Поки що не можна сказати, що Україна перехопила ініціативу у війні

Хоча Україна вражає цілі все глибше в Росії, поки що не можна сказати, що вона перехопила ініціативу у війні проти Росії, оскільки на лінії фронту вона залишається в руках російських військ, які продовжують наступати, — зазначив експерт з питань безпеки Райнер Сакс колишній керівник зовнішньої розвідки Естонії у програмі «Українська студія».

У Санкт-Петербурзі та Кронштадті були вражені російські порти, нафтові термінали та база Балтійського флоту. Яке значення мали ці удари як у військовому, так і в психологічному плані, як люди сприймають цю війну?

Першим важливим моментом у часовому розкладі цих ударів був початок Петербурзького економічного форуму. Хоча саме в той день, коли відбулися удари, президент Росії сам не прибув на місце, він приїхав лише наступного дня. Але це надало економічному форуму зовсім іншого значення та змісту.

Крім того, у перший день форуму президент України опублікував відкритий лист до президента Росії, в якому закликав провести прямі переговори щодо укладення перемир’я та мирної угоди. Все це зумовило ситуацію, коли президент Росії, який виступає на форумі перед журналістами і якого зазвичай також інтерв’юють у дискусійній панелі, був змушений замість своєї програми говорити про те, що висунула Україна.

Це перший момент у цих ударах, і він є насамперед психологічним.

Якщо подивитися на уражені цілі, то нафтовий порт у Санкт-Петербурзі є важливим, але на даний момент, можливо, не настільки важливим, як Усть-Луга та Приморськ, але важливим у будь-якому разі.

Це забезпечило місту фон – було видно, що атака відбулася і що вона є масштабною.

У військовому плані найціннішим, однак, було увраження Кронштадта, де поєднуються як військова, так і психологічна цінність. Кронштадт — це легендарна база Балтійського флоту, будівництво якої розпочалося ще за часів Петра Великого на початку 18 століття.

Це можна більш-менш порівняти з атакою на штаб-квартиру флоту.

Справжня будівля Адміралтейства, звичайно, знаходиться в Санкт-Петербурзі, Москві та в інших містах, але в принципі ця атака має дуже сильне символічне значення для громадян Росії.

Цей один корвет, який там був уражений, можливо, не має такого великого значення, оскільки Балтійський флот наразі не планує активно воювати. У них на Балтійському морі ще чотири корвети, хоча, мабуть, вони мають діяти трохи й на Північному морі. Важливо зовсім інше: протиповітряна оборона, яка мала б унеможливити атаку на такий об’єкт, не змогла запобігти атаці українських дронів. Це найбільша шкода, якої зазнали російська армія та уряд загалом від цієї атаки.

Володимир Путін дійсно мав певною мірою прокоментувати все це на економічному форумі. Як оцінити його коментарі?

Президент Росії виступив з коментарями збентежено, оскільки зазвичай на форумах, які він сам організовує, він не змушений відповідати на несподівані та незручні питання, що виникають у порядку денному.

Він, щоправда, впорався.

У певному сенсі можна було б просто проігнорувати це, ніби нічого й не сталося, але все ж вирішили, що так не можна і що Україні треба відповісти – прокоментувати як лист, так і напади.

Це помітно зіпсувало йому настрій, і я думаю, що цього разу виступ вже не був таким переконливим. Як оцінити повітряні удари України по інших регіонах?

Особливо в Криму минув досить напружений тиждень. Повітряні удари України зараз відбуваються, так би мовити, у трьох площинах. Перший — безпосередньо на лінії фронту з використанням ударних дронів. Зона ефективного застосування ударних дронів постійно розширюється, хоча вона не є рівномірною по всій лінії фронту. Є райони, де вона сягає 15–20 кілометрів, і є райони, де вона не така інтенсивна, але зазвичай там у російської армії на протилежному боці немає дуже великих підрозділів.

Крім того, є прикордонні області — Сумська та Чернігівська — де по обидва боки знаходяться поодинокі невеликі підрозділи. Ще півроку тому там обстріли та атаки дронів були значно інтенсивнішими, а зараз вони стали рідшими.

Те, що завдає Росії більше головного болю, ніж прості дрони, що літають над лінією фронту і не дають зосередити військову техніку, — це атаки на логістику російської армії, що відбуваються на глибині до 200 кілометрів.

Вони не переслідують там поодиноких піхотинців.

Але вантажівки, паливозаправники, перевезення боєприпасів, доставка військової техніки, а також, відповідно, її вивезення, доставка на ремонт та евакуація — все це, особливо в південному регіоні, за останні три тижні стало набагато складнішим.

Посилилися удари українських безпілотників на великі відстані, які зараз ефективно діють в радіусі приблизно 1200–1300 кілометрів.
Дрони здатні літати й далі, але, схоже, великого дронового рою в рамках операції України поки що так далеко не відправляють. Це поодинокі дрони, які долітають так далеко.

Наразі цілями атак обрано переважно підприємства з видобутку та переробки нафти, трубопроводи та іншу інфраструктуру. В результаті цього в окремих регіонах Росії – хоча ще не по всій країні – виникли серйозні проблеми з дефіцитом палива. Чи можна сказати, що Україна завдяки успішним атакам дронів у цій війні в певному сенсі перехопила ініціативу?

На жаль, мабуть, ще ні.

На стратегічному рівні Україна намагається перехопити ініціативу, а президент Росії та військове керівництво намагаються утримати її за будь-яку ціну.

Це, насамперед, посилило інформаційну війну.

Росія не змогла суттєво ескалувати військові дії, але треба визнати, що ініціатива на лінії фронту зараз майже повністю або переважно все ж у руках російської армії – вона є більш наступальною стороною.

Ну і що, що вона несе втрати і не може просуватися, але ініціатива наразі все ще перебуває в руках російської армії. Поговоримо про лінію фронту.

Чи можна виділити якісь райони, де російська сторона є успішнішою, та райони, де контрнаступи України є успішнішими?

Насправді на карті видно, що сині та червоні зони досить рівномірно чергуються. Навіть якщо почати вимірювати райони, які подекуди переходили з рук в руки, це не має великого значення. Жодна зі сторін не досягла такого успіху, який можна було б вважати вирішальним щодо розташування чи переміщення військ.

Обрана Україною тактика — знищення логістики російської армії — може в якийсь момент принести успіх, але ми знаємо, що російська сторона робить саме те саме.

Вона намагається так само знищити логістику української сторони та створити передумови для просування своїх військ.

Якщо поглянути на висунуті Україною пропозиції щодо миру та супутню риторику, яку висловлювали як керівник Адміністрації президента, генерал Буданов, деякі військові, а також інші політики аж до президента України, то вони намагаються на даний момент запропонувати Росії можливість заморозити конфлікт на лінії фронту і розпочати звідти переговори, щоб припинити військові дії.

Ймовірно, Росія на даний момент не прийме цього, оскільки, принаймні на думку російського президента, російська армія має певну перевагу.

Мені здається, що українська армія зараз не планує масштабних операцій сухопутних військ, які б привели до просування, порівнянного з кінцем 2022 року. Водночас бойові дії, скоріше, посилилися, і російська армія зараз там зазнає величезних втрат.

Втрати живої сили та техніки з обох боків значною мірою зумовлені атаками дронів. У меншій мірі це спричиняють артилерійський вогонь, касетні бомби та, можливо, деякі ракетні удари, які стають дедалі рідшими. Україна також дедалі рідше застосовує ракетні удари в районі лінії фронту, чи то багатозарядні, чи то ті, що запускаються з літаків — великої різниці немає. Їх залишилося дуже мало порівняно з тим, що було півроку або три чверті року тому.

Дрони безпосередньо спричиняють це, і це призвело до зміни, за якої більшість атак на лінії фронту з обох боків здійснюють невеликі піхотні групи.

Якщо подивитися, що бойові дії посилилися, то масштаб цих боїв порівняно, наприклад, з 2024 роком, коли намагалися рухатися великими бронетанковими підрозділами, все одно дуже малий. Дуже великою стала «сіра зона», де жодна зі сторін не має постійних позицій, а діють невеликі групи, які намагаються позначити, що певна територія перебуває під їхнім контролем.

Одним із наслідків українських атак стала нестача пального в деяких регіонах, насамперед у Криму, де його тепер продають за лімітом.

Як це може вплинути на настрої російського народу?

Це знову ситуація з дуже великим психологічним значенням, оскільки порівняно з деякими іншими регіонами в Криму дуже легко обмежити постачання пального.

Але всі пам’ятають, що для багатьох розпад Радянського Союзу візуально почався з того, що в СРСР на заправках не вистачало бензину та дизельного палива. Тож я думаю, що це може мати досить знакове значення для населення Росії.

Джерело: www.err.ee