2026 рік оголошено Роком Єжи Гедройця. Американцям можна пробачити, що вони не знають одного з провідних демократичних інтелектуалів Центральної Європи XX століття, але поляки не мають жодних виправдань.
Минулого року польський Сенат ухвалив рішення вшанувати його пам’ять. Більшість представників еліти країни, зокрема президент Кароль Навроцький — професійний історик і колишній директор Інституту національної пам’яті, — знають про цю постать та її творчість.
Гєдройч (1906–2000) був засновником і редактором впливового антикомуністичного журналу «Культура», що виходив у Парижі. У ньому публікувалися твори видатних польських інтелектуалів і письменників, а сам журнал слугував платформою для радикально ревізіоністських ідей щодо Польщі після Другої світової війни, які просували Гєдройч та його колега Юліуш Мєрошевський.
Їхня «доктрина» містила дві основні тези. По-перше, налагодження добрих відносин із східними сусідами Польщі та територіями, що раніше перебували під польською окупацією — Україною, Білоруссю та Литвою, — було ключовим для збереження польської незалежності в умовах російського імперіалізму.
По-друге, добрі відносини з цими трьома сусідами вимагали від Польщі визнання своїх післявоєнних кордонів (що передбачало втрату значної частини колишніх польських земель в обмін на колишні німецькі території на заході), відмови від своїх історично обґрунтованих ідеологічних та політичних претензій на ці країни та визнання того, що їхня незалежність лежала в життєво важливих інтересах Польщі.
З огляду на емоційну прив’язаність багатьох поляків до цих колишніх земель на території України, Білорусі та Литви, можна легко уявити, наскільки суперечливою була позиція Гедройця та Мєрошевського в Польщі та серед гіперпатріотичної польської діаспори.
Однак, як показала історія, ці два інтелектуали-емігранти мали рацію. Три незалежні країни на сході від Польщі з 1991 року, коли розпався Радянський Союз, слугують стратегічним буфером між Польщею та її головною загрозою зі сходу — Росією. Для Польщі відсутність Росії на її кордонах (за винятком Калінінградської ексклави) є безцінним даром історії, навіть якщо Сталін не мав на меті саме цього.
Але доктрина Гедройця-Мєрошевського може спрацювати лише за умови, що українці, як найбільший і геополітично найважливіший із східних сусідів Польщі, погодяться з нею; і якщо поляки готові поставити безпеку та виживання вище за ідеологію та історію, особливо стосовно України.
Цього року, року Гедройця, президент України Володимир Зеленський та його польський колега, президент Навроцький, піддають його ідеї випробуванням на міцність.
Наприкінці травня Зеленський погодився назвати елітний підрозділ Сил спеціальних операцій на честь «Героїв» Української повстанської армії (УПА) — націоналістичного партизанського угруповання, що існувало з 1942 року до середини 1950-х років.
Це було дивне рішення, оскільки президент Польщі, як і багато його співвітчизників, стверджує, що УПА вчинила антипольський геноцид у середині 1943 року в північно-західному українському регіоні Волині.
Навроцький позбавив Зеленського найвищої державної нагороди Польщі — Ордена Білого Орла. У свою чергу, Зеленський повернув медаль, гостро нагадавши, що її також отримував Муссоліні. Додавши масла у вогонь, кілька високопоставлених українців і поляків заявили, що повернуть свої медалі чи значки. Зрештою, Навроцький заявив, що Польща не підтримуватиме вступ України до ЄС, доки суперечка не буде вирішена на користь Польщі.
Тим часом українці стверджували, що вони вшановували не підрозділи УПА, причетні до антипольських насильств під час війни, а УПА загалом, яка чинила опір як радянському, так і нацистському імперіалізму під час Другої світової війни та після неї.
Джерело: cepa.org/article/ukraine-poland-testing-history-to-destruction/
Ми збираємо новини з Reuters, BBC, Bloomberg та інших світових ЗМІ.
Коротко, факти, без фейків та зайвого галасу.
👉 Підписуйтесь у Telegram
