Що може означати поразка Трампа для Ірану, Ізраїлю та України

Проміжні вибори у США можуть мати наслідки, що виходять далеко за межі країни. Президент Дональд Трамп майже два роки присвятив тому, щоб перевернути десятиліття американської зовнішньої політики, чим викликав занепокоєння як у союзників, так і у супротивників. Зараз і ті, й інші спостерігають, як поразка на внутрішніх виборах вплине на його дії за кордоном.

Для Ірану, Ізраїлю та України ставки набагато вищі, ніж просто питання того, хто контролюватиме Конгрес. Результат може вплинути на те, чи буде Трамп прагнути угоди з Тегераном чи продовження війни, наскільки послабиться давня підтримка Вашингтона Ізраїлю та наскільки наполегливо він тиснутиме на Київ, щоб той погодився на умови припинення війни з Росією.

Демократи отримають нові інструменти для протидії Трампу. Але він все ще має значну свободу дій на міжнародній арені, що ставить перед світовими лідерами питання: чи змусить поразка його піти на компроміс, чи, навпаки, він стане ще більш рішучим у прагненні домогтися свого?

Ось як результати голосування можуть вплинути на найактуальніші питання зовнішньої політики Вашингтона:

Іран тріумфує, але не отримує гарантій миру

Іран святкує поразку Трампа на проміжних виборах, але готується до того, що буде далі: можливого нового удару з боку США або свіжого поштовху до укладення угоди.

Трамп у телефонній розмові з Fox News визнав, що війна в Ірані частково винна у поразці республіканців, але віцепрезидент Джей Ді Венс висловився ще чіткіше, зазначивши у довгій публікації в X у середу, що «причиною нашої поразки є війна».

Після восьми місяців ударів по економічних артеріях регіону, спрямованих на те, щоб налаштувати американських виборців проти війни, Тегеран привітав поразку республіканців як громадський вердикт щодо неї. Трамп визнав, що зростання цін, спричинене війною, відіграло свою роль.

«Якщо уряд США зрадить волю свого народу, щоб служити міжнародним спонсорам і шантажистам, він дізнається, що наше «НІ» супроводжується кошмаром», — написав у X спікер парламенту Мохаммад Багер Галібаф, який очолював переговори зі США.

Тегеран не розраховує на зміну курсу у Вашингтоні. Верховний лідер Моджтаба Хаменеї заявив, що кожен, хто вірить, ніби ці результати змінять політику США, «глибоко помиляється», а офіційні особи заявляють, що стратегія Ірану не залежить від американських виборів, оскільки країна готується до подальшої війни, одночасно активізуючи дипломатичні зусилля.

Ризик ескалації є реальним. Повідомлення про те, що Трамп може віддати наказ про нові, більш інтенсивні удари, підсилюють занепокоєння в усьому регіоні, а Тегеран попередив, що його відповідь буде набагато масштабнішою, ніж у попередніх раундах. Цього тижня Трамп сказав одним журналістам, що розглядає можливість нанесення потужного удару по Ірану, а іншим — що у нього немає найближчих планів щодо ескалації.

«Війна з Іраном стала для нього політичним тягарем, що змушує (Трампа) стояти перед жорстким вибором: укласти угоду, яка збереже репутацію, і оголосити перемогу, або подвоїти військові зусилля, щоб повернути собі ініціативу», — сказав CNN Алі Ваез з Міжнародної кризової групи. «Небезпека полягає в тому, що президент, ослаблений на виборах, може спробувати реабілітуватися на полі бою».

Дипломатія пропонує інший шлях. Переговори, які влітку зайшли в глухий кут, минулого тижня знову набрали обертів: Тегеран направив своїх представників до катарських посередників, які обговорюють пропозиції з Вашингтоном. Перед голосуванням Іран запропонував відкрити Ормузьку протоку протягом двох днів, якщо Трамп погодиться на його сім умов.

Санам Вакіл із «Чатем-Хаусу» зазначила, що керівництво Ірану «може відчувати себе виправданим», але це «не обов’язково вирішить їхні проблеми». За її словами, Трампу потрібна дипломатична перемога, але він, можливо, не захоче виглядати слабким, тоді як Тегеран може розцінити його поразку як шанс вимагати більших поступок. Вона очікує активізації дипломатичних зусиль поряд із військовими погрозами, причому тимчасова угода щодо Ормузької протоки є «більш реалістичною», ніж всеосяжна.

«Кінець епохи» у відносинах між США та Ізраїлем

У Ізраїлі першою несподіванкою стало оголошення в день виборів про те, що Трамп раптово припинить військову допомогу США цій країні. Результати виборів, за яких демократи здобули перевагу в обох палатах Конгресу в рамках так званого «синього цунамі», стали для Ізраїлю справжньою катастрофою.

Двопартійна підтримка Ізраїлю в США вже раніше слабшала: демократи були обурені Ізраїлем через кількість жертв у війні в Газі, а дедалі більше республіканців вважали, що США надають йому занадто велику підтримку.

«Єдиним питанням, щодо якого зараз існують двопартійні згоди, є критика Ізраїлю», — сказав Майкл Орен, колишній посол Ізраїлю в США. «Це об’єднуючий принцип для Демократичної партії», — заявив він у коментарі CNN. « І це стає об’єднуючим принципом для значної частини Республіканської партії».

Орен зазначив, що припинення американської допомоги — це лише початок процесу, який тільки-но розпочався. Він додав, що цілком імовірно, що США можуть припинити обмін розвідданими з Ізраїлем та спільну розробку критично важливих військових систем, таких як широко розрекламована система протиповітряної оборони «Залізний купол». Він також згадав про Раду Безпеки ООН, де президенти-республіканці та демократи захищали Ізраїль, використовуючи право вето США.

«Ми перебуваємо наприкінці епохи», — сказав він.

Яаков Кац, колишній головний редактор «Jerusalem Post», попередив, що це ще не все. «Те, що Трамп вчора оголосив щодо військової допомоги, — це лише верхівка айсберга того, що може змінитися: продаж зброї може бути заблоковано, будуть запропоновані санкції, а спільні економічні програми позбавлені фінансування», — сказав він на X.

Антиізраїльські настрої лише посилилися під час війни з Іраном, коли частина американського електорату сприйняла спільні удари США та Ізраїлю як війну, яку Нетаньяху «продав» Трампу. Навіть зараз Нетаньяху наполягає на відновленні ударів по Ірану, що знову розпалить війну, яка призвела до зростання цін на бензин та вартості життя і сприяла нищівній поразці республіканців на проміжних виборах.

Нетаньяху також стикається з нестабільністю всередині країни. На виборах, що відбулися за тиждень до проміжних виборів, він втратив більшість у парламенті, але його головний суперник, колишній начальник Генерального штабу Гаді Ейзенкот, також не має абсолютної більшості і, ймовірно, буде змушений співпрацювати з арабськими партіями, які продемонстрували рекордну явку.

Яїр Голан, лідер лівої партії «Демократи», попередив, що Ізраїль «не має часу на роздуми», щоб замінити Нетаньяху та вивести країну з-під санкцій та ізоляції.

Україна чекає на світ після Трампа

Для Києва реакція настала ще до виборів. А в середу панувала відносна тиша.

Протягом кількох тижнів відносини президента Володимира Зеленського з Трампом стрімко погіршувалися. Трамп вимагав заміни Зеленського; домагався укладення енергетичних угод на користь Росії; і спостерігав, як залежність України від США у сферах технологій та розвідки була незрозумілим чином підірвана. Тож Київ був змушений заздалегідь зайняти позицію: з нетерпінням чекати на світ після Трампа.

І коли у середу ситуація почала прояснюватися, з Києва пролунало мало офіційних коментарів; Зеленський, можливо, був задоволений мемами про себе, сидячи з пивом і попкорном перед телетрансляцією проміжних виборів, які зробили цю роботу за нього.

Заступник у його офісі, Сергій Кислиця, пообіцяв в ефірі українського телебачення, що країна продовжуватиме «розвивати справжні, нормальні та стабільні відносини» з ким би не перебував при владі, домагатиметься отримання перехоплювачів «Патріот» та орієнтуватиметься як у новому складі Конгресу, так і в ймовірному шквалі виконавчих указів, які можуть спробувати це унеможливити.

Але не можна приховати, що пригнічений Трамп і годинник, який повільно, але гучно відлічує час його світогляду та президентства, грають на користь Києва. Він стверджував, що мир легко досягти, але при цьому продовжував карати Україну за те, що вона не погоджувалася на вимоги свого агресора. Він принижував, лаяв, а потім час від часу мирився із Зеленським, тоді як європейські союзники, вражені розпадом багаторічних безпекових альянсів, намагалися заспокоїти його.

Україні все ще потрібно, щоб Трамп і Сполучені Штати зробили багато чого: надали зброю, гроші та ширші гарантії того, що вони на її боці. Але Київ дійшов висновку, що після місяців ворожості не може покладатися на Вашингтон.

Однак є один мінус у тому, що час спливає: російський президент Володимир Путін вирішив, що у нього, ймовірно, є рік, щоб будь-якою ціною домогтися найкращого можливого результату у війні, яку він сам обрав, перш ніж боротьба 2028 року поверне політику республіканців до проукраїнського мейнстріму. Путін досі не зміг використати свого, здавалося б, великого союзника — Трампа — для досягнення значної перемоги на полі бою. Він може спробувати це змінити, поки ще тліє жар авторитету Трампа.

Джерело: edition.cnn.com