Чи залежить майбутнє Путіна від України?

За даними Федеральної розвідувальної служби Німеччини (BND), російський президент мусить здобути перемогу у війні в Україні, щоб забезпечити свою владу. Однак опитування, проведені в Росії, ставлять цю оцінку під сумнів.

Ніколи раніше німецькі спецслужби та представники уряду не попереджали про Володимира Путіна так наполегливо, як останніми днями. Широкого резонансу набула, наприклад, промова голови Федеральної розвідувальної служби (BND) Мартіна Єгера у Бундестазі в понеділок. Там він говорив про «тіньову війну» Росії проти Німеччини. Німеччина, за його словами, стала головною перешкодою для російської гегемоністської експансії в Європі і, отже, мішенню для російських дій. Такі різкі слова з вуст керівника розвідки — це нове явище, і вони мають вагу.

Проте одне з ключових речень з промови Єгера дещо загубилося в ході дебатів. Путін, продовжив керівник БНД, вже не може завершити війну в Україні без перемоги, не поставивши під загрозу свою владну базу: «Він мусить продемонструвати успіх в Україні, який з російської точки зору виправдає ті величезні жертви, що були понесені досі. Це ставить його в безвихідне становище».

Ця фраза має величезне значення. Адже якщо аналіз керівника БНД правильний, то перемога в Україні для Путіна стала б найважливішою умовою його політичного і, можливо, навіть особистого виживання. Якби Європа, насамперед Німеччина, завадила Путіну здобути цю перемогу, велика війна стала б практично неминучою. Путін, який мусить побоюватися за свою владу, більше не піддаватиметься залякуванням.

Втрати майже не мають значення

Тепер безперечно, що Путін хоче зупинити підтримку Європи на користь України. Представники російського уряду регулярно називають заводи з виробництва дронів, боєприпасів, склади чи аеродроми на європейській території «законними військовими цілями», незалежно від того, що на це каже міжнародне право.

Однак менш зрозуміло, чи справді Путіна рухають внутрішньополітичний тиск і страх за власну владну базу. Схоже, деякий час тому він нібито сказав комусь зі свого оточення, що його повісять, якщо він не здобуде перемоги над Україною. Принаймні так повідомляє журнал The Economist.

Проте залишається незрозумілим, хто міг би загрожувати диктатору — і з якої причини.

Єгер вказує на великі втрати, які Путін тепер мусить виправдати. А зробити це він може лише перемогою. Насправді ж у Росії немає широкої суспільної дискусії щодо численних загиблих, не кажучи вже про велике співчуття родинам загиблих солдатів. Більшість людей у країні вважають, що досі на війну йшли переважно добровольці за хороші гроші. Якби Путін наказав провести масштабну примусову мобілізацію, це викликало б великий спротив. Недарма уряд категорично спростовує будь-які чутки з цього приводу.

Більшість росіян і росіянок вітала б припинення війни

Для більшості людей у Росії набагато привабливішими видаються ті варіанти мирного врегулювання, які зараз розглядаються. Принаймні з минулого року Україна готова до перемир’я без необхідності виведення російської армії з окупованих територій. Якщо російський президент прийме цю пропозицію, Росія збереже за собою майже 120 000 квадратних кілометрів української території. Це приблизно дорівнює площі східних федеральних земель Німеччини або Болгарії. У окупованих територіях, за оцінками, проживає три мільйони людей. Російській пропаганді, ймовірно, не складе особливих труднощів подати це як перемогу: мовляв, Росія протистояла широкій коаліції прихильників України й не поступилася.

Як більшість росіян відреагувала б на таке перемир’я, показує нещодавнє опитування московського Інституту «Левада». У вересні соціологи «Левади» запитали, чи схвалили б учасники дослідження, якби Путін «цього тижня» припинив «конфлікт з Україною». Аж 81 відсоток схвалив би такий крок Путіна. У травні 2023 року цей показник становив ще 62 відсотки. І навіть якби Росія додатково повернула окуповані території, 35 відсотків опитаних все одно не бачили б у цьому проблеми. До подібного висновку дійшло дослідження інституту «Russian Field», проведене минулого року. У червні 2025 року 58 відсотків опитаних схвалили б беззастережне перемир’я, лише 33 відсотки висловилися проти нього.

Внутрішні репресії дають результат

Російські соціологи вже роками стверджують, що лише невелика меншість людей має ще радикальніші погляди, ніж Путін. Наприклад, своїми войовничими закликами до тотальної війни виділяються відповідні військові блогери або навіть деякі московські аналітики, які за дорученням уряду мають поширювати на Заході страх перед війною. Однак їхній вплив є незначним. Одного з найвідоміших прихильників жорсткого курсу, колишнього бойовика з Донбасу Ігоря Гіркіна, Путін ув’язнив. Раніше Гіркін критикував військову політику президента, називаючи її аматорською та недбалою. Однак на оголошення вироку два роки тому з’явилася лише жменька його прихильників.

Ще менш імовірним є те, що хтось із путінського владного апарату чи економічної еліти повстане проти нього, якщо той припинить війну без перемоги. Страх і репресії — ось основа влади російського президента у 2026 році. Пошепки хтось, можливо, скаже, що Путін зазнав поразки. Але той, хто зробить це публічно, швидко опиниться у таборі. Поки на фронті російська армія майже не просувається вперед, внутрішні репресії працюють на повну.

Можливо, Путін все ж вірить, що мусить довести свою спроможність собі, Заходу та росіянам. Можливо також, що заради своїх амбіцій щодо України він пожертвує ще десятками тисяч людських життів. Однак його влада в Росії не залежить від того, чи зможе він завоювати решту 5 000 квадратних кілометрів Донбасу, чи ні.

Для України та Європи це, принаймні, не є поганою новиною.

Джерело: www.zeit.de