Українська армія розвивається в умовах бойових дій

Коли український агромагнат на початку російського вторгнення створив добровольчий підрозділ із 30 осіб, він не мав жодної впевненості, що доживе до того, що буде далі, — але він дожив, як і створений ним підрозділ.

За словами представників групи, зараз її чисельність становить 40 000 осіб, і її широко вважають одним із найефективніших бойових підрозділів України в складі офіційних збройних сил.

«Україна повинна мати ефективну сучасну армію. І це наша головна гарантія безпеки країни», — сказав Всеволод Кожемяко, власник великого агропромислового конгломерату, а нині радник командувача корпусу «Хартія».

Її стрімке розширення відображає більш широку трансформацію збройних сил України, що є частиною нової хвилі формувань, поряд із Третьою армією та корпусом «Азов», які відходять від радянських практик, що давно критикувалися солдатами.

У той час як переговори щодо можливого мирного врегулювання зайшли в глухий кут, а увага світової спільноти переключилася на Близький Схід, Україна продовжує шукати надійних гарантій безпеки від своїх союзників, зокрема від Сполучених Штатів.

Але для багатьох в Україні війна підкріпила інший висновок: найсильнішою гарантією країни, зрештою, може виявитися її власна армія.

«У нас є діти, у нас є онуки, і ми залишимося на цій території», — сказав Кожемяко. «Майбутнє цієї країни залежить від нас».

Радянська спадщина проти нової моделі

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала великі збройні сили та арсенал.

Але до 2014 року анексія Криму Росією та збройний конфлікт на сході України викрили слабкі місця, спричинені недостатнім фінансуванням, корупцією та відсутністю чіткої стратегії, що спричинило приплив добровольців та давно очікувані військові реформи.

Ці зміни допомогли Україні вистояти під час вторгнення 2022 року, але в міру того, як війна затягувалася, деякі з її найглибших проблем — жорстке вертикальне керівництво, надмірна бюрократія та культура, в якій погані новини часто приховують через страх покарання, — почали знову даватися взнаки, що мало наслідки на полі бою.

З самого початку Кожемяко заявив, що його підрозділ мусить піти іншим шляхом.

Він сказав, що розумів недоліки регулярної армії як діючий військовослужбовець з 2014 року, оточений ветеранами.

«Вони не хотіли вступати до пострадянської армії, але хотіли воювати», — згадує Кожемяко. Багато з них були цивільними особами з досвідом роботи в бізнесі, зазначив він.

Вони принесли з собою власний підхід до керівництва та прагнули створити структуру, яка цінувала ініціативу.

Все почалося з вивчення та застосування методів планування армії США, поєднуючи їх з бойовим досвідом та адаптуючи у міру розвитку війни.

Підрозділ запровадив західні протоколи, такі як Процедури керівництва військами (TLP) та Аналіз дій після бою (AAR), покладаючись на внутрішніх експертів для їх вдосконалення.

TLP дозволяють підрозділам нижчого рівня швидше планувати операції, що є критично важливим для використання вузьких вікон можливостей на полі бою.

AAR спонукають солдатів визначати, що сталося, чому і як можна покращити ситуацію — процес, який корпус застосовує з особливою ретельністю до свого швидко розвиваючогося використання технологій.

Довіра та технології — це нові тактики

Зосередження «Хартії» на швидко розвиваючихся технологіях привернуло увагу за межами України.

У статті, опублікованій у «Military Review», фаховому журналі армії США, генерал-майор Кертіс Тейлор вказав на дронний напад «Хартії» поблизу Харкова у грудні 2024 року як на знакову подію — перший повністю роботизований напад на російські позиції.

Для армії США, стверджував він, це стало сигналом переосмислити, як її власні бронетанкові формування мають адаптуватися, щоб вижити на сучасному полі бою.

Зараз ця технологія є частиною щоденних операцій.

Коли 23-річного командира взводу перевели до «Хартії» з регулярного підрозділу, йому доручили керувати наземними робототехнічними системами, які регулярно використовуються для доставки поставок та евакуації.

Він та інші солдати, цитовані в цій статті, говорили на умовах анонімності, відповідно до протоколу Збройних сил України, хоча офіцери вищого рангу можуть висловлюватися офіційно.

Солдат сказав, що його вразило, як мало уваги приділялося жорстким формальностям, які визначали його попередній підрозділ — від суворих дрес-кодів до повторюваних рутинних дій, не пов’язаних з боєм.

«Люди розуміють, чому ми тут, і не перевантажують нас непотрібними завданнями», — сказав він, лише кілька хвилин тому прогулюючись по військовій позиції у синіх плюшевих домашніх капцях.

Він також вказав на інші стосунки з командирами, порівнявши їх із жорсткою ієрархією, яку він знав раніше, де страх покарання часто заважав відвертій комунікації.

«Коли офіцери дивляться на тебе зверху, як у тилових підрозділах, вони стають для тебе майже ворогами», — сказав він.

«У «Хартії» стосунки інші. Коли ти вирушаєш на завдання, ти довіряєш людям, які дають тобі накази».

Бізнес-інструменти для досягнення результатів на полі бою

Результати стали відчутними на полі бою. У грудні 2025 року корпус «Хартія» провів контрнаступ у напрямку Куп’янська, звільнивши кілька сіл на північ від міста та просунувшись до річки Оскіл.

Інститут вивчення війни заявив, що захоплення Куп’янська було пріоритетом Росії з середини 2025 року, але, незважаючи на місяці зусиль, російські війська не змогли досягти значних успіхів у цьому районі.

Корпус «Хартія» не зазнав серйозних невдач і не повідомив про кількість поранених або загиблих, як це зазвичай роблять обидві сторони конфлікту.

Вашингтонський аналітичний центр у грудні оцінив, що ця операція продемонструвала: українські сили як і раніше здатні «проводити успішні контратаки та досягати тактично значущих успіхів, особливо коли російські війська перенапружені».

Покладаючись переважно на власний набір та збір коштів, корпус створив професійну систему управління персоналом та сильний бренд, активно використовуючи YouTube та соціальні мережі, співпрацюючи з громадськими діячами та спрощуючи процес онлайн-пожертв.

Український військовий офіцер, який займається роботою з громадськістю в одному з підрозділів Сухопутних військ, зазначив, що Третій армійський корпус, а згодом і «Хартія», стали трендсеттерами у цій сфері, чиї кампанії інші активно вивчають під час розробки власних.

Ці два корпуси були серед перших, хто створив власні бренди, що зараз відіграє вирішальну роль для армії, яка постійно потребує поповнення лав.

«Підходи, що працюють у комерційній сфері, чудово переносяться сюди — тільки ви змагаєтеся не за прибуток, а за людей, обладнання та увагу волонтерів», — сказав він.

Поширення моделі

Зайшовши в один із підземних командних пунктів «Хартії», відчуваєш себе скоріше в ігровій кімнаті, ніж у військовому центрі. Але замість відеоігор великі екрани, розставлені від стіни до стіни, світяться кадрами розвідки в реальному часі з лінії фронту в Харківській області України.

За всім цим стежить колишній тренер з бодібілдингу, який пройшов шлях від солдата до старшого офіцера, одягнений у худі «Хартія» з енергетичним напоєм біля клавіатури.

«Один із наших секретів полягає в тому, що під час тренувань ми не щадимо людей — ми тренуємо їх постійно», — сказав він.

«Але під час бою все навпаки. Люди на першому місці. Ми не бережемо дрони чи обладнання за рахунок наших людей».

Це філософія, яку «Хартія» зараз намагається поширити, налагоджуючи прямі союзи з формуваннями, що поділяють такий самий підхід.

«Хартія» та 3-й армійський корпус нещодавно започаткували спільну навчальну ініціативу, обмінюючись ресурсами та досвідом для формування єдиного стилю ведення бою.

Для командирів, які також є сусідами на передовій, мотивація є практичною: після місяців обміну тактиками обидві частини виявили одну й ту саму критичну вразливість у всій армії — гостру потребу в реформуванні базової бойової підготовки солдатів, сержантів та молодших офіцерів.

Ігор Оболіенський, командир корпусу «Хартія», оцінив, що наразі на лінії фронту розгорнуто близько 300 000 військових, з яких на ці два корпуси припадає приблизно 80 000 — за його словами, цього достатньо, щоб спричинити значні зміни в армії, навіть попри те, що реформи залишаються складними в системі, яку він описав як інертну за своєю суттю.

Командири інших підрозділів вже звернулися до корпусу, щоб перейняти його модель, що свідчить про зростаючий попит на зміни в армії.

Проте незрозуміло, чи готове вище командування відмовитися від радянської спадщини.

«Ми хочемо надати інструмент Генеральному штабу», — сказав Андрій Білецький, командир 3-го армійського корпусу, під час спільного брифінгу. «Чи приймуть вони його, чи ні — це їхнє рішення».

Джерело: apnews.com/article/war-russia-ukraine-army-technology-business-military-a135fe06f5a4ffd9ea0fb49a6c41e0e4