Склад російських військ в Україні, оцінка кількості

З моменту, як Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році, склад російських військ на території України зазнав кількох змін. На початку війну вели переважно професійні військові. Коли перше вторгнення зазнало невдачі і Росія зіткнулася з гострою нестачею особового складу, Кремль, щоб швидко поповнити ряди, зробив ставку на приватну військову компанію «Вагнер» Пригожина та часткову мобілізацію 300 000 чоловіків, пішовши на значні внутрішньополітичні ризики, аби уникнути подальших військових поразок. Водночас Москва почала готувати ґрунт для створення величезної армії найманців. У 2023 році Кремль розпочав кампанію з набору, спрямовану на залучення кількох сотень тисяч нових контрактників щороку.

Точний склад російських бойових сил у період з 2022 по 2026 рік невідомий. Хоча офіційні дані про набір регулярно оприлюднюються і їх можна (більш-менш) підтвердити за допомогою даних федерального та регіональних бюджетів, загальна кількість діючих військовослужбовців — як мобілізованих, так і контрактників — залишається нез’ясованою. Теоретично кількість російських військових, які воюють в Україні, можна було б обчислити, порівнявши дані про набір та постійні втрати, але оцінки втрат (військових, які загинули або отримали настільки важкі поранення, що не можуть повернутися до служби) значно розходяться, що на практиці ускладнює це завдання.

На допомогу приходять бюджетні дані

На основі даних федерального бюджету можна безпосередньо оцінити чисельність як мобілізованих, так і контрактних військовослужбовців, які воюють в Україні. Як і у випадку з показниками призову, розрахованими iStories та в цьому блозі, оцінка ґрунтується на конкретних виплатах, зафіксованих у федеральному бюджеті. Мобілізовані російські солдати отримують щомісячну доплату до зарплати в розмірі 158 000 рублів¹, яка була запроваджена Указом Путіна № 788 від 2 листопада 2022 року і виплачується з федерального бюджету. З урахуванням майже 2 мільйонів рублів на одного солдата на рік загальні витрати на 300 000 мобілізованих солдатів є значними (сотні мільярдів рублів щороку).

Солдати-контрактники також отримують щомісячну доплату. Вона була запроваджена Указом Путіна № 230 від 31 березня 2023 року, коли в Росії розпочалася масштабна кампанія з набору до лав збройних сил. У розмірі 15 000 рублів на місяць вона є значно скромнішою, ніж виплата, яку отримують мобілізовані солдати. Вона виплачується лише доти, доки солдат бере активну участь у війні, хоча виплати продовжуються під час короткочасних відсутностей, наприклад, під час відновлення після незначного поранення.

Загалом російські солдати можуть належати лише до однієї з цих категорій, а це означає, що не повинно бути перетину між отримувачами надбавки в розмірі 158 000 рублів для мобілізованих та надбавки в розмірі 15 000 рублів для контрактників. Ці дві виплати здійснюються з окремих статей бюджету. Якщо розділити суми, витрачені з федерального бюджету на ці надбавки до зарплати, відповідно на 158 000 та 15 000 рублів, можна отримати приблизну кількість російських військових в Україні.

Виплати мобілізованим солдатам свідчать про майже 300 000 одержувачів на початку 2023 року. Протягом наступних років кількість одержувачів зменшилася. У 2024 році цю виплату отримували в середньому 246 303 військовослужбовці; у 2025 році ця кількість ще більше зменшилася — до 168 594 осіб. Це не означає, що всі решта мобілізованих військовослужбовців загинули або отримали тяжкі поранення. Мобілізовані військовослужбовці можуть підписати контракт і стати «контрактниками», тим самим перейшовши з однієї категорії в іншу (докладніше про це — нижче).

Поки кількість мобілізованих солдатів зменшувалася, кількість контрактників значно зросла. Згідно з даними російського бюджету, у 2023 році (квітень–грудень) середня кількість отримувачів становила 230 407 осіб, у 2024 році — 420 811, а у 2025 році — 554 883. Загальна чисельність російських військ в Україні — мобілізованих та контрактників — зросла з 523 548 у 2023 році до 667 114 у 2024 році та 723 477 у 2025 році. Оскільки надбавку виплачують також військовослужбовцям, які тимчасово не перебувають на службі, фактична чисельність розгорнутих військ серед отримувачів, ймовірно, дещо менша. Водночас, однак, в Україні може бути й менша кількість російських військовослужбовців, які не отримують надбавки до зарплати (офіційні заяви Росії щодо добровольців залишаються дещо неоднозначними).

Переведення мобілізованих солдатів у контрактники

Міністерство оборони Росії, судячи з усього, прагне, щоб якомога більше мобілізованих солдатів підписали контракти. У 2024 році видання «Вьорстка» повідомляло, що на мобілізованих солдатів чинився тиск з метою змусити їх підписати контракти, і цей тиск посилився у 2025 році. На основі даних про регіональні видатки iStories підрахувало, що принаймні кілька відсотків новобранців у 2024 році раніше були мобілізованими солдатами.

Згідно з тими ж даними, у 2025 році ця група була в кілька разів більшою. Наприклад, Іркутська область у 2025 році витратила 1 мільярд рублів на підписні премії для «переведених» та 5 мільярдів — на премії для інших новобранців, що свідчить про те, що мобілізовані чоловіки становили 10–20 відсотків нових контрактників з цього регіону. У 2026 році ті самі бюджетні статті знову показують значно менші виплати.

Той факт, що мобілізовані солдати (найімовірніше, десятки тисяч) підписують контракти, має кілька наслідків. По-перше, це означає, що реальні темпи набору, тобто кількість нових бійців, які вступають до лав російських збройних сил, є дещо нижчими, ніж свідчать бюджетні дані та офіційні заяви. По-друге, це важливо враховувати під час оцінки втрат Росії.

Повторний аналіз постійних втрат Росії

Поєднавши дані про набір на 2023–2026 роки («приплив» особового складу) з даними про «запас» контрактників, можна оцінити рівень постійного «відтоку» серед контрактного особового складу Росії. Такий самий розрахунок неможливо провести для мобілізованих солдатів (принаймні, використовуючи дані федерального бюджету): неможливо визначити, скільки мобілізованих солдатів згодом підписали контракти й стали «контрактниками», а скільки з них слід вважати постійними втратами.

У цьому аналізі «постійна втрата» оперативно визначається як військовослужбовець, який більше не отримує щомісячну доплату до зарплати. В принципі, військовослужбовці можуть зникнути з даних про виплати з кількох причин, зокрема через дезертирство, ув’язнення, переведення до іншої категорії особового складу, ротацію військ з України або інші адміністративні зміни. Однак більшість цих постійних відтоків, ймовірно, складають військовослужбовці, які загинули або отримали поранення, достатньо серйозні, щоб назавжди вивести їх зі служби.

Не всі дані щодо федеральних витрат Росії на надбавки до зарплати є однаково переконливими, тому для цього розрахунку я використовую лише найнадійніші дані (витрати за повний рік). Згідно з наведеними вище цифрами, середня кількість контрактних військовослужбовців зросла на 190 404 осіб у період з 2023 по 2024 рік та на 134 072 осіб — у період з 2024 по 2025 рік. Я припускаю, що річні дані щодо надбавок до заробітної плати відображають ситуацію на середину року. «Приплив» контрактників вимірюється за допомогою витрат федерального бюджету на підписні премії.

З середини 2023 року до середини 2024 року було виплачено 372 715 премій новим контрактникам (максимальний сценарій), але загальна кількість контрактників збільшилася лише на 190 404 особи. Це означає постійні втрати у розмірі 182 311 контрактних військовослужбовців, або близько 15 000 на місяць. У наступному році розрахунки вказують на ще більші втрати: у період з середини 2024 року до середини 2025 року було виплачено 385 160 підписних премій, але загальна кількість контрактних військовослужбовців збільшилася лише на 134 072 особи. Це означає постійні втрати у розмірі 251 088 осіб за цей період, або близько 21 000 на місяць.

Важливо зазначити, що це не загальний рівень постійних втрат, а лише рівень серед контрактників. Коли ці цифри порівнюють із загальною кількістю «контрактників», які воюють в Україні, результат вражає.

По-перше, нагадаємо, що тут є багато «якщо» та значна невизначеність: ЯКЩО цифри щодо набору є правильними, ЯКЩО мої оцінки чисельності активних військовослужбовців є правильними (наприклад, усі активні військовослужбовці продовжують отримувати доплату), і ЯКЩО немає інших суттєвих способів, за допомогою яких контрактники можуть покинути поле бою…

Якщо відповідь у кожному випадку «так», то рівень втрат становитиме 43,3 % у період з 2023 по 2024 рік і 45,3 % — з 2024 по 2025 рік. Іншими словами, це означатиме, що Росія щороку втрачає в Україні майже половину своїх активних військовослужбовців.

Порівняння з офіційними заявами

Путін періодично згадує чисельність російських військ в Україні. Наприкінці 2023 року він стверджував, що «у зоні бойових дій» в Україні перебувало 617 000 осіб, серед яких — 244 000 мобілізованих солдатів. На початку 2024 року він знову згадав про «понад 600 000» осіб. У червні 2024 року він оцінив чисельність військ в Україні в «майже 700 000». У вересні 2025 року він згадав про «понад 700 000 військовослужбовців на передовій». Те саме він повторив у червні 2026 року. Якщо перевірити ці дані на першому графіку вище, то розбіжності між офіційними заявами та бюджетними даними є відносно невеликими.

Протягом перших трьох років повномасштабного вторгнення українські оцінки чисельності російських військ були дещо нижчими за офіційні дані Росії. Однак з 2025 року ці показники значною мірою збіглися на рівні близько 700 000. Остання оцінка була оприлюднена в червні 2026 року колишнім головнокомандувачем України Сирським, який назвав чисельність російських військ на території України 721 300 осіб.

В принципі, постійні втрати Росії можна було б розрахувати, спираючись виключно на офіційні заяви Росії, починаючи з 2023 року. Хоча цифри, які наводить Путін, за ці роки зросли лише незначно, Медведєв щороку оголошує про набір приблизно 400 000 нових контрактників. Звісно, ці заяви не можна сприймати за чисту монету. Проте все одно викликає подив, що російська пропаганда висуває дві тези (про переважно незмінну чисельність військ та масштабний набір), які в сукупності натякають на щось катастрофічне для Росії (величезні втрати).

Проблеми з даними та 1-й квартал 2026 року

Витрати російського бюджету значно коливаються від кварталу до кварталу, що ускладнює оцінку фундаментальних змін протягом певного року. Дані за повний рік зазвичай є найповнішими та найстабільнішими. Саме тому я здебільшого виключив дані за 1–3 квартали зі своїх розрахунків. На наведеному вище графіку я використовував їх лише на кумулятивній основі: наприклад, я трактував видатки після трьох кварталів як показник ситуації в період з січня по вересень, але не трактував приріст видатків від 2-го до 3-го кварталу як окремий показник лише для 3-го кварталу.

Надійність даних за 1-й квартал є особливо низькою. Видатки зазвичай нижчі, ніж можна було б очікувати, виходячи з основної тенденції, і бюджет «надолужує» це за рахунок видатків, що перевищують середні показники, у подальшій частині року.

Це також означає, що дані за 1-й квартал 2026 року слід інтерпретувати обережно. Цифри можна скоригувати на основі даних за 1-й квартал попередніх років. Щодо доплат до зарплати мобілізованим солдатам, витрати у 1-му кварталі були на 30 % нижчими за базову тенденцію у 2023–2025 роках; для контрактних солдатів — на 20 % нижчими за тенденцію.

Якщо відповідно скоригувати дані за 1 квартал 2026 року в бік збільшення, результат вказує на подальше скорочення чисельності мобілізованих солдатів на дійсній службі до 120 000. Щодо солдатів-контрактників, результат фактично вказує на скорочення загальної чисельності до приблизно 525 000 активних солдатів-контрактників на початку 2026 року — це на 30 000 менше, ніж у середині 2025 року. Знову ж таки, ці дані НЕ є дуже надійними, і нам доведеться почекати на майбутні бюджетні звіти, щоб належним чином оцінити ситуацію, але я вирішив включити їх для повноти картини.

У деяких випадках ця цифра становить 172 000 рублів (курсанти) або 164 600 рублів (Національна гвардія), але оскільки різниця невелика, а ці групи є незначними (низький одноцифровий відсоток), то ці відмінності можна не брати до уваги.

Автор: Яніс Клауге, експерт по з питань Росії, економіст Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки (SWP, Берлін)

Джерело: janiskluge.substack.com/p/the-composition-of-russian-forces