працювати автономно у разі атаки на основну мережу. Розподілене виробництво не усуває вразливості, але воно суттєво знижує стратегічну цінність будь-якого окремого удару.

Мабуть, найбільш недооціненим елементом енергетичної стійкості України є здатність до швидкого відновлення. Коли найінтенсивніша кампанія російських бомбардувань знищила дев’ять гігават генеруючих потужностей, українські інженери енергетичного сектору відновили чотири гігавати вже за кілька місяців. Це стало можливим завдяки тому, що Україна заздалегідь розмістила критично важливі запасні компоненти, підготувала підрозділи швидкого реагування для ремонту та налагодила тісну координацію між енергетичними компаніями, урядовими органами та військовим керівництвом.

З 2022 року Україна також усвідомила, що комунікація в умовах конфлікту вимагає іншого рівня дисципліни. Публічне оголошення альтернативних маршрутів постачання газу або обсягів закачування в сховища перетворило ці об’єкти на цілі. Агреговані оперативні дані, які в мирний час оприлюднюються прозоро, у воєнний час стають розвідданими для наведення.

У сукупності заходи, вжиті Україною під час війни для запобігання енергетичному колапсу, утворюють цілісну систему: захищати те, що можна перехопити; зміцнювати те, що не можна перемістити; розподіляти те, що можна децентралізувати; ремонтувати швидше, ніж противник може знищити; та керувати інформацією як стратегічним активом. Ця стратегія дозволила країні продовжувати функціонувати в умовах найтривалішого нападу на інфраструктуру в сучасній історії. Що надзвичайно важливо, всі заходи, вжиті Україною, можна безпосередньо застосувати в інших країнах.

Країни Перської затоки вже використовують досвід України. Сполучені Штати та Європа повинні робити те саме. Вони не можуть дозволити собі вважати, що їхні власні енергетичні системи залишаться в безпеці, поза полем бою.

ФБР нещодавно викрило ймовірний іранський задум щодо здійснення атак дронами на цілі в Каліфорнії. Хоча у звіті не вказано конкретних цілей, цей задум відображає ширшу іранську практику використання дронів та ракет для загрози критичній інфраструктурі, зокрема енергетичним системам союзників та партнерів США у всьому регіоні Перської затоки.

Тим часом Росія безпосередньо вивчає європейські енергетичні об’єкти. «Тіньовий флот» Кремля здійснював спостереження за ядерними об’єктами у Великій Британії, Франції, Бельгії та Нідерландах. Раніше цього року Велика Британія розгорнула військові кораблі, щоб перешкодити російському спостереженню за критично важливими підводними трубопроводами. Загроза не наближається. Вона вже тут.

Енергетичні компанії в Європі та США повинні вже сьогодні як мінімум моделювати атаки на власні об’єкти, перевіряючи час реагування та виявляючи потенційні прогалини раніше, ніж це зробить супротивник. Урядам потрібні механізми екстрених закупівель та нормативно-правові рамки, здатні діяти з військовою швидкістю. Критично важливі запасні компоненти потрібно заздалегідь розміщувати на місцях, а не замовляти після першого удару.

Україна готує навчальні програми для країн-партнерів, що охоплюють питання безпеки інфраструктури, екстрених закупівель, управління кризовими ситуаціями та управління інформацією. Ця навчальна ініціатива підкреслює вражаючий перехід України від отримувача допомоги до постачальника безпеки. Ті, хто досі розглядає енергетичну стійкість як суто технічне питання, не готові до змін, що зараз відбуваються у військовій доктрині. Завдяки Україні план дій для усунення цієї вразливості вже існує.

Джерело: www.atlanticcouncil.org/blogs/ukrainealert/innovation-under-fire-ukraines-energy-defense-is-a-blueprint-for-the-world/