Росія зводить багатоповерхівки в окупованому українському місті Маріуполі на місцях зруйнованих нею будівель. Хто купує цю нерухомість? І що сталося з українцями, які раніше тут мешкали?
Галина Артемова, вчителька англійської мови, прожила в Маріуполі майже 40 років за адресою: проспект Металургії, 87.
«Це моє улюблене місто. Коли я дивлюся на фотографії, у мене на очі навертаються сльози. Я знаю кожну тріщину в асфальті, кожне дерево», — розповіла вона DW. Її багатоквартирний будинок у місті на березі Азовського моря був уражений ракетою під час російського обстрілу в березні 2022 року.
Фотограф Євген Сосновський та його дружина 20 років мешкали у сусідньому будинку, на проспекті Металургії, 85. «Я все робив сам: і ремонт інтер’єру, і меблі», — сказав він. «Ми багато вклали в це; планували провести там свою старість, живучи спокійно». Під час ракетного обстрілу його будинок також загорівся, а мешканців вигнали російські війська. Їм навіть не дозволили взяти з собою їжу чи одяг.
Зараз на місці житлового будинку Сосновського — автостоянка. Поруч, де колись мешкала Артемова, стоїть нова будівля. Російська будівельна компанія «Су-2007», яка працює в окупованих Росією регіонах України, розібрала кілька будівель на проспекті Металургії, що були зруйновані під час війни, і збудувала на їхньому місці багатоповерхові житлові будинки. Вони є частиною житлового комплексу, який зараз відомий як «Ленінградський квартал».
«Вони будують на людських кістках, і роблять це швидко, щоб знищити сліди своїх злочинів», — сказав Сосновський.
DW не має доступу до окупованих Росією територій України, тому не може вести репортажі безпосередньо з міста. Однак можна скласти уявлення про те, яким є життя в Маріуполі сьогодні, спілкуючись із людьми, які раніше там мешкали, вивчаючи супутникові знімки та проводячи дослідження в Інтернеті.
Нові мешканці користуються вигідними іпотечними кредитами
Багато людей, які переїхали до нових квартир на проспекті Металургії, спілкуються між собою в інтернеті на форумах для мешканців району. З цих форумів стає зрозуміло, що більшість придбала квартири або для власного проживання, або для здачі в оренду.
У чатах вони запитують, як замовити доставку меблів із Росії або який дитячий садок чи школу обрати для своїх дітей. Людям нагадують, що найголовніше при поданні документів — це те, щоб вони були російського походження.
Не всі встигли завершити ремонт своїх квартир, і деякі люди з маленькими дітьми користуються нагодою, щоб поскаржитися: «Вже запізно! Припиніть ці кляті ремонти! А може, ви проукраїнський і виступаєте проти російських законів?»
Економіст В’ячеслав Ширяєв зазначив, що квартири в нових будинках у Маріуполі купують переважно приїжджі: російські силовики, чиновники та люди, які працюють у військовій логістиці. «Крім того, є й такі, хто просто хотів би жити біля моря, але не може собі дозволити Крим чи Сочі», — додав він.
У окупованих Росією регіонах людям пропонують дешеві іпотечні кредити з річною процентною ставкою 2% на весь термін кредиту — за умови, що позичальник має російське громадянство. Максимальна сума, яку можна позичити, становить 6 мільйонів рублів (близько 63 000 євро/72 000 доларів), і позичальник повинен внести перший внесок у розмірі щонайменше 2%.
Ціни на нерухомість стрімко зросли
У Маріуполі будуються десятки багатоквартирних будинків, і багато з них уже заселені. Російські банки повідомляють, що це портове місто в окупованому регіоні очолює рейтинг за обсягом іпотечних кредитів. Ціни на нерухомість зросли на третину лише за один рік, насамперед завдяки приморському розташуванню.
Такого місця в Росії не знайдеш, — зазначив Ширяєв. Однак він зазначив, що якість квартир дуже низька. «Будівельні компанії економлять, де тільки можуть, але при цьому вимагають захмарних цін», — сказав він.
Житловий комплекс «Ленінградський квартал», що складається з 15 будинків по 12–15 поверхів кожен, розташований неподалік від центру міста та лише за 10 хвилин їзди від моря. Ціна одно- та двокімнатних квартир коливається від 7,5 до майже 10 мільйонів рублів (104 000 євро). Трикімнатні квартири можна придбати за ціною від 10 мільйонів рублів. Новим мешканцям регіону пропонують знижки до 12 %.
У чатах мешканці комплексу розповідають, що застрахували свої іпотечні кредити «від військових ризиків». Якщо їхній будинок буде зруйновано, їм не доведеться повертати кредит. Однак вони втратять свою квартиру.
Ніхто на форумі не згадує про те, що ще кілька років тому на місці «Ленінградського кварталу» жили інші люди.
Загиблі та поранені в Маріуполі
За даними Організації Об’єднаних Націй, під час облоги 2022 року 90 % будівель у Маріуполі було пошкоджено або зруйновано. За оцінками ЗМІ, загинули десятки тисяч людей. Колишні мешканці проспекту «Металургії» розповіли DW про сусідів, які загинули або отримали поранення.
«Чоловік і його син із сусіднього будинку загинули, коли вийшли по воду», — розповіла Артемова. «У будинку № 89 після ракетного удару жінка опинилася під бетонною плитою й загинула. Ракета влучила в перший поверх будинку № 91, і загинула ціла родина».
Сама Артемова отримала осколкове поранення, але їй вдалося виїхати з Маріуполя разом зі своєю літньою матір’ю та сином. Сосновський отримав кульове поранення. Він також втік із міста разом із дружиною та тещею.
Багато з тих, хто мешкав у будинках, що зазнали удару, але чиї квартири не були зруйновані, залишилися в місті. Однак, як повідомили DW, окупаційна влада все одно вимагала, щоб вони покинули свої квартири. Натомість їм обіцяли нові квартири.
Але одне джерело повідомило DW, що жодному з мешканців колишніх будинків на проспекті Металургії не було виділено квартиру в нових будинках «Ленінградського кварталу». А ті, хто втратив усе під час обстрілів, не могли дозволити собі іпотеку. Інше джерело повідомило DW, що людей розміщували на околицях міста або в гуртожитках.
«Нас позбавили нашого хорошого життя»
Більшість тих, хто втік, розуміють, чому їхні колишні сусіди залишилися в місті. Не всі мали можливість покинути Маріуполь і почати все спочатку десь інде.
«Місцеве населення витісняють з Маріуполя», — сказала Артемова, яка зараз мешкає в Києві разом із сином. Як і інші, з ким спілкувалася DW і хто покинув місто, вона зазначила, що Маріуполь почав стрімко розвиватися за кілька років до російського вторгнення на початку 2022 року. Люди хотіли там жити.
«Нас позбавили звичайного життя, яке, можливо, для декого було нецікавим, але це було хороше життя. Ми ходили на ринок, знали, де що купити; випивали кави, зустрічали шкільну подругу з її собакою і віталися», — згадує вона.
Ні Артемова, ні Сосновський не розглядають можливість повернутися до рідного міста та переоформити свої квартири відповідно до правил російської окупаційної влади. Навіть не ясно, чи дозволять їм узагалі в’їхати до цієї зони. Але Україна не виплачує людям компенсації за втрату майна там, оскільки її влада не може оцінити ситуацію без доступу до окупованого регіону.
«Вони будують свої блискучі нові будинки на місці колишнього кладовища. Я б ні про що так не мріяв, як про те, щоб їх бомбити, але тільки тоді, коли в будівлях нікого немає. Це доводить до відчаю», — сказав один із колишніх мешканців проспекту Металургії. Він теж прожив там десятиліттями і пам’ятає перші кроки своєї дитини, зроблені в квартирі, якої вже не існує.
Ось як він описує місто сьогодні: «У центрі ще нормально, але якщо відійти хоч трохи вліво чи вправо — там пахне смертю».
Джерело: www.dw.com/en/russia-ukraine-war-mariupol-graveyard-housing/a-78360176
Ми збираємо новини з Reuters, BBC, Bloomberg та інших світових ЗМІ.
Коротко, факти, без фейків та зайвого галасу.
👉 Підписуйтесь у Telegram
