Погляд на угоду Трампа з Путіним: похмура й брудна, але не така, що змінює хід гри

Союзники президента Зеленського повинні продемонструвати російському президенту, що зрада з боку США не змінить хід війни, яку Кремль програє Коли минулого року Дональд Трамп пообіцяв закінчити війну в Україні протягом 24 годин після повернення до Білого дому, ніхто з тих, хто глибоко розбирався в конфлікті, йому не повірив.

Але пан Трамп сприйняв свої власні слова настільки серйозно, що відсутність перемир’я сприйняв як образу свого іміджу майстра укладання угод.

Після періоду, коли здавалося, що європейські союзники Києва відвернули президента США від прокремлівської позиції, він повернувся до гротескної думки, що капітуляція України є необхідною передумовою миру.

Саме в цих небезпечних обставинах президент Володимир Зеленський зустрівся в середу на Даунінг-стріт з Енді Бернхемом.

Останніми днями президент США закликав до зміни уряду в Україні.

Він стверджував, що було досягнуто домовленості про часткове перемир’я, тоді як Росія посилювала обстріли.

За словами пана Зеленського, останні ракетні удари відбулися без попереджень розвідки з боку США, які в минулому сприяли самообороні.

З’явилися повідомлення про те, що українські солдати втратили доступ до супутникової мережі Starlink, яку контролює американський технологічний олігарх Ілон Маск.

Це викликає підозру щодо скоординованого тиску з метою схилити шальки терезів на користь Росії після багатьох місяців, коли війська Путіна не змогли досягти значних успіхів, а економіка його країни страждає від наслідків українських ракетних і безпілотних контрударів.

Трамп незадоволений тим, що Україна наносить удари по російських нафтопереробних заводах.

Він стверджує, що саме це є причиною високих цін на енергоносії, які обтяжують американських споживачів і загрожують перспективам республіканців на проміжних виборах наступного місяця.

Внутрішня необхідність утримати ціни на пальне на низькому рівні змусила Трампа укласти брудну угоду про імпорт дизельного палива з Росії, що є грубим порушенням міжнародних санкцій.

Справжньою рушійною силою світових цін на енергоносії є не Україна, яка захищається від російської агресії, а провальна війна пана Трампа проти Ірану.

Однак президент США не здатний визнати жодної провини.

Звалювання провини на пана Зеленського дає йому змогу заперечувати власну вину і, за зловмисного підбурювання з боку пана Путіна, відроджувати абсурдну ідею, що саме українська непоступливість, а не російська агресія, є причиною того, що його обіцянка виступити посередником у укладенні мирної угоди залишається невиконаною.

Позбавити пана Трампа його проросійських ілюзій нелегко, але це вже вдавалося раніше.

Це не надто приємне дипломатичне завдання — потурати жахливій марнославності президента США, намагаючись донести до нього точку зору щодо національних інтересів його країни, а саме те, що Путін не є союзником його країни чи його особистим другом, що є очевидним для будь-якого розсудливого спостерігача.

Пан Бернем справедливо відмовляється від пропозицій публічно засудити президента США.

Він усвідомлює, що справі України, а отже, і справі європейської демократії в ширшому сенсі, краще слугуватиме виклад аргументів у приватному порядку.

Найкраща відповідь на підступність пана Трампа — це підтвердження підтримки друзями пана Зеленського, як це зробив пан Бернем, тим самим даючи зрозуміти, що Україна не буде переможена угодами між Кремлем і Білим домом.

Росія не досягає своїх військових цілей, оскільки вторгнення було задумано на ґрунті маніакальної ненависті до самої ідеї незалежної української державності, що постійно призводить до недооцінки волі цієї країни до опору.

Це слабке місце в планах пана Путіна, яке не виправить жодна змова з паном Трампом.

Джерело: www.theguardian.com