Гібридна війна Путіна — це продумана стратегія, а не акт відчаю

Таємні атаки — це далеко не тактика останньої надії. Кремль вже давно розглядає саботаж як рівноцінний бойовим діям на передовій.

Щоразу, коли Володимир Путін вдається до гібридної війни, як-от невдалий напад дронів на аеропорт Лейпцига, виникає спокуса зробити висновок, що він використовує таку тактику, оскільки не може досягти своїх військових цілей лише за допомогою звичайних збройних сил.

Оскільки військова кампанія Москви в Україні перебуває у стані застою, а українські атаки на російську інфраструктуру виявляються дедалі ефективнішими, готовність Путіна застосовувати гібридну війну сприймається як ознака слабкості. Якщо танки, дрони та ракети не можуть досягти заявлених Путіним цілей в Україні, то, за цією логікою, у нього не залишається іншого вибору, як вдатися до інших засобів, таких як організація гібридних атак.

Ймовірною головною ціллю трьох дронів, виявлених в аеропорту Лейпцига на сході Німеччини — який слугує військово-логістичним центром як для НАТО, так і для німецьких збройних сил — був український вантажний літак «Антонов», який використовується для перевезення життєво важливих військових поставок для українських збройних сил.
Звісно, цілком логічно, що росіяни, які опинилися під сильним тиском через останню військову наступальну операцію Києва, намагаються порушити лінії військового постачання України. Націлювання на мережі постачання противника з метою обмеження ефективності його бойових операцій стало ключовою рисою сучасної війни. Ця тактика сягає часів Другої світової війни, коли Вінстон Черчилль створив Управління спеціальних операцій — попередника сучасних спеціальних сил — зі своїм знаменитим наказом «підпалити Європу!»

Отже, те, що робить Москва, не є новою, відчайдушною рисою ведення війни. Те, що Путін готовий організувати атаки дронів на німецькі аеропорти або влаштувати підпали на лондонських складах, де зберігаються українські запаси, ще не означає, що він програє. Застосування гібридних тактик Москва вважає настільки ж важливим, як і проведення традиційних військових операцій.

Всеосяжний підхід Росії до ведення сучасної війни вперше сформулював у 2013 році генерал Валерій Герасимов, багаторічний керівник збройних сил країни, коли він написав статтю для російського військового журналу, в якій стверджував, що для перемоги у майбутніх війнах важливо доповнити військову тактику радянської епохи «військовими засобами прихованого характеру» — тобто гібридною війною.
Згідно з тим, що стало відомо як «доктрина Герасимова», держава повинна задіяти всі наявні в її розпорядженні засоби для досягнення перемоги над супротивником. Це може бути як кібератаки на критичну національну інфраструктуру, так і проведення складних пропагандистських кампаній, спрямованих на посилення політичної нестабільності.

Росія вже застосовувала ці методи ще до того, як Герасимов сформулював свою нову концепцію, зокрема під час нападу Москви на Грузію у 2008 році. Перед початком військового вторгнення Росія вивела з ладу інтернет та енергомережу Грузії.

Більш витончене застосування військової доктрини Герасимова стало очевидним під час початкового вторгнення Росії в Україну у 2014 році. Замість використання звичайних збройних сил Москва вдалася до розгортання так званих «маленьких зелених чоловічків» — російських солдатів, які воювали в зелених уніформах без розпізнавальних знаків і були відповідальні за захоплення контролю над ключовими стратегічними районами Криму. Використання таких сил надало Путіну можливість заперечувати свою причетність. Коли Захід нарешті усвідомив реальність того, що відбувалося на місці подій, анексія Криму — включаючи російську військово-морську базу в Севастополі на Чорному морі — вже стала доконаним фактом.

Відтоді апетит Путіна щодо використання нетрадиційних методів проти своїх супротивників значно зріс: від отруєнь у Солсбері 2018 року до організації підпалів у травні минулого року об’єктів, що належали колишньому прем’єр-міністру серові Кіру Стармеру.

Тож коли, як це сталося нещодавно, російський президент попереджає, що військові об’єкти Великої Британії, які беруть участь у постачанні зброї до України, є законними цілями для російського нападу, навряд чи це набуде форми традиційних військових дій Росії, що здійснюються проти українських цілей майже щоночі. Якщо Путін все-таки вирішить завдати ударів по британських військових базах, то, найімовірніше, це будуть нетрадиційні гібридні або кібератаки — такі, які в ідеальному світі неможливо буде безпосередньо пов’язати з Кремлем.

Якщо Росія хоче, щоб гібридна війна відігравала центральну роль у майбутньому конфлікті, то Заходу вкрай важливо знайти ефективний засіб стримування, щоб протидіяти їй. Він має бути набагато потужнішим, ніж заходи, яких вжила Німеччина у відповідь на напад у Лейпцигу, що зводиться лише до закриття кількох російських культурних центрів.

Джерело: telegraph.co.uk