Війна, яку Путін хотів тримати подалі, наближається до Росії

Щотижня гинуть цивільні особи, а країна все більше звикає до цих жертв.

Ольгу розбудив вибух, настільки потужний, що її багатоквартирний будинок здригнувся, а вікна й меблі затремтіли. Виглянувши на вулицю, вона побачила стовп густого чорного диму, що піднімався над заводом військової техніки, який щойно був уражений ракетою.

Мешканці запанікували, розповіла 49-річна хореографка Ольга. «Ми не знали, чи варто бігти до бомбосховища», — сказала вона. За словами місцевого губернатора, внаслідок удару по заводу загинуло шестеро людей, а ще 26 отримали поранення.

Ольга не живе в Києві, Херсоні чи будь-якому іншому українському місті, яке роками піддається обстрілу з боку військ президента Володимира Путіна. Це Кіров — російське місто, розташоване приблизно за 800 кілометрів (500 миль) на північний схід від Москви, яке відоме скоріше своїм монастирем XVI століття з цибулеподібними куполами, ніж тим, що перебуває у зоні бойових дій.

Цей ракетний удар став одним із багатьох, що останніми місяцями спричинили зростання кількості жертв серед цивільного населення на території Росії. Вони приносять Путіну його власну війну додому, до його власного народу, після того як він обіцяв швидку й славну перемогу.

Згідно з аналізом Bloomberg, проведеним на основі заяв регіональних властей у їхніх Telegram-каналах, з моменту посилення українських ударів у середині літа люди на території Росії гинуть майже щотижня.

Тим часом, коли Росія готувалася відновити тристоронні переговори зі США та Україною щодо потенційної мирної угоди в Абу-Дабі цього тижня, конфіденційні дані, викрадені з російської служби статистики, показали, що близько 400 000 її громадян загинули під час бойових дій в Україні. Це масштаби військових втрат, яких країна не бачила з часів Другої світової війни.

Кремль жорстко контролює наратив щодо повномасштабного вторгнення в Україну, яке триває вже дев’ять місяців п’ятого року. Хоча кількість загиблих зачіпає величезну кількість сімей у Росії, це не обов’язково матиме політичні наслідки для Путіна, який звертається до історичної пам’яті, щоб виправдати жертви в тому, що, за його словами, є екзистенційною боротьбою із Заходом на території України.

Кремлівська пропаганда постійно намагається провести паралелі між діями Росії в Україні та боротьбою проти нацистської Німеччини під час Другої світової війни, перемога в якій, за оцінками, коштувала життя 27 мільйонів радянських громадян, водночас замовчуючи внесок України в цю перемогу.

Багато в чому російське суспільство сприймає втрати від поточної війни саме через цю систему координат, і з’являється дедалі більше ознак того, що росіяни зараз звикають до загибелі цивільних осіб з такою самою пасивністю.

Ольга відмовилася назвати своє прізвище, побоюючись наслідків за відкрите висловлювання про конфлікт. Вона мешкає поблизу Кіровського заводу «Авітек», який виробляє ракети «земля-повітря», катапульти та інше авіаційне обладнання і який у липні став мішенню для України. Але повсякденне життя у дедалі більшій кількості російських міст, зокрема в Москві, вже не можна назвати мирним.

Сирени повітряної тривоги, що сигналізують про загрозу ракетних або дронових ударів, стали повсякденним явищем для мільйонів мешканців у більшості регіонів центральної Росії. У деяких містах їх просто неможливо вимкнути, оскільки вони лунають через вуличні гучномовці та домофонні системи.

У Московській області звуки війни лунають щодня, розповіла 71-річна пенсіонерка Ксенія з міста Коломна, що розташоване приблизно за 120 кілометрів на південний схід від столиці. «Щоночі ми чуємо роботу засобів протиповітряної оборони, вікна тремтять, спрацьовують автомобільні сигналізації, а собаки гавкають від страху», — сказала вона. «Нещодавно я бачила, як над стадіоном збили безпілотник. Я дивилася вночі фільм і побачила крізь вікно цю вогняну кулю».

Українські безпілотники та ракети тепер також можуть вражати цілі на відстані до 3 000 кілометрів від кордону, що ставить майже половину території Росії — найбільшої країни світу — у зону досяжності.

За оцінками Bloomberg Economics, зробленими на основі загальнодоступних даних, під час українських атак на міжнародно визнану російську територію загинуло щонайменше 487 цивільних осіб, що приблизно вдвічі перевищує показник за весь 2025 рік.

«Війна все глибше проникає на російську територію і стає дедалі більш смертоносною для цивільного населення», — зазначив Алекс Кокчаров, аналітик Bloomberg Economics у Лондоні.

Кількість загиблих серед цивільного населення в Росії залишається незначною порівняно з тією, яку зазнала Україна, де лише у вересні внаслідок атак загинуло щонайменше 328 осіб. 2 листопада російський удар влучив у колишню школу, яка використовувалася для розподілу гуманітарної допомоги в Запорізькій області України, в результаті чого загинуло понад 50 осіб, а десятки людей досі вважаються зниклими безвісти.

Життя в Росії також залишається відносно нормальним порівняно з Україною, де мешканці змушені терпіти тривалі відключення електроенергії та перебої з опаленням і водопостачанням. Московські ресторани, театри та виставки переповнені людьми. Навіть у Воронежі — місті з населенням близько 1 мільйона, столиці області, що межує з Луганською областю в Україні, — життя триває майже без перебоїв, незважаючи на щоденні попередження про нальоти дронів та ракет.

Кремль намагається стримати внутрішньополітичні наслідки українських ударів. Повідомлення державних ЗМІ про наслідки масштабних ударів зазвичай є короткими, а відеоматеріалів на телебаченні майже немає.

Губернатори регіонів регулярно називають ці атаки «терористичними актами» у Telegram, підкріплюючи позицію Кремля, який зображує український «режим» як загрозу для пересічних росіян.

Століття свавільної влади призвели до того, що більшість росіян не довіряють владі, водночас не вважаючи лідера Росії відповідальним перед ними за свої дії. З початку війни Кремль жорстко придушував навіть найм’якші прояви громадського інакодумства, ув’язнюючи активістів як «екстремістів», через що будь-яка опозиція здебільшого опинилася в ізоляції всередині країни або у безсилому вигнанні за кордоном.

Влада заборонила фотографувати та знімати на відео удари й публікувати ці матеріали в соціальних мережах, хоча цю заборону часто ігнорують. Коментарі про війну в публічних місцях також можуть піддаватися ретельній перевірці й потенційно призвести до юридичних наслідків. Спілкування ускладнилося через перебої в роботі мобільних мереж передачі даних та інтернету, і багатьом росіянам доводиться використовувати VPN для доступу до соціальних мереж.

Незважаючи на підмочений імідж у власній країні, Путін залишається популярним серед багатьох росіян як лідер, який відновив стабільність після потрясінь 1990-х років, завершив війну в Чечні та забезпечив роки відносного процвітання. Зростаюче відчуття війни в межах Росії та посилення економічних труднощів навряд чи призведуть до протестів і тиску на нього з метою припинення бойових дій.

Конфлікт почав серйозно позначатися на доходах домогосподарств лише протягом останнього року, тоді як Кремль захищав великі міста від його безпосередніх наслідків і уникав нової хвилі мобілізації, зазначила Марія Снєгова, старша наукова співробітниця Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні.

В Росії також слабше розуміння зв’язку між діями уряду та економічними наслідками для пересічних громадян, зазначила вона. «Російське суспільство не є суспільством західного зразка», — сказала вона. «Невдоволення, ймовірно, наростатиме дуже повільно, а перетворення його на будь-яку форму опору займе ще більше часу».

Рейтинг Путіна влітку впав, хоча зараз відновлюється, оскільки громадськість сприймає ескалацію війни крізь призму того, що «Захід змусив Росію воювати», — вважає Денис Волков, директор незалежного «Левада-центру» в Москві.

Насправді, за його словами, більший гнів викликала паливна криза, коли водії в одній із найбільших нафтовидобувних країн світу були змушені годинами чекати, щоб заправити свої баки.

Цього року Москва та Санкт-Петербург зазнали кількох масштабних атак, які призвели до загибелі людей та створили драматичні картини пожеж у самому центрі двох найбільших міст Росії. А удари дедалі частіше зачіпають навіть ті російські регіони, які раніше вважалися безпечними від бойових дій, як-от Єкатеринбург у Сибіру чи Перм на Уралі.

У останні місяці перебої в роботі великих аеропортів стали звичним явищем: щотижня через атаки дронів скасовуються або затримуються сотні рейсів. 23 жовтня пасажирів московського аеропорту «Шереметьєво» — найзавантаженішого в Росії — евакуювали до бомбосховищ під час повітряної тривоги.

Деякі росіяни описують почуття безпорадності, коли Україна завдає удари у відповідь Путіну.

«Вам призначили довгий термін ув’язнення, і ви нічого не можете вдіяти — може, вийдете раніше, а може, й ні», — сказала Ольга, 60-річна співробітниця великого державного банку в Москві. «Але ви мусите поводитися як слід і дотримуватися правил начальника в’язниці».

Поки Росія щодня продовжує наносити удари по українських містах та цивільній інфраструктурі, Київ також націлює свої удари на ширше коло об’єктів на території Росії.

Окрім нафтопереробних заводів, Україна завдала ударів по десятках складів, що належать «Wildberries» та «Ozon» — найбільшим російським інтернет-магазинам. Житлові будинки також зазнають пошкоджень частіше, ніж раніше.

Минулого місяця Україна вперше завдала ударів по трьох дата-центрах, що належать «Яндексу» — найбільшій російській технологічній компанії. Ці удари тимчасово порушили роботу хмарних сервісів, платіжних систем, служб доставки, додатків для виклику таксі, навігації та інших онлайн-сервісів, продемонструвавши, наскільки легко Україна може порушити високоцифрове повсякденне життя Росії.

У січні російські засоби ППО перехоплювали близько 120 українських дронів і ракет на день. До вересня цей показник зріс більш ніж у п’ять разів, про що 16 жовтня повідомив Путіну начальник Генерального штабу Валерій Герасимов.

Війна також має значні економічні наслідки для населення. Домогосподарства відчувають на собі підвищення рахунків за комунальні послуги та стикаються зі зростанням податків, оскільки уряд шукає додаткові способи фінансування зростаючих військових витрат.

Удари по нафтопереробних заводах призвели до гострого дефіциту бензину, а атаки на склади змусили роздрібних торговців переглянути свої логістичні мережі, що підвищило операційні витрати та посилило ціновий тиск.

Для Ксенії з Коломни це просто питання виживання. Вона належить до тієї частини росіян, особливо тих, хто має більш традиційні погляди та сильніші спогади про радянські часи, які, здається, більш схильні пристосовуватися.

«Ми заготовили більше їжі, навіть зберігаємо воду в підвалі, купили газовий балон, маємо ліхтарики та запаслися свічками — про всяк випадок», — сказала вона. «У нас війна».

Джерело: bloomberg.com