Чому цьогорічний саміт НАТО є особливим для України

Посол України в США детально розповідає про це в новому інтерв’ю.

Уже понад чотири роки війна між Росією та Україною залишається головною темою обговорень серед членів НАТО і відіграє неоціненну роль у формуванні підходу альянсу до колективної оборони. Україна знову стане центральною темою цьогорічного саміту НАТО в Анкарі (Туреччина), який розпочнеться 7 липня. Київ сподівається, що зміна динаміки бойових дій, яка ускладнила російському президенту Володимиру Путіну приховування витрат на війну від російської громадськості, надасть дискусії нового напрямку.

«Це дуже серйозний і значущий момент», — заявила посол України в США Ольга Стефанишина в інтерв’ю виданню Foreign Policy напередодні саміту. Хоча саміти НАТО в останні роки часто зосереджувалися на прагненнях України приєднатися до альянсу, Стефанишина зазначила, що цього разу «мова йде не про політичний консенсус чи членство, а просто про очевидний факт, що колективна оборона НАТО більше неможлива без України».

Зустріч відбувається на той момент, коли війна вступила в новий етап, під час якого Україна дедалі частіше завдає ударів безпілотниками вглиб російської території, націлюючись на енергетичну інфраструктуру, щоб позбавити Москву доходів, які живлять її військову машину. Президент України Володимир Зеленський, який прибуде до Анкари на цей захід, назвав такий підхід «далекосяжними санкціями» Києва проти Росії. «Той факт, що так багато людей на всій території Російської Федерації зазнали атак, означає, що коло осіб у Росії, які прийматимуть рішення щодо припинення війни, розширюється за межі президента Путіна», — зазначила Стефанишина.
Однак Росія й досі завдає Україні жорстоких ударів. У понеділок — напередодні саміту — Москва здійснила черговий смертоносний удар по Києву, давши зрозуміти, що Путін все ще не відступає. Незважаючи на це, Стефанишина висловила оптимізм щодо того, що підхід Києва в кінцевому підсумку може сприяти дипломатичним зусиллям.

Стефанишина також розповіла про те, як Київ сподівається, що рамкова угода про мир між США та Іраном може бути застосована до російсько-української війни, що Зеленський планує сказати президенту США Дональду Трампу на саміті, та про інші питання.

Це інтерв’ю було відредаговано з метою скорочення та підвищення зрозумілості.

Foreign Policy (FP): Останнім часом у тоні адміністрації Трампа щодо України відбулася помітна зміна. Президент Трамп та інші представники адміністрації стали більш критично ставитися до Росії через війну та висловлювали похвалу на адресу українських військових. Але ми також бачили, як адміністрація часто змінювала свою позицію щодо України. Чи все ж вас хоча б трохи обнадіює ця очевидна зміна тону?

Ольга Стефанишина (ОС): Ну, ми не оцінюємо наші відносини зі Сполученими Штатами, виходячи з конкретних злетів і падінь у публічних заявах. У нас є чітка основа, на якій ми ведемо регулярний діалог на всіх рівнях — політичному, дипломатичному, а також на рівні військового спілкування. Доки ця взаємодія є стійкою й незмінною, немає підстав надавати цьому будь-якого негативного значення. Але насамперед — можливості України на передовій та те, що Україна демонструє, розвиваючи власні сили й засоби, щоб позбавити Росію можливості атакувати Україну, можливості підживлювати військову машину за рахунок доходів від видобутку газу та нафти, — це очевидно й яскраво видно, і саме це змінює хід гри, саме це змінює риторику.
На даний момент президент Трамп також має набагато чіткіше уявлення щодо Росії. З початку президентства Трампа для росіян відкрилося чимало можливостей. Була риторика про нормалізацію, існував тристоронній формат відносин із численними обіцянками на адресу президента Трампа, і я вважаю, що відсутність прогресу на всіх цих майданчиках дає чітке уявлення про те, що таке Росія і яким має бути ставлення до налагодження відносин. І це надає нам надихаючого імпульсу для творчого мислення, що, по суті, припинення війни в Україні та перемир’я можуть виглядати інакше, ніж безкінечні дискусії навколо конкретного плану. Відкривається безліч різних можливостей, і я сподіваюся, що президенти зможуть обговорити це в Анкарі.

FP: Незважаючи на більш позитивну риторику Трампа щодо України, суттєвих змін у політиці насправді не відбулося. Яких змін у політиці ви хотіли б побачити від адміністрації Трампа? Про що ви говорите і на що наголошуєте у своїх розмовах із політиками та урядовцями у Вашингтоні, коли йдеться про хід війни та те, чого Україна зараз потребує від Сполучених Штатів?

ОС: Цілком очевидно, що ми докладаємо всіх зусиль, аби мати змогу захищатися. Ми завжди дуже чітко визначаємо, які додаткові ресурси нам потрібні для забезпечення безпеки українських міст. Ми не мовчимо, коли стикаємося з жорстокими атаками з боку Росії, але й мій президент чітко заявив, що зупинка на існуючій лінії [конфлікту] є одним із варіантів, що розглядаються, і навколо цього можна обговорити багато речей.

Не існує такого уявлення, що Україна є перешкодою для миру чи будь-яких зусиль — військових чи дипломатичних — спрямованих на припинення цієї агресії. Це дуже-дуже хороша основа. І ми сподіваємося, що Сполучені Штати Америки відіграватимуть вирішальну роль у дипломатичних зусиллях. Ми розглядаємо кандидатури в Білому домі та Державному департаменті, щоб визначити, хто міг би представляти інституційну структуру та команду, що працюватиме на цій основі. Тепер, коли угода з Іраном перебуває на конкретній стадії реалізації, ми сподіваємося, що питання України отримає такий самий інституційний пріоритет, як і питання Близького Сходу. І коли це станеться, я впевнений, що незабаром ми зможемо побачити реальні результати.

FP: Отже, ви сподіваєтеся, що меморандум про взаєморозуміння між США та Іраном, можливо, дозволить Трампу та його оточенню більше зосередити свою увагу на Україні та вирішенні конфлікту?

О.С.: Так, і подобається це чи ні, але вся ця криза, пов’язана з врегулюванням ситуації з Іраном, створила дуже міцну та потужну інституційну структуру в Білому домі та Державному департаменті. Це ідеальні умови, які можна буде повторити для України, коли настане відповідний момент. Ми сподіваємося, що цей момент не так вже й далекий.

FP: Останнім часом у ЗМІ з’явилося багато заголовків про успіх нової стратегії України — масштабні атаки дронів углиб Росії та удари по російських об’єктах енергетики. Путін нещодавно визнав, що спостерігається дефіцит палива, але також дав зрозуміти, що не відступає від своїх цілей щодо України. Тож чи справді працює стратегія України? Чи наближає вона Україну та Росію до миру?

О.С.: Про це можна сказати багато чого, але той факт, що так багато людей на всій території Російської Федерації зазнали атак, означає, що коло осіб у Росії, які прийматимуть рішення щодо припинення війни, розширюється за межі президента Путіна. Це справді змушує російського президента оглядатися не лише на армію та військові структури, на які він покладається, а й звертати увагу на ширше коло людей у Росії. І це найважливіший чинник впливу, адже йому доводиться відповідати на безліч запитань і він не може ховатися. Це дуже серйозний і потужний момент, який може стати стратегічним каталізатором дипломатичних зусиль.

FP: Як ви сказали, ця стратегія значно ускладнила Путіну завдання захистити російську громадськість від війни. Люди відчувають її набагато безпосередніше. З огляду на це, чи не турбує вас, що Путін може вжити більш радикальних заходів у відповідь, щоб Україна та її партнери й союзники відчули біль?

ОС: Щоразу, коли Україна демонструє іншу реальність на лінії фронту та інше сприйняття нас як країни, що перемагає, ми завжди чуємо цю риторику про уникнення ескалації. Але також, коли Україна переживає не найкращі часи на лінії фронту, ми чуємо те саме. Отже, це означає, що ми обираємо бути переможцями.

Українці теж не вірять у це, бо, по суті, ставлячи це запитання, ми відчуваємо, що це нормалізує поточну агресію. Це вже найжахливіша війна у світовому масштабі з часів закінчення Другої світової війни, і вона триває довше, ніж Перша світова війна.

Втрати російських військових перевищують 1 мільйон осіб. Що може бути гірше? Неможливо нормалізувати те, що відбувається зараз. Люди гинуть. Досі понад 20 000 дітей викрадені Російською Федерацією. Досі тисячі українських військовополонених піддаються тортурам електричним струмом і зазнають настільки жорстокого поводження, що наших хлопців ледь можна впізнати, коли вони повертаються з полону. Понад 2 мільйони українців перебувають під окупацією, а понад 6 мільйонів людей вимушені були втекти. І щоночі Україна зазнає атак десятками й десятками ракет, а тепер уже сотнями й сотнями дронів.

FP: Чи ведуться між Києвом і Москвою мирні переговори на будь-якому рівні? Чи слід очікувати найближчим часом якогось прогресу в мирних переговорах, і наскільки, на вашу думку, до цього процесу буде залучений Вашингтон?

ОС: Діалог триває постійно, хоча ми й не говоримо про якусь конкретну мирну угоду чи щось подібне. Ми й досі продовжуємо вести діалог щодо звільнення військовополонених. Нещодавно відбулося звільнення. Цей діалог регулярно підтримується. Діалог відбувається також на військовому рівні. Але наразі ми не бачимо імпульсу, який би, наприклад, спонукав американських переговірників Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера відвідати Москву. Після успішного саміту «Великої сімки» в Евіані (Франція), після тривалої тихої перерви, Росія раптом згадала, що на Стіва Віткоффа чекає запрошення відвідати Москву, і висловила бажання провести подальші переговори з перших рук після зустрічей з європейськими лідерами.

Діалог ведеться щодо найважливіших і життєво важливих питань, але ми сподіваємося на більше можливостей. Під час зустрічі з президентом Трампом [на саміті G-7] наш президент обговорив можливість зустрічі у тристоронньому форматі та заявив про своє бажання й готовність провести зустріч віч-на-віч із президентом Путіним; він навіть написав листа до президента Путіна як крок уперед для безпосереднього започаткування цього процесу. Зараз цілком очевидно, хто є перешкодою для цього процесу.

FP: Україна, ймовірно, стане головним питанням на порядку денному саміту НАТО в Анкарі, і президент Зеленський візьме в ньому участь. Які його пріоритети на саміті і яким буде його послання лідерам НАТО? Що він вважатиме успішним результатом цього саміту для України?

ОС: Сподіваємося, що Зеленський повернеться з саміту до Києва з значним пакетом нових оборонних можливостей, які він зможе безпосередньо включити у військове планування та обговорити з військовим кабінетом. Росія також знає, що Україна не має належного доступу до протиракетних засобів, які могли б захистити українські міста від атак, тож з цього приводу буде багато дискусій.
Крім того, одним із питань, про яке йшлося під час зустрічі «Великої сімки», але яке стане головним предметом обговорення на саміті НАТО, є оборонно-промислове співробітництво та забезпечення відповідності оборонного виробництва оборонним потребам. Існує розуміння того, що оборона України та її винахідливість назавжди змінили колективну оборону НАТО, і що будь-які стандарти та можливості, якими володіє НАТО, потребують перегляду та оновлення, а оборонно-промисловий потенціал — коригування.

Цього року я впевнений, що президент України прибуде на саміт із чітким розумінням того, що колективна оборона НАТО більше неможлива без України. І це суттєво відрізняється від попередніх років, коли ми виступали за членство України в НАТО та обходили політичні формулювання тощо. Але цього року цілком очевидно, що йдеться не про політичний консенсус чи членство, а просто про очевидний факт: колективна оборона НАТО більше неможлива без України. І це суттєво змінює наратив, і саме це лежить в основі багатьох ініціатив, які зараз будуть реалізовані, адже здатність України захищати себе — це здатність НАТО й надалі захищати свої мирні кордони.

FP: Президент Трамп і президент Зеленський мають зустрітися на саміті НАТО. Яким питанням Зеленський надасть пріоритет під час їхньої розмови?

О.С.: Він розраховує продовжити обговорення питань оборонного співробітництва, зокрема щодо забезпечення виробництва конкретних засобів протиповітряної оборони в Україні. Крім того, мій президент планує провести більш конкретну тактичну дискусію щодо мирних зусиль. У нього є про що поговорити з президентом Трампом, і, можливо, це додасть нового імпульсу.

Джерело: foreignpolicy.com