Війна в Україні демонструє, що перемир’я втратили сенс за часів Трампа

Аналітики зазначають, що тимчасові перемир’я перетворилися на інструмент «перформативної дипломатії» — вони стали самоціллю, а не передумовою для довгострокового врегулювання.

Коли закінчився триденний термін перемир’я, оголошений президентом Трампом, сотні російських дронів, керованих бомб і ракет заполонили небо над Україною. За словами офіційних осіб, у вівторок загинули четверо українських цивільних осіб, а ще вісім — під час ударів рано в середу. Бої на фронті тривали, не припиняючись ані на мить під час нібито перемир’я.

Останнє перемир’я під час російсько-української війни продемонструвало, як це поняття втратило своє традиційне значення в епоху Трампа. Протягом історії перемир’я зазвичай досягалися після тривалих процесів, що допомагали воюючим сторонам досягти тривалого врегулювання. Але, за словами аналітиків, у війні в Україні вони стали інструментом перформативної дипломатії, самостійними товарами, що використовуються для управління медіациклами, поки військова машина продовжує працювати.

Відокремлення перемир’я від мирних процесів відбулося не лише в Україні, а й на Близькому Сході. У війні США та Ізраїлю проти Ірану обидві сторони швидко домовилися про припинення бойових дій після того, як Трамп пригрозив Тегерану знищенням цивілізації. Через кілька тижнів напруженість залишається невирішеною, поодинокі атаки тривають, а перемир’я перебуває на «масивному штучному підтриманні життя», як заявив Трамп у понеділок.

«Те, що тут відбувається, — це фокус на окремих вірусних моментах, які привертають увагу ЗМІ до політичних лідерів», — сказав Мадхав Джоші, професор Інституту міжнародних досліджень миру імені Крока при Університеті Нотр-Дам.

Пан Джоші опублікував дослідження 42 комплексних мирних угод, укладених у період з 1989 по 2018 рік. Він з’ясував, що успішний мирний процес вимагає в середньому 1 570 днів — понад чотири роки — технічної роботи.

Натомість, за його словами, останньому перемир’ю між Росією та Україною бракувало необхідних «гачків» успіху: незалежного нагляду та змістовної політичної основи.

Мирні переговори між Москвою та Києвом, що відбувалися за посередництва США, — на чолі з двома чоловіками, Стівом Віткоффом та Джаредом Кушнером, які мають особисті зв’язки з паном Трампом та мало дипломатичного досвіду — були зупинені на кілька місяців. Новина про триденне перемир’я, що розпочалося в суботу, з’явилася раптово у дописі пана Трампа в Truth Social.

«Усі останні перемир’я — між США та Іраном, Ізраїлем та Ліваном, Ізраїлем та Газою, а також Росією та Україною — відрізняються від звичайних практик мирного процесу», — зазначив пан Джоші.

Деніел Байман, професор Джорджтаунського університету та старший науковий співробітник Центру стратегічних та міжнародних досліджень, зазначив, що це було спричинено браком терпіння в Білому домі Трампа до «виснажливого, мінливого характеру» дипломатії.

«Для президента перемир’я дорівнює “миру”», — сказав пан Байман, зауваживши, що такий підхід відсунув на другий план досвідчених чиновників середньої ланки на користь “позитивного заголовка сьогодні”.

Коли пан Трамп оголосив про останнє перемир’я між Росією та Україною, він висловив оптимізм. «Сподіваємося, це початок кінця дуже довгої, смертоносної та запеклої війни», — написав він.

Він неодноразово висловлював подібні думки протягом місяців, навіть попри те, що його дипломатичні зусилля дали мало результатів. Обмін полоненими, який мав супроводжувати останнє перемир’я, досі не відбувся.

Зруйнування режиму припинення вогню стало частиною звичної для Києва схеми.

Скептичне ставлення України до домовлених перерв у бойових діях почалося з недосконалих Мінських протоколів 2014 та 2015 років, які не змогли зупинити російські наступи на сході України.

З часу повномасштабного вторгнення Росії понад чотири роки тому ця схема продовжується: від провальних «гуманітарних коридорів» 2022 року, коли десяткам тисяч зневірених цивільних осіб не дали втекти від бойових дій, до православного різдвяного перемир’я 2023 року, яке Київ відкинув як не більше ніж нагоду для Росії поповнити свої сили.

З моменту повернення Трампа до Білого дому Вашингтон виступив посередником у п’яти тимчасових перемир’ях, кожне з яких було затьмарене звинуваченнями у порушеннях.

Володимир Єрмоленко, український письменник і філософ, редактор новинного сайту Ukraine World, описав цей цикл як розраховану «маскараду».

У цьому контексті оголошення про перерву не має на меті закінчення війни. Воно покликане продемонструвати фальшиву готовність до миру, водночас готуючись до нових наступальних операцій.

Будь-яка надія на те, що адміністрація Трампа використає свій вплив, щоб змусити Москву піти на угоду, прийнятну для українців, зникла, оскільки Вашингтон значною мірою відмовився від принципу, який колись відстоювали західні посередники: що перемир’я має створити фізичний і політичний простір для виснажливих переговорів.

Натомість, оскільки адміністрація значною мірою погодилася з поглядом Москви на конфлікт, Київ виявився змушеним погоджуватися на порожні перемир’я, щоб уникнути репутації перешкоди для миру.

Така поступливість має свою ціну, зазначають аналітики, підтверджуючи модель, за якою оголошення миру є кінцевим результатом, а не першим кроком.

Проте навіть попри те, що великої угоди не вдалося досягти — Україна продовжила свої удари на великі відстані в середу, вразивши російський об’єкт з видобутку природного газу поблизу кордону з Казахстаном — українці вбачають певну користь навіть у частковому перемир’ї.

Цього тижня міністр закордонних справ України Андрій Сибіга закликав європейські країни взяти на себе провідну роль у посередництві щодо взаємного припинення ударів по аеропортах.

«Нам, ймовірно, потрібна нова роль Європи в наших мирних зусиллях», — сказав він Politico під час візиту до Брюсселя. Він наголосив, що не закликає Європу замінити Вашингтон, зазначивши, що це буде «додатковим напрямком».

Джерело: www.nytimes.com