Путін повторює основну помилку Брежнєва

Кремль збільшує військові видатки до нестабільного рівня, відтворюючи умови, що призвели до розпаду Радянського Союзу

Для західних лідерів плани Кремля щодо подальшого збільшення видатків на оборону, що фінансуватимуться за рахунок значного підвищення податків, лише підтвердять їхні побоювання щодо кінцевої мети Володимира Путіна — спровокувати більш масштабний конфлікт з альянсом НАТО.

Після того як минулого року генеральний секретар НАТО Марк Рютте виступив із застереженням про те, що Росія може здійснити напад на альянс протягом п’яти років, лунало чимало попереджень про те, що якась форма російської агресії може статися навіть раніше.

Лише минулого тижня міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив на засіданні Генеральної Асамблеї ООН, що Москва «готує щось велике цього року», тоді як деякі керівники європейських розвідок попереджають, що Росія може спробувати перевірити обороноздатність НАТО вже «через місяці, а не роки». Зростаюче занепокоєння щодо намірів Путіна стосовно НАТО, як вважається, пояснює рішення директора ЦРУ Джона Раткліффа вирушити до Москви наприкінці серпня, щоб попередити Путіна про ризики, з якими він зіткнеться, якщо спровокує конфронтацію із Західним альянсом.

Повідомлення про те, що Москва планує збільшити військові видатки у 2027 році аж на 27 відсотків, лише підтвердять думку, що, незважаючи на численні невдачі, яких зазнав Путін під час конфлікту в Україні, російський лідер анітрохи не втратив бажання спровокувати масштабнішу європейську війну.

Однак агресія Путіна також обходиться самій Росії дедалі дорожче. Збільшення видатків на оборону до 154 млрд фунтів стерлінгів наступного року — що більш ніж удвічі перевищує оборонний бюджет Великої Британії і значно перевищує 7 відсотків ВВП — лише посилить скруту пересічних росіян, для яких особисті витрати, пов’язані з конфліктом в Україні, стають цілком очевидними.

Таке збільшення означає, що близько 35 % загального бюджету Кремля буде витрачено на конфлікт, який, як передбачалося, мав тривати щонайбільше кілька тижнів, коли Путін у лютому 2022 року розпочав свою «спеціальну військову операцію» проти України.

З того часу, за оцінками, його війська зазнали 1,5 мільйона втрат, у тому числі 500 000 загиблих, а його військова кампанія фактично завершилася патовою ситуацією. Вплив конфлікту на російську економіку виявився не менш руйнівним: доходи домогосподарств падають, а державні видатки на основні послуги, такі як охорона здоров’я та освіта, різко скорочуються. Деякі російські регіони лише цього року скоротили видатки на охорону здоров’я більш ніж на третину.

Також немає особливих перспектив для відновлення економічного становища Росії, оскільки західні санкції продовжують обмежувати здатність Москви підтримувати експорт нафти та газу на довоєнному рівні. Українські удари по російській енергетичній інфраструктурі мають аналогічні згубні наслідки. Протягом літа значні території Росії страждали від дефіциту палива.

Тому рішення Путіна спрямувати ще більшу частину ресурсів країни на підживлення військової машини Кремля слід розглядати як відчайдушний ризик, який у кінцевому підсумку може призвести до краху його деспотичного режиму.

План російського режиму збільшити бюджетні асигнування на оборону до рівнів, яких не було з часів розпаду Радянського Союзу в 1991 році, безперечно має стати серйозним нагадуванням про потенційні пастки, які чекають на Путіна, якщо його авантюра не виправдається.

Стрімке зростання радянських витрат на оборону, починаючи з часів Брежнєва у 1960-х роках, у поєднанні з катастрофічною військовою інтервенцією Москви в Афганістані у 1979–1989 роках, було одним із ключових чинників, що зрештою призвели до розпаду радянського блоку. Окрім масштабних економічних викривлень, до яких це призвело, зокрема дефіциту споживчих товарів, це спричинило появу потужних зацікавлених груп та величезну неефективність у військово-промисловому комплексі. Конфлікт в Україні виявляється для Кремля настільки ж витратним, як і радянська афганська авантюра.

До того ж саме цей момент Раткліфф прагнув підкреслити російським чиновникам під час несподіваного візиту директора ЦРУ до Кремля. Окрім того, що він відверто заявив своїм російським господарям, що «Росія програє війну» в Україні, він доклав усіх зусиль, щоб нагадати їм, що нинішній жалюгідний стан російської економіки має всі ознаки того, що країні загрожує ризик колапсу за радянським зразком.

У подальшому звіті ЦРУ про цю зустріч, який було розіслано західним розвідувальним службам, зазначалося, що Раткліфф дійшов висновку, що російська економіка «занепаде, так само як це сталося в Радянському Союзі наприкінці Холодної війни». Тривалий вплив американських санкцій на Росію стане важливим чинником, що сприятиме цьому процесу.

У контексті попередження Раткліффа рішення Путіна спрямувати цінні ресурси на збільшення оборонного бюджету видається парадоксальним, особливо з огляду на те, що про це було оголошено після того, як його спеціальний посланник Кирило Дмитрієв на початку цього тижня зустрівся з американськими чиновниками для обговорення припинення війни в Україні. Якщо Путін дійсно серйозно налаштований на припинення війни, то навіщо збільшувати видатки на оборону?

Можливо, незважаючи на вроджену слабкість своєї позиції, Путін все ще намагається надіслати адміністрації Трампа сигнал про те, що він не має наміру відступати, доки його умови миру в Україні не будуть виконані. Однак, повторюючи ті самі помилки, яких припустився Радянський Союз, підвищуючи видатки на оборону до нестійкого рівня, російський лідер зрештою може зіткнутися з тією самою долею, що й його радянські попередники.

Джерело: www.telegraph.co.uk