Путін посилює тиск на НАТО, але вторгнення в країни Балтії залишається малоймовірним

Нещодавнє загострення російських диверсійних операцій та агресії в «сірій зоні» по всій Європі викликало жваву дискусію щодо того, як далеко Кремль може бути готовий зайти.

У серпні в звітах американських спецслужб стверджувалося, що Москва може навіть розпочати «обмежене вторгнення» у найближчі місяці, щоб перевірити рішучість НАТО.

Це підживлює новий виток спекуляцій щодо можливого російського нападу на країни Балтії — Естонію, Латвію та Литву. Розмови про обмежене військове вторгнення Росії в Балтійський регіон не є чимось новим.

Незабаром після окупації українського Кримського півострова у 2014 році з’явилася низка статей, у яких обговорювалося, чи стануть країни Балтії наступними цілями Путіна. Ця ситуація повторилася після повномасштабного вторгнення Росії в Україну вісім років потому.

Однак, хоча балтійські експерти з питань безпеки визнають посилену загрозу безпеці з боку сучасної експансіоністської Росії, багато хто з них не погоджується з твердженнями, що їхні країни є практично беззахисними.

Балтійських аналітиків особливо дратує поширеність гіпотетичних сценаріїв, які свідчать про слабке розуміння місцевої ситуації та ігнорують значний оборонний потенціал трьох балтійських держав.

Обговорення потенційної російської загрози часто ґрунтується на припущенні, що все залежатиме від більш широкої реакції НАТО на будь-який російський напад.

Насправді ж балтійські політики уважно стежили за російською тактикою, застосованою в Україні з 2014 року, відповідно посилюючи внутрішню безпеку та прикордонну оборону.

Обставини в сучасному Балтійському регіоні також не можна безпосередньо порівнювати з ситуацією в Україні на момент початку російської агресії у 2014 році. Хоча в Латвії та Естонії проживає чимало російськомовного населення, вторгнення в Україну суттєво вплинуло на світогляд цих спільнот.

Невелика меншина все ще перебуває під впливом кремлівської пропаганди та симпатизує російському націоналізму, але привабливість імперських планів Путіна суттєво обмежена тим, що російськомовні мешканці Балтійського регіону мають набагато вищий рівень життя, ніж їхні сусіди по той бік кордону в самій Росії.

Як наслідок, ймовірність виникнення місцевих сепаратистських рухів вважається мінімальною. Служби безпеки країн Балтії також пильно стежать за будь-якими потенційними порушниками спокою. Міжнародні побоювання щодо можливого вторгнення Росії часто ґрунтуються на недостатньому розумінні ситуації з безпекою в Балтійському регіоні.

Деякі коментатори, здається, помилково вважають, що російські війська можуть просто перетнути річку Нарву й непомітно зникнути в лісах Естонії.

Насправді ж країни Балтії спільно створили Балтійську лінію оборони, яка складається з низки огорож, протитанкових загороджень, патрульованих доріг та природних бар’єрів, що контролюються електронними датчиками. Повторення тактики «маленьких зелених чоловічків», яку Росія застосувала проти України у 2014 році, коли агенти Кремля та військові таємно перетинали кордон, щоб розпалити конфлікт, сьогодні у Балтійському регіоні було б неможливим.

Будь-яке відкрите вторгнення російських військових у Балтійський регіон зіткнулося б із негайним опором. Кремлю довелося б зібрати сили, достатньо великі, щоб подолати збройні сили Естонії, Латвії та Литви, які не чекатимуть на об’єднану реакцію НАТО, перш ніж дати відсіч.

Оцінки розвідки країн Балтії вказують на те, що Росії знадобилося б більше особового складу та техніки, ніж Москва має в своєму розпорядженні зараз на тлі триваючого вторгнення в Україну.

Через цей дефіцит у Таллінні, Ризі та Вільнюсі вважають, що Кремль не зможе здійснити успішне військове вторгнення, доки не вирішить проблему нестачі живої сили в Україні. Усі погляди наразі прикуті до можливої нової російської мобілізації, а будь-яке нарощування військової присутності поблизу прибалтійського кордону буде ретельно відстежуватися.

Це не означає, що країни Балтії спочивають на лаврах.

Вони знають, що Росія має високу толерантність до ризику, і усвідомлюють, що ймовірність серйозної помилки в оцінці ситуації залишається. Достатньо згадати, наскільки сильно Кремль прорахувався щодо готовності та здатності України чинити опір повномасштабному вторгненню 2022 року.

Путін зациклений на військовій позиції США і схильний недооцінювати роль менших країн. Це може допомогти переконати його, що обмежений напад дозволить закріпитися на прикордонних позиціях на території НАТО. Доки Україна продовжує захищатися від вторгнення Путіна, у країнах Балтії панує думка, що російський напад залишається малоймовірним.

Це одна з головних причин, чому балтійські партнери України є серед провідних постачальників військової допомоги у відношенні до ВВП.

Нинішні спроби Росії залякати Європу в країнах Балтії широко розглядаються як спроба перешкодити наданню підтримки Україні та ізолювати Київ.

Якщо буде укладено угоду про припинення вогню і Росія більше не буде застрягати в Україні, оцінка безпекової ситуації в столицях країн Балтії, ймовірно, швидко зміниться, а рівень загрози зросте.

Замість того, щоб зациклюватися на думці про можливе вторгнення російських сухопутних військ, європейські аналітики з питань безпеки повинні приділяти більше уваги оцінкам розвідки з Балтійського регіону щодо різноманітних загроз з боку Росії та ескалації агресивних дій, яка вже триває.

Паралельно з цим надзвичайно важливо й надалі зосереджувати увагу на підтримці України. Володимир Путін розуміє лише мову сили. Нездатність дати відсіч зростаючим російським провокаціям лише додасть Москві сміливості та спонукатиме до подальшої ескалації.

Балтійські держави розуміють російські реалії краще за більшість і мають чимало пропозицій щодо заходів для ефективної протидії Кремлю. Чи зможе решта Європи проявити необхідну політичну волю — ще належить з’ясувати.

Джерело: www.atlanticcouncil.org/blogs/ukrainealert/putin-is-escalating-against-nato-but-a-baltic-incursion-remains-unlikely/