Росія палає, але не сподівайтеся, що Путін моргне оком

На вулицях Москви незадоволені водії терпляче чекають на бензин у довгій черзі з легкових та вантажних автомобілів на тлі гострого дефіциту пального в країні. Багато хто з них, як вони розповідають CNN, провів цілий день, їздячи в пошуках пального — це надзвичайна ситуація для столиці одного з найбільших у світі виробників енергоносіїв і несподіванка для міста, яке тривалий час залишалося ізольованим від наслідків війни в Україні.

Але тепер, вперше за п’ять років конфлікту, сувора реальність того, що Кремль досі наполегливо називає «спеціальною військовою операцією», стала такою, що пересічні росіяни вже не можуть її спокійно ігнорувати.

Протягом останнього місяця безпрецедентна кампанія України з використанням дронів була надзвичайною за масштабами та наслідками.

Лише за одну ніч минулого тижня Росія повідомила про перехоплення 660 дронів у 12 регіонах — це одна з найбільших українських атак з часу початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році.

Цілі, які аж ніяк не є випадковими, ретельно відбираються: нафтопереробні заводи, нафтові термінали, військові кораблі, збройові заводи, розташовані глибоко на території Росії. Ця кампанія спрямована на те, щоб виснажити російську військову економіку, підвищуючи економічні та політичні витрати Кремля на подальше ведення війни.

І це працює.

По всій Росії незалежні ЗМІ фіксують дедалі довші черги автомобілів, що чекають на заправках у зв’язку з дефіцитом пального — сцени, які влада воліла б приховати. У Криму, анексованому в України у 2014 році, продаж пального було призупинено, оскільки на півострові було введено надзвичайний стан.

Навіть для Кремля, який часто применшує болючі невдачі, сувору реальність стало важко ігнорувати.

Президент Росії Володимир Путін провів у вихідні екстрене засідання та повідомив, що національні запаси бензину скоротилися до критичного рівня.

«Ви добре знаєте, що проблеми для водіїв та підприємств зберігаються», — сказав Путін присутнім високопосадовцям, визнавши те, що влада тижнями намагалася применшити.

«На жаль, на заправках досі стоять черги», — додав він.

Були й інші ознаки того, що Кремль відчуває певний тиск. Путін повідомив, що розглядається питання про повну заборону експорту дизельного палива — після того, як його власний віце-прем’єр-міністр заявив журналістам, що така заборона не потрібна. Російський лідер підтвердив, що зараз над проблемами з паливом працює спеціальна робоча група.

Путін також попередив, що сільське господарство перебуває під загрозою, і заявив, що Росія повинна «звести до мінімуму вплив терористичних атак на наші цивільні об’єкти та інфраструктуру» — це обережно сформульований поворот у позиції лідера, який раніше відкидав удари українських безпілотників як неважливі.

Не без іронії той факт, що протягом багатьох років систематичне руйнування української енергетичної інфраструктури — електростанцій, підстанцій, теплоелектростанцій — було однією з найбільш цілеспрямованих військових стратегій Росії, покликаною підірвати моральний дух цивільного населення, зробивши повсякденне життя нестерпним. Зараз, схоже, Україна перевернула цю логіку, і росіяни самі починають відчувати на собі гострий кінець цієї стратегії.

Це, однак, підживлює надію серед західних критиків Москви.

На саміті «Великої сімки» у Франції на початку цього місяця голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн висловилася однозначно. «Ситуація для України змінюється на краще», — заявила вона. «Ситуація у 2026 році буде зовсім іншою, ніж у 2025-му. Втома Росії стає очевидною. Саме зараз час подвоїти нашу підтримку».

Західні офіційні особи заявляють, що українська військова кампанія перекрила російські поставки палива та військового спорядження, що загальмувало зусилля Москви на полі бою.

У нещодавньому звіті Рада з міжнародних відносин зазначила, що активізація операцій із використанням дронів безпосередньо сприяла тому, що в лютому Україна відвоювала 78 квадратних миль території та переламала тенденцію до просування російських військ, яка була характерною для бойових дій протягом усього 2025 року.

Здається, навіть тон висловлювань президента США Дональда Трампа змінився.

На саміті G7 він заявив журналістам, що Росія «повинна укласти угоду». Кілька днів по тому, повернувшись до Вашингтона й виступаючи з Овального кабінету, він назвав президента України Володимира Зеленського «сміливим» і тим, хто «досить добре справляється» у війні — це помітно тепліші слова від президента, який значну частину минулого року публічно тиснув на Київ, щоб той вів переговори з позиції слабкості.

Зеленський, зі свого боку, чітко висловився щодо того, чого, на його думку, можна досягти завдяки його кампанії з використанням дронів. За умови належної підтримки Україна може «швидко створити умови, за яких Росія буде змушена обрати мир», — заявив він.

Однак було б помилкою робити висновок, що нинішні проблеми Росії змусять Кремль поступитися — принаймні поки що, і, ймовірно, не найближчим часом.

Протягом десятиліть Путін вибудував собі досить крихкий імідж безкомпромісного лідера — і саме це робить капітуляцію, відступ чи навіть компроміс щодо України для нього неймовірно малоймовірними та важкими для реалізації.

З огляду на те, що, за найоптимістичнішими західними оцінками, внаслідок вторгнення Путіна загинуло та отримало поранення понад мільйон осіб, а також на претензії на суверенітет щодо чотирьох українських регіонів, які він досі не контролює повністю, будь-яке врегулювання, яке не можна буде представити в Москві як рішучу перемогу, ризикує спровокувати серйозні внутрішньополітичні напруження.

«Яструби» в оточенні Путіна й досі переконують його, що весь український Донбас можна і треба захопити. Цей аргумент не зникає лише тому, що російські нафтопереробні заводи палають.

І хоча нинішній дефіцит палива в країні є болісно реальним, його не слід плутати з білим прапором.

Джерело: edition.cnn.com/2026/06/29/europe/russia-ukraine-war-putin-intl-latam