Путін зважує свої варіанти дій в Україні та за її межами, поки триває засідання НАТО

Російський президент Володимир Путін опинився, ймовірно, в найризикованішому для себе становищі за час свого правління. У розпал засідання НАТО в Анкарі цього тижня зростають спекуляції щодо того, чи випробує він альянс на міцність.

Війна, розпочата за його ініціативою, триває вже п’ятий рік і сильно послаблює російську економіку та рейтинг президента серед населення. У той же час Київ продовжує завдавати ударів по цілях у Росії, спричиняючи газові дефіцити і значні руйнування, зокрема в Москві.

Під час цих обставин виникає питання, чи має Путін намір ескалувати конфлікт, націлюючись не лише на Україну, а й на її союзників у НАТО.

Існують побоювання щодо можливого відкриття Росією нового фронту в Європі. За повідомленнями, США попередили Польщу про ймовірні обмежені атаки Москви, можливо, з використанням безпілотників або гібридних методів війни. Естонія за минулий рік зафіксувала присутність російських військових неподалік свого кордону, а невідомі безпілотники неодноразово змушували закривати аеропорти Данії. Норвегія стежить за розвитком поселення Баренцбург на архіпелазі Шпіцберген, що належить Росії.

Також викликає занепокоєння рішення Путіна видавати російські паспорти жителям сепаратистського регіону Придністров’я в Молдові.

Після провального вторгнення в Україну у 2022 році, яке було ухвалене на основі неточних розвідданих і за участі збройних сил із недостатніми ресурсами, Росія перебуває у внутрішній і зовнішній кризі.

З одного боку, країна відчуває серйозні проблеми: вона імпортує бензин через збої на власних НПЗ, витрачає валютні резерви на підтримку війни, а також звільняє ув’язнених для поповнення бойових підрозділів. Усе більше залежить від підтримки Китаю, а військову допомогу надають Північна Корея та Іран. Кремль концентрується на розгортанні систем ППО для захисту власної території.

З іншого боку, у країні триває масштабна мобілізація ресурсів: підприємства переобладнують для підтримки військової машини, школярі зустрічаються з ветеранами війни, а державні ЗМІ ведуть активну пропаганду. Конфлікт проникає у повсякденне життя росіян набагато більше, ніж у країнах НАТО.

Путін може використати потенційне розширення конфлікту як спосіб виправдати ситуацію, в якій Росія зайшла в глухий кут в Україні, та оголосити боротьбу справою всього пострадянського простору.

При цьому Росія витрачає на війну до 7% ВВП і близько половини державного бюджету.

Є думка, що тепер саме час для Росії перевірити рішучість НАТО, адже президент США Дональд Трамп регулярно критикує альянс, а європейські країни ще оговтуються від наслідків пандемії.

Втім, у Москви обмежені військові ресурси. Великі атаки на Київ відбуваються приблизно раз на 10-15 днів із нещодавнім збільшенням частоти, що свідчить про обмеженість боєприпасів або неможливість швидко виробляти нові цілі для ударів. Просування російських військ на фронті суттєво уповільнилося.

Останні заяви Міністерства оборони РФ про захоплення стратегічних населених пунктів спростував президент України Володимир Зеленський, який запропонував Путіну зустрітися для переговорів у зазначеному районі.

Американський аналітичний центр Institute for the Study of War припускає, що такі заяви Кремля мають на меті переконати Білий дім у просуванні Росії та вплинути на відновлення дипломатичних переговорів.

Незважаючи на раніше публічно виражені сумніви Трампа та керівництва Пентагону у питаннях євроатлантичної безпеки, зовнішньополітичні позиції сенатора Марко Рубіо набирають сильніших обертів у контексті майбутніх проміжних виборів у США.

Недавній інцидент із наміром США придбати Гренландію змусив Європу посилити власну оборону, що є черговим фактором у відносинах з Москвою.

Малоймовірно, що Росія застосує ядерну зброю для тиску на НАТО через ризик викликати гнів США та Китаю, а також через побоювання щодо надійності цих систем.

Тож для Путіна найбільш імовірним буде пошук механізмів для дестабілізації та деструкції без відкритого конфлікту з НАТО.

За останні десять років Москва неодноразово намагалася тиснути на Захід, залишаючи для нього простір уникнути повномасштабної війни. Застосування нервово-паралітичної речовини «Новачок», підозри в шпигунській діяльності та втручанні у вибори є прикладами таких дій.

Головною перевагою Путіна залишається довговічність на посаді, що дозволяє йому чекати змін у складі лідерів Заходу і протистояти поразкам на полі бою та технологічній перевазі України.

Він не позбавлений часу, і його правління колись закінчиться, але поки що Путін схоже намагається уникнути загострення, яке могло б пришвидшити цей кінець.

Джерело: cnn.com