На думку Путіна, «головна причина» війни полягає в існуванні незалежної України

Цього тижня Москва відхилила ідею проведення тристороннього мирного саміту за участю лідерів Росії, України та США.

Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що зустріч не матиме «абсолютно ніякого сенсу», якщо угода не буде готова до підписання.

Ця остання відмова підкреслює безкомпромісну позицію Росії щодо переговорів, спрямованих на припинення найбільшого вторгнення в Європі з часів Другої світової війни.

З моменту повернення президента США Дональда Трампа до Білого дому на початку 2025 року російські представники неодноразово заявляли про свою готовність до дипломатичних переговорів, водночас звинувачуючи Україну та її західних партнерів у перешкоджанні мирним зусиллям.

Однак насправді президент Росії Володимир Путін продемонстрував небажання йти на будь-які суттєві поступки.

Натомість він продовжує наполягати на умовах миру, які підірвали б існування незалежної України.

Хоча кремлівські чиновники наполягають на своїй зацікавленості в переговорному врегулюванні, вони також послідовно наголошують на необхідності усунення так званих «корінних причин» війни.

Цей вислів став наріжним каменем російської дипломатичної риторики.

Хоча жодного чіткого визначення цього поняття ніколи не надавалося, заяви та сигнали з Москви вказують на те, що російські «корінні причини» відображають відмову Кремля визнати існування незалежної України.

Запропоновані Росією умови миру передбачають необхідність визнання Україною «нових територіальних реалій», створених триваючою інвазією.

На практиці це означало б остаточну передачу територій України, які наразі перебувають під російською окупацією, а також добровільну відмову від потужного оборонного поясу, утримуваного українськими силами на сході країни, та повне виведення військ із Донбасу.

Передача значних територій Росії поставила б під серйозну загрозу саме існування української держави.

Однак ці територіальні поступки є лише одним із аспектів каральної мирної пропозиції Москви.

Кремль також наполягає на міжнародній ізоляції України та втручанні у внутрішню політику країни з метою відновлення російського домінування та зведення нанівець прогресу у державотворенні, досягнутого в пострадянський період.

Кремль прагне нав’язати Україні крайню форму нейтралітету, заборонивши їй у майбутньому вступати до НАТО та обмеживши право Києва налагоджувати двосторонні партнерства у сфері безпеки з окремими західними союзниками.

Москва також зазначила, що будь-яке мирне врегулювання має передбачати суворі обмеження щодо чисельності та боєздатності українських збройних сил.

Не потрібно великої уяви, щоб передбачити, що Путін має на меті щодо України, якщо йому дозволять таким чином роззброїти та ізолювати країну.

Кремлівські чиновники також закликали до укладення угоди, яка б відновила російський вплив на внутрішні справи України.

У меморандумі, представленому російською стороною під час двосторонніх мирних переговорів влітку 2025 року, містився заклик до України надати російській мові статус офіційної державної мови, відновити привілеї Російської православної церкви та прийняти версію української історії, сприятливу для Кремля.

Водночас так звані «націоналістичні» українські політичні партії будуть заборонені, що відкриє шлях до встановлення маріонеткового режиму.

Нещодавно міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров ще раз наголосив на відмові Росії від будь-яких мирних умов, які б гарантували українську державність та забезпечили подальшу євроатлантичну інтеграцію країни.

У серпні 2026 року Лавров заявив, що запропонована угода про припинення вогню, заснована на нинішніх лініях фронту вторгнення, є абсолютно неприйнятною для Москви, оскільки вона «залишить при владі нацистський режим», що є чітким свідченням того, що кінцевою метою Росії залишається зміна режиму в Києві.

Російські чиновники продовжують стверджувати, що Москва «ніколи не відмовлялася від дипломатії», навіть повторюючи умови, які явно несумісні з українським суверенітетом.

Іншими словами, хоча Росія прагне уникнути звинувачень у триваючій війні, цілком очевидно, що Путін не має реального інтересу до компромісних рішень.

Натомість Кремль використовує мову дипломатії, щоб легітимізувати максималістські цілі російського вторгнення.

Здається, більшість українців чудово розуміють позицію Путіна.

Під час зустрічі з журналістами в Києві 30 серпня нещодавно призначений міністр оборони України Євген Хмара заявив, що поступки щодо поточних територіальних вимог Кремля не покладуть край війні й не принесуть миру.

«Росія зацікавлена не лише в Донецьку чи Луганську», — зазначив він. «Її мета — вся Україна».

У той час як тривають зусилля з відновлення занепалого мирного процесу, західним політикам важливо не датися ввести в оману заявами Кремля про готовність Росії до дипломатичного вирішення.

З точки зору Москви, мир означає визнання російського завоювання та підкорення України. На думку Путіна, «першопричиною» війни є існування незалежної української держави.

Джерело: www.atlanticcouncil.org/blogs/ukrainealert/for-putin-the-root-cause-of-the-war-is-the-existence-of-independent-ukraine/