Що означають результати проміжних виборів у США для війни в Україні

Проміжні вибори у США змінили баланс сил у Конгресі, завдавши потужного удару Дональду Трампу та його Республіканській партії. Це має наслідки як всередині країни, так і, можливо, за її межами, зокрема для політики США щодо України — питання, яке майже не згадувалося під час передвиборчої кампанії.

Але навіть якщо Україна й не відігравала значної ролі у виборах, питання щодо того, як діяти у зв’язку з війною, не зникло з американської політики. Дійсно, у тижні та місяці, що передували оголошенню результатів, Трамп активно скорочував підтримку України з боку США. Це відбувалося попри значний опір, навіть з боку деяких республіканців.

Важлива для Києва розвідінформація про російські удари була припинена, хоча згодом її відновили, а критично необхідну військову допомогу було скорочено. Трамп також вирішив призупинити дію кількох санкцій проти Росії.

Цей крок був засуджений президентом України Володимиром Зеленським як такий, що лише допомагає Росії, але Трамп виправдав його тим, що це «відповідає національним інтересам Сполучених Штатів», а також тим, що це рішення може покращити виборчі шанси його партії завдяки зниженню цін на газ.

Зрештою, ніщо з цього не допомогло Трампу та республіканцям. Проте мало хто з коментаторів вірить, що результати проміжних виборів, хоч якими катастрофічними вони й були для Трампа, матимуть значний вплив на його зовнішньополітичні перспективи та, зокрема, на його політику щодо України.

«Зовнішня політика адміністрації Трампа схожа на автомобіль, що мчить по шосе», — нещодавно зазначив Джеймс Грін, науковий співробітник Центру європейських реформ та колишній помічник конгресмена у Вашингтоні. «Конгрес має можливість уповільнити цей автомобіль, можливо, змусити його увімкнути поворотник, але Конгресу буде дуже важко змінити загальний маршрут протягом наступних двох років».

Частково це пов’язано з тим, як формується зовнішня політика у США. Конгрес не позбавлений певного впливу. Він може проводити слухання, викликати на допит посадовців виконавчої влади, а також здійснювати контроль над бюджетом. Проте як головнокомандувач і глава держави, якого підтримує величезний зовнішньополітичний апарат, президент зберігає значні повноваження у сфері зовнішньої політики.

Демократи також навряд чи висунуть Україну на перший план після проміжних виборів. У них будуть інші, важливіші справи, найголовніша з яких — як забезпечити висунення кандидата та розробку програми, які допоможуть їм здобути Білий дім у 2028 році.

Проте Україна — це справа, за яку вже деякий час виступають багато демократів і чимало республіканців. Вони також навряд чи забудуть, що думають пересічні американці про Росію та її лідера Володимира Путіна.

Можливо, війна в Україні не є тим, про що вони думають щодня. З іншого боку, як показало дослідження Pew Research Center у 2025 році, 67% американців не довіряють Путіну, а шестеро з десяти вважають Росію ворогом.

Демократи, можливо, не бажають втягуватися у європейську війну. Але, щойно здобувши розгромну перемогу, вони цілком можуть розрахувати, що зараз можна отримати чималий політичний дивіденд, посиливши напад на ослабленого Трампа, якщо його зовнішня політика щодо Росії та України, на їхню думку, й надалі винагороджуватиме агресора, водночас виставляючи жертву цієї агресії як перешкоду для урегулювання.

Підштовхування до мирної угоди?

Якщо результати проміжних виборів відкривають низку можливостей для демократів, водночас становлячи виклик для Трампа, то вони також дають Путіну потенційну нагоду. Російський лідер цілком може спробувати скористатися внутрішньополітичним становищем Трампа, запропонувавши певну угоду, яка дозволила б президенту США оголосити про свою перемогу.

Представники США, Китаю та Росії вже проводять переговори щодо проведення саміту під час візиту глав держав до Китаю на саміт Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) наприкінці листопада. Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Росія сподівається узгодити деталі зустрічі найближчими днями.

Трамп також зацікавлений у такій зустрічі. У жовтні він заявив журналістам, що на зустрічі обговорюватиметься питання України, додавши: «Я зустрінуся, якщо це буде потрібно — зроблю все, що зможу, аби покласти край війні, незалежно від того, чи хтось там буде, чи ні, зроблю все, що зможу, аби покласти край війні».

Це може здатися цілком розумним. Однак вирішувати долю суверенної країни, яка не буде присутня за столом переговорів, та укладати якусь угоду «великих держав» з двома авторитарними країнами, що передбачає втрату Україною 20 % її території, — це, майже напевно, те, з чим упевнена в собі Демократична партія в Конгресі не погодиться без супротивu.

Крім того, на думку більшості військових експертів, не було б розумно йти на будь-які поступки Росії, коли її війна проти України, здається, зайшла в глухий кут. За даними Інституту досліджень війни, Росія, можливо, «забезпечила собі тимчасову перевагу в повітряному просторі над Україною завдяки своїм безпілотникам з реактивними двигунами та нестачі ракет «Патріот», здатних перехоплювати її балістичні ракети».

Однак, як також зазначає інститут, якщо західна військова допомога не припиниться повністю, перемога Росії аж ніяк не є неминучою. Отже, війна, яка, за прогнозами більшості експертів, зокрема ЦРУ, мала закінчитися за кілька місяців, ймовірно, триватиме далі.

Трамп навряд чи змінить свою думку щодо Росії та України. У його уяві Росія й надалі розглядатиметься як потенційний партнер, а Україна — як країна, яка прийняла допомогу від США і не дала «абсолютно нічого натомість, окрім горя».

Але зараз, коли він опинився в політичному безвихідному становищі, а демократи контролюють Конгрес у країні, яка щойно винесла вирішальний вердикт щодо його президентства, формувати власний порядок денний щодо Росії та України, ймовірно, виявиться складніше.

Джерело: theconversation.com