Дональд Трамп — не перший американський президент, який зрадив Україну

Джо Байден не хотів, щоб Росія програла, і побоювався зростання цін на бензин. У нинішнього президента є й більш корисливі мотиви.

Після зустрічі Енді Бернхема з президентом Зеленським у середу Даунінг-стріт оголосила через офіційний акаунт прем’єр-міністра в X, що Велика Британія підтримуватиме Україну «стільки, скільки буде потрібно». Як помітять ті, хто слідкує за цією темою, це була саме та формулювання, яку використовувала попередня адміністрація США під керівництвом Джо Байдена. Він, або ті, хто готував його заяви, завжди говорили, що Вашингтон буде на боці України проти російського агресора «стільки, скільки буде потрібно». На що очевидна відповідь — або мала б бути така: що означає «це»? Відповіді на це питання так і не було надано.

Можливо, ми маємо повірити, що «це» означає поразку Росії. Але факти цього не підтверджують. Що стосується нинішнього уявного лідера «Вільного світу»: він затаїв образу на Зеленського ще з 2019 року, коли під час першого терміну адміністрації Трампа українець відмовився надати йому будь-яку компрометуючу інформацію щодо справ сина Байдена з київською енергетичною компанією «Бурісма»; а ще довше Трамп відчуває огидну чоловічу пристрасть до Володимира Путіна.

Проте вимога Трампа, щоб Україна відмовилася від політики підриву російських нафтопереробних заводів, є повторенням того, що відбувалося за часів Байдена, і з подібної причини. Схоже, забули, що у квітні 2024 року адміністрація Байдена (також без особливого успіху) закликала Україну припинити свою нову кампанію атак дронів на російські нафтопереробні заводи. Тодішній міністр оборони США Ллойд Остін публічно розкритикував їх: «Ці атаки можуть мати ланцюговий ефект для глобальної енергетичної ситуації».

Кремль із радістю сприйняв ці слова й активно поширював ці зауваження. Як тоді зауважив американський військовий історик Філіпс О’Браєн: «Важко уявити собі дивніше висловлювання з боку міністра оборони США». Удари по нафтових об’єктах противника — це абсолютно стандартна й життєво важлива військова стратегія, що продемонстрували самі США під час Другої світової війни.

Я тоді написав, що «є щось особливо абсурдне в тому, щоб скаржитися на удари України по російській нафтовій промисловості, коли Київ робить саме те, чого мала досягти санкційна політика Заходу, але в чому вона здебільшого зазнала невдачі».

Це не мало нічого спільного з «підтримкою України стільки, скільки буде потрібно», а було пов’язано виключно з тим, щоб продемонструвати захист гаманців американських споживачів. Це був рік президентських виборів, і головною темою передвиборчої кампанії Трампа (коли Байден ще наполягав, що балотуватиметься на другий термін) було зниження вартості життя. Як сказав Боб Макнеллі, колишній радник Білого дому з питань енергетики, в інтерв’ю FT після того, як Остін надіслав Зеленському повідомлення з вимогою припинити дії: «Ніщо не лякає чинного американського президента більше, ніж стрімке зростання цін на бензин у виборчий рік».

Під час тих виборів Трамп неодноразово обіцяв знизити ціну на бензин «нижче 2 доларів за галон». Тоді вона становила 3 долари. Зараз вона значно перевищує 4 долари. Це результат характерної для Трампа безрозсудної війни проти Ірану (що, до речі, суперечить його іншій передвиборчій обіцянці — закінчувати війни, а не починати їх). Зараз триває період проміжних виборів, під час яких республіканцям загрожує втрата обох палат.

Тож Трамп, після приємної телефонної розмови з отруйником у Кремлі («Чесно кажучи, я хочу подякувати президенту Путіну»), оголосив про скасування санкцій, щоб полегшити експорт російського дизельного палива; і проголосив у Truth Social: «Ціни на дизельне паливо для американців і, власне, усього світу знижуватимуться РЕКОРДНИМИ ТЕМПАМИ І ШВИДКО!» А також: «Зниження цін для американців, особливо для наших чудових фермерів, скотарів та водіїв вантажівок, є моїм найголовнішим пріоритетом».

Як зазначають численні аналітики енергетичного сектору, перша партія у 300 000 тонн, яку Володимир пообіцяв Дональду, значно менша за те, що США споживають за один день. Навіть не ясно, чи має Росія такі додаткові потужності, з огляду на успіх атак українських дронів на ці нафтопереробні заводи. Трамп, який є скоріше моральним, ніж математичним ідіотом, мабуть, це знає. Його мета полягає лише в тому, щоб мати змогу звинуватити Зеленського у стрімкому зростанні цін на дизельне паливо — і переконати американських виборців, що це вина України. За винятком тих, хто досі страждає на справжній «синдром обожнення Трампа» (TDS), важко уявити, що багато виборців на проміжних виборах поведеться на це.

Крім того, виборці достатньо усвідомлюють, до чого призводить надання фінансової підтримки Путіну через скасування санкцій: Кремль отримує більше коштів на балістичні ракети, якими тероризують і вбивають українські сім’ї. Остання ескалація цієї кампанії розпочалася 7 жовтня, у день 74-го дня народження Путіна, коли одна з таких ракет вбила щонайменше 22 людини, серед яких п’ятеро дітей, у місті Прилуки. Або, як сказала мені Вера, наша українська гостя, яка живе у нас вже чотири роки (разом зі своїм маленьким сином): «Раби Путіна сьогодні зробили йому чудовий терористичний подарунок».

На тлі занепокоєння попередньої адміністрації США щодо реального успіху української кампанії проти найважливішої галузі Росії та єдиного значного джерела експортних доходів Зеленський з роздратуванням зауважив: «Партнери України бояться, що Росія програє війну, і хотіли б, щоб Україна перемогла так, щоб Росія не програла».

Трамп, однак, відверто заявляє про свої уподобання: він уже багато десятиліть розглядає Росію як нереалізоване джерело прибутків для свого сімейного бізнесу і давно прагне збудувати «Трамп-Тауер» у Москві. Саме російські кошти допомогли втримати його підприємство на плаву після того, як американські та європейські банки припинили надавати йому кредити. Навіть після анексії Криму Трамп висловлював задоволення тим, що має чудові російські контакти «з людьми найвищого рівня — як з олігархами, так і з генералами, а також з високопосадовцями уряду».

Заявлене Трампом бажання покласти край війні в Україні пов’язане не стільки з національними інтересами США чи навіть з порятунком людських життів, скільки з бізнесом. Путін це добре розуміє; тому під час останніх переговорів із переговорною командою Трампа (його другом Стівом Віткоффом та зятем Джаредом Кушнером) російський президент запропонував угоду, за якою великій російській нафтовій компанії «Лукойл» було б скасовано санкції шляхом продажу активів керівникам, пов’язаним із цими переговорниками, зокрема Тодду Боелі, який пожертвував мільйони на політичні цілі Трампа.

Джерело: www.telegraph.co.uk