Як цитата Бін Ладена пояснює раптову прихильність MAGA до України

Такі особи, як Лора Лумер і Тім Пул, судячи з усього, раптово прозріли щодо війни між Росією та Україною.

Незабаром після 11 вересня архітектор найсмертоноснішого терористичного нападу на американській землі придумав фразу, яка пережила його самого: «Коли люди бачать сильного коня і слабкого коня, вони за своєю природою симпатизують сильному».

Цей вислів, виголошений Усамою бен Ладеном у записі від листопада 2001 року, незліченну кількість разів використовувався для пояснення динаміки влади на Близькому Сході, стверджуючи, що влада та сила викликають повагу й підтримку, тоді як слабкість їх позбавляє.

Можливо, це саме спостереження можна застосувати для пояснення того, чому деякі з найзапекліших критиків руху MAGA, які виступали проти американської підтримки оборони України проти Росії, раптово продемонстрували дуже публічну зміну поглядів.

Минулого тижня відома речниця MAGA та прихильниця теорій змови Лора Лумер, яка колись різко критикувала Україну як країну, «повну апологетів нацизму», заявила, що її «обдурила» російська пропаганда, і записала інтерв’ю з президентом України Володимиром Зеленським.

Це збіглося з різким розворотом у позиції Тіма Пула, правого телеведучого, який у 2024 році заявляв: «Україна — один із найбільших ворогів нашої нації…

Ми повинні припинити будь-яку військову підтримку та вибачитися перед Росією», — але потім змінив свою позицію, написавши у четвер: «Тепер я розумію важливість перемоги України над Росією. Сподіваюся, що Трамп і народ Сполучених Штатів нададуть свою підтримку».

Не можна не замислитися, як ці кмітливі й проникливі коментатори досягли такої ясності розуму. Ось кілька можливих пояснень.

Велике моральне пробудження

Як кажуть, милосердя починається з дому, тож ось наймилосердніше пояснення.

Можливо, Лумер і Пул провели останні кілька місяців — ні, років — у тихому зануренні в навчання, оточені картами, звітами про втрати на передовій та історичними книгами, під м’яким світлом лампи совісті, що тихо мерехтіла в кутку.

Там вони розмірковували про суверенітет, медитували над імперією, перечитували Будапештський меморандум і вивчали факти бомбардувань Росією українських міст — і зрештою дійшли висновку, що люди, які пережили жорстоке повномасштабне вторгнення з боку набагато більшої держави, що володіє ядерною зброєю, можуть, зрештою, мати рацію.

Саме таку версію, безперечно, висунула Лумер. Нещодавно вона відвідала Україну, зустрілася із Зеленським і провела вечір у бомбосховищі, поки над головою пролітали російські дрони та ракети. Під час інтерв’ю з єврейським президентом вона пояснила: «Я усвідомила, що мене обдурила російська пропаганда, і я повірила у багато неправдивих речей про Україну. Раніше я думала, що це країна, повна нацистів».

Вона продовжила: «Не потрібно слухати подкастерів і дозволяти їм впливати на вашу думку про країну. Ви можете самі ознайомитися з цими фактами».

Можна було б заперечити, що їй слід було дослухатися до власної поради ще чотири роки тому, але це, тим не менш, позитивна заява. Люди можуть помилятися, отримувати нову інформацію, а потім помилятися менше. Це одна з кращих рис цивілізації, десь між антибіотиками та водопроводом у будинках, і її слід заохочувати.

Можна також висунути інший аргумент.

Зачекайте… Чи є Росія «слабкою ланкою»?

Ось тут Усама, можливо, був правий.

Як не дивно, це відбувається після літа, протягом якого удари українських безпілотників великої дальності паралізували роботу російських нафтопереробних заводів і спричинили паливну кризу; Центральний банк Росії знизив прогноз зростання ВВП на 2026 рік до 0,0–1 відсотка в той час, коли рівень інфляції в країні становить 6 відсотків; кількість жертв у Росії перевищує темпи призову; а власні соціологи Володимира Путіна показують, що він починає втрачати підтримку всередині країни.

Після чотирьох років кампанії проти підтримки України, що велася в однозначних і часто досить огидних висловлюваннях, здається дивним, що такі люди, як Лумер і Пул, дійшли такого шокуючого висновку, який змушує їх відкинути всі попередні твердження, висловлені у твітах, подкастах, ефірах та статтях.

Можливо, набагато простіше пояснення полягає в тому, що ніхто не любить ставити на коня, який програє.

Побачивши, як ситуація змінюється, а перспективи Росії з кожним тижнем стають дедалі похмурішими, ці «знавці» соціальних мереж, мабуть, вирішили, що все-таки краще перестрахуватися. Підтримка тез у дусі Москви стає дедалі менш сміливою і дедалі більш соромною, чим ближче Кремль підходить до поразки, і ніхто, абсолютно ніхто, не хоче бути останнім інфлюенсером у фан-клубі Путіна.

Зараз, коли Зеленський готується до зустрічі з Трампом в Овальному кабінеті цього тижня, можна сміливо стверджувати, що і Лумер, і Пул будуть пильно стежити за подіями.

«Для України все виглядає добре, правда?» — сказала Лумер минулого тижня в Україні. «Перспективи цієї зустрічі наступного тижня в Овальному кабінеті виглядають досить добре».

Так, Лорен, для України все виглядає добре, чи не так?

Таємний варіант № 3: Звісно ж, увага

Найменш містичне і, на жаль, досить ймовірне пояснення з усіх: вони готові зробити майже все заради уваги.

Скаржитися на те, що США надсилають Україні мільйони доларів військової допомоги — це контент. Стверджувати, що Україна повна апологетів нацизму — це контент.

Поїздка в Україну, щоб посидіти в бомбосховищі, — це контент. Гучно помилятися, потім гучно визнавати свою правоту, а потім гучно страждати через те, що гучно помилявся, — це безпрограшна машина для заробляння грошей у соцмережах, якщо у вас вистачає на це сміливості.

Очевидно, це працює, бо ось ми й пишемо про них.

Принаймні Київ, здається, використовує це на повну.

«Лора дуже впливова і авторитетна в США, тож я сподіваюся, що все, що вона побачила на власні очі, допоможе їй поширити правду, коли вона повернеться до США», — заявила минулого тижня агентству AP Тетяна Бережна, віцепрем’єр-міністр та міністр культури України.

«Я справді сподіваюся і вірю, що її візит матиме величезний вплив на відносини з адміністрацією США»

Джерело: neewsweek.com