«Європа має вирішити, чи хоче вона залишатися незалежною» – Історик Епплбаум

Європейський проект наразі зазнає атак з двох боків, зазначає Енн Епплбаум. Однак не можна стверджувати, що Трамп і Путін змусять ЄС капітулювати.

Енн Епплбаум, мабуть, вже давно звикла до того, що дехто вважає її незручною фігурою. Коли на Заході багато хто ще був зачарований демонстративною мужністю молодого Володимира Путіна, американська історикиня була однією з перших, кого турбували його тісні зв’язки з радянською спецслужбою КДБ. Свого співвітчизника Дональда Трампа вона вважала небезпечним ще тоді, коли багато хто ще глузував із нью-йоркського магната нерухомості.

І сьогодні авторка, чия кар’єра розпочалася 1988 року як варшавська кореспондентка ліберального британського тижневика Economist, досі полюбляє робити незвичайні аналізи. З часу російського вторгнення в Україну вона відчуває себе європейкою, сказала уродженка Вашингтона у 2022 році. Чому Європа, яка бачить себе атакованою з двох боків, саме зараз може стати на власні ноги, вона пояснює в розмові зі журналістами STANDARD, де вона відповіла на запитання, які задаються у цій статті.

STANDARD: Дональд Трамп підтримує ворогів ЄС, Володимир Путін випробовує межі НАТО, у Німеччині та Франції уряди хитаються. У своїй «Промові до Європи» 13 травня на Віденській Юденплац, організованій Фондом «Ерсте», Інститутом наук про людину та Віденським фестивалем, ви, тим не менш, говоритимете про годину Європи, яка може пробити саме зараз. Звідки така історикиня, як Ви, черпає цей оптимізм?

Епплбаум: Я вважаю, що ми маємо справу з моментом в історії, який у деяких аспектах є настільки ж драматичним, як падіння комунізму 1989 року. Вперше і США, і Росія думають і діють антиєвропейськи. Росіяни — тому що без ЄС їм було б простіше розділити й підкорити Європу. Рух MAGA, у свою чергу, хоче послабити ЄС, оскільки це єдина інституція, яка може регулювати діяльність американських компаній. Я сподіваюся, що європейці та європейки тепер це зрозуміли.

STANDARD: Які висновки слід зробити з цього?

Епплбаум: Щоб зберегти свою суверенітет, Європі потрібна власна технологічна галузь, оборонна промисловість і набагато тісніша співпраця, ніж раніше. Коли я подорожую Європою, я чую, що набагато більше людей говорять саме про ці речі, ніж ще рік тому. Я щойно розмовляла з групою, яка розробляє нову платформу соціальних медіа, що обходиться без хмарних сервісів США. Є також оборонні підприємства, які так тісно співпрацюють з Україною, що три роки тому це було б немислимо. Навіть у європейських ультраправих партіях деякі вже усвідомлюють, що суверенітет означає стати незалежними від впливу Росії та США.

STANDARD: Як відомо, допомога Трампа у передвиборчій кампанії Віктора Орбана була малоуспішною. Чи поступово слабшає його авторитет у лавах правих?

Епплбаум: Очевидно, що візит (віцепрезидента США, прим.) Дж. Д. Венса до Будапешта або не приніс Орбану нічого, або навіть зашкодив йому. Для угорців це, мабуть, було знаком того, що розмови Орбана про нібито суверенітет країни були брехнею. Під час передвиборчої кампанії в мережу потрапив запис телефонної розмови з Путіним, в якій Орбан називає його левом, а себе — мишею. Якщо на передвиборчих заходах, як і в 1956 році, лунають заклики «Геть росіян!», а Венс підтримує проросійського кандидата, який постійно говорить про суверенітет, це підриває його аргументацію. Загалом Трамп непопулярний у Європі, а його війна з Іраном — ще непопулярніша. Я не вважаю, що для ультраправих партій корисно асоціюватися з ним.

STANDARD: Стурбованість європейців щодо своєї безпеки, здається, не турбує нинішній уряд США. Звідки береться ця відсутність емпатії?

Епплбаум: З одного боку, це через самого Трампа. Він вважає американський союз з Європою марною тратою часу та грошей ще з 1980-х років. В одній зі своїх книг він навіть поставив під сумнів, чи було втручання США у Другу світову війну доброю справою. З іншого боку, у таких людей, як Венс, у деяких технологічних магнатів і взагалі у русі MAGA є бажання встановити в США неліберальну демократію. Вони розглядають європейців як таких самих супротивників, як і лібералів у США. Тому вони підтримують партії, які хочуть послабити Європу. Не дивно, що росіяни та американці тут допомагають одним і тим самим людям. Для Росії йдеться про те, щоб забезпечити своїй корупції кращий доступ до європейської економіки та запобігти озброєнню Європи. Отже, Європа зазнає атак з двох боків.

STANDARD: Довгий час європейські глави урядів намагалися забезпечити собі прихильність Трампа через покірність. Усі вони зазнали поразки. Чого Європа може навчитися з цього досвіду?

Епплбаум: Те, що Трамп поважає лише тих, хто йому протистоїть. Тому для європейців, звісно, корисніше виступати як група, а не кожен окремо. Однією з найважливіших причин, чому він більше не говорить про вторгнення до Гренландії, було те, що Данія оголосила про військовий опір. Проте минулого року Трамп став ще більш розлюченим і нестабільним. Наразі, ймовірно, буде важко взагалі домовитися з ним. Він більше не реагує на звичайні аргументи, навіть на лестощі.

STANDARD: Наскільки спосіб комунікації президента США є навмисно хаотичним?

Епплбаум: Трамп завжди сильно засвоїв цей російський стиль комунікації, коли ти надсилаєш суперечливі повідомлення, заперечуєш компетенцію інших і нападаєш на журналістів. Але зараз Трамп проводить цілі ночі, нападаючи у своїх дописах на Гілларі Клінтон, Барака Обаму та інших супротивників. Я не лікар, але на мене це вже не виглядає як тактика, а скоріше як хвороба.

STANDARD: Чи може Росія коли-небудь стати другом ліберальної Європи — або хоча б миролюбним сусідом?

Епплбаум: Країни можуть змінюватися. У Росії завжди існувала невелика, але впливова група ліберальних мислителів, яка становила приблизно від 10 до 20 відсотків населення. Є також частина населення, яка втомилася від війни і обурена нещодавніми блокуваннями інтернету. Тому я можу уявити собі російський уряд, який, хоч і не складається з ліберальних демократів, але й не хоче вічно воювати з Європою. Важко уявити, що Путін рухатиметься в цьому напрямку, навіть якщо колись він так себе позиціонував. Щойно були опубліковані стенограми розмов Путіна з Джорджем В. Бушем (президент США у 2001–2009 роках, прим.), у яких він грає роль прагматика.

STANDARD: Чи після п’яти років правління Трампа ми наблизилися до багатополярного світу — чи віддалилися від нього?

Епплбаум: На мою думку, ми вже давно живемо у багатополярному світі. Америка та Росія — лише дві з багатьох держав поряд із Китаєм, Індією, Бразилією чи ЄС у цілому. Трамп зменшив вплив США, бо він пошкодив американські союзи з Європою та Азією і зробив США непередбачуваними. Наприклад, тим, що до сьогодні він не може сказати, з якими цілями розпочав війну з Іраном. Тому людям у майбутньому буде важко повірити США хоч у слово.

STANDARD: Ви критикували авторитарне розуміння політики Трампа ще задовго до його першого обрання президентом. Чи очікували ви такого великого опору?

Епплбаум: Я не здивована, тому що після 6 січня 2021 року (штурм Капітолію, прим.) до Трампа відчули потяг особливий тип людей. Практично всі, хто пов’язаний з апаратом безпеки США або з військом, відвернулися від нього і були замінені тими, хто сподівається від нього на революційну зміну політичної системи. Такі люди завжди були в урядах окремих штатів, але те, що вони тепер дісталися до верхівки федерального уряду, є справжньою трансформацією.

STANDARD: Чи вистачить ще трьох років Трампа, щоб розколоти Європу, як це, очевидно, і є планом?

Епплбаум: Я сподіваюся, що Трамп матиме саме протилежний ефект, а саме об’єднає Європу. Так само, як Путін призвів до того, що сьогодні в Європі по-іншому говорять про континент, так і Трамп може спричинити таке переосмислення. Зараз настав момент, коли європейці мають вирішити, чи хочуть вони залишатися самостійними. Я сподіваюся, що вони це зроблять.

Про авторку: Енн Епплбаум, народилася 1964 році у Вашингтоні, — вона історик і колумністка. У 2004 році вона була удостоєна Пулітцерівської премії, а у 2024 році — Премії миру Німецької книготорговельної асоціації. Її праці про табірний комплекс «ГУЛАГ» та Голодомор в Україні є класичними працями. 13 травня вона виступить на Віденській Юденплац із «Промовою до Європи», організованою Фондом «Ерсте», Інститутом наук про людину та Віденським фестивалем.

Джерело: www.derstandard.at