Саміт НАТО руйнує надії Путіна перечекати Захід в Україні

Коли у лютому 2022 року президент Росії Володимир Путін віддав наказ про повномасштабне вторгнення в Україну, він розраховував на слабку реакцію Заходу.

Минуло понад чотири роки, і Путін досі сподівається, що підтримка України з боку Заходу з часом ослабне, але після саміту НАТО, що відбувся цього тижня в Анкарі, його впевненість значно зменшиться.

Незважаючи на гучні суперечки між президентом США Дональдом Трампом та іншими лідерами НАТО щодо низки гострих питань, зокрема Гренландії, європейської безпеки та конфлікту з Іраном під керівництвом США, дводенний саміт цього тижня в столиці Туреччини продемонстрував сильну єдність у ключовому питанні — подальшій підтримці військових зусиль України.

Це включає значні зобов’язання щодо фінансування на суму в десятки мільярдів доларів на 2026 та 2027 роки, а також офіційне визнання того, що Україна перейшла від статусу отримувача допомоги до статусу учасника трансатлантичної безпеки.

Мабуть, найяскравішою рисою всього саміту стала зміна тону Трампа щодо України. Лідер США часто висловлювався критично або зневажливо щодо України, але цього разу він тепло відгукнувся про свої «дуже добрі стосунки» з президентом України Володимиром Зеленським, визнавши останні військові успіхи України та високо оцінивши перспективи країни на майбутнє.

Що особливо важливо, Трамп також заявив, що готовий надати Києву ліцензію на виробництво перехоплювальних ракет для системи протиповітряної оборони «Патріот». Реалізація будь-якої угоди про спільне виробництво неминуче займе час, але це, тим не менш, потенційно важлива новина для довгострокової безпеки України.

З 2022 року Київ досяг значного прогресу у протидії атакам російських дронів та крилатих ракет, але залишається вкрай вразливим до ударів балістичними ракетами. Система «Патріот» — це єдина платформа, здатна на даний момент перехоплювати російські балістичні ракети. Однак нещодавно в Україні виник дефіцит боєприпасів на тлі зростаючого світового дефіциту.

Москва намагається скористатися цим дефіцитом: на початку липня серія ударів балістичними ракетами призвела до загибелі десятків українських цивільних осіб та поранення сотень людей. Ліцензія на виробництво перехоплювачів в Україні могла б допомогти зменшити балістичну загрозу для цивільного населення та протидіяти тому, що Зеленський називає «останнім аргументом Росії у цій війні».

Підтримка України з боку Трампа з’являється на тлі зростаючого усвідомлення міжнародною спільнотою того, що хід війни, можливо, зараз змінюється на користь Києва.

Протягом першої половини 2026 року російські війська-загарбники ледве просувалися вперед і навіть втратили позиції в деяких секторах поля бою.

Тим часом стрімкий розвиток українських можливостей у сфері безпілотної війни дозволив накласти так звану «логістичну блокаду» на окупований Росією Крим та різко посилити обстріл військових і промислових об’єктів у глибині Росії.

Інноваційне використання дронів Україною спровокувало спіральну паливну кризу по всій Російській Федерації, яка зараз вперше змушує мільйони пересічних росіян відчути на собі наслідки війни.

Це підриває тривалі зусилля Кремля, спрямовані на захист російського населення від негативних наслідків вторгнення в Україну.

Це також викриває реальність, що ховається за частими хвастощами Путіна про неминучу перемогу Росії.

Низка конкретних інцидентів останніх місяців підкреслила ослаблення позицій Путіна.

На початку травня побоювання щодо можливих ударів українських дронів змусили його суттєво скоротити щорічні урочистості з нагоди Дня Перемоги в Москві та звернутися до Трампа за допомогою у досягненні тимчасового перемир’я на час військового параду, який російський лідер традиційно використовував для демонстрації сили.

Зеленський повною мірою скористався незручним становищем Путіна, опублікувавши пародійний президентський указ, що дозволяв провести парад.

Через місяць Україна відзначила відкриття флагманського заходу Путіна — Санкт-Петербурзького міжнародного економічного форуму — бомбардуванням нафтового терміналу та військово-морської бази міста, внаслідок чого місто оповило чорне димне хмари, коли іноземні делегації прямували до місця проведення форуму.

Вже за кілька тижнів російська столиця також зазнала українських бомбардувань, зокрема серії вражаючих ударів по московському нафтопереробному заводу.

Ці атаки допомогли змінити сприйняття війни як у самій Росії, так і серед міжнародної громадськості. Оскільки Путін так очевидно не здатний захистити такі важливі об’єкти, як Москва, Санкт-Петербург, окупований Крим та економічно життєво важлива інфраструктура енергетичної галузі країни, багато хто зараз ставить під сумнів, чи не є його постійні розмови про перемогу насправді ілюзією.

Єдність, продемонстрована цього тижня в Анкарі, посилить сумніви щодо здатності Москви завершити війну на вигідних умовах. Протягом багатьох років Путін та його колеги з Кремля впевнено очікували на крах західної підтримки України. Багато хто в Москві вважав, що повернення Дональда Трампа до Білого дому на початку 2025 року стане сигналом початку цього процесу.

Натомість Європа посилила підтримку на тлі зростаючого усвідомлення того, що Україна відіграє незамінну роль у майбутньому європейської безпеки.

Реакція Кремля на саміт у Анкарі цього тижня була, як і слід було очікувати, суворою: речниця МЗС Росії Марія Захарова засудила НАТО за «безвідповідальні рішення, які можуть призвести до катастрофи для всього світу». Ця перебільшена риторика відображає глибоке розчарування в Москві через невдачу в спробах ізолювати Україну.

Представники Кремля продовжують наполягати, що досягнуть усіх цілей вторгнення, але вони також чітко усвідомлюють: доки західні лідери підтримують Україну, у Росії немає очевидного шляху до перемоги.

Джерело: www.atlanticcouncil.org/blogs/ukrainealert/nato-summit-dashes-putins-hopes-of-outlasting-the-west-in-ukraine/