«Велика тихоокеанська сміттєва пляма» — це справжній кошмар із пластикового сміття

У Тихому океані, між Гаваями та Каліфорнією, розташована Велика Тихоокеанська сміттєва пляма — скупчення пластмасових відходів, яке за площею вдвічі перевищує штат Техас. Нове дослідження показало, що ці відходи є джерелом мікро- та нанопластика, які переносяться повітрям і можуть впливати на зміну клімату.

Великі пластмасові уламки при терті руйнуються на менші частинки, достатньо дрібні, щоб піднятися у повітря. Окрім Великої сміттєвої плями, мікропластик може потрапляти у атмосферу з полігонів, узбіч доріг та зношених автомобільних шин. Група вчених з Китаю та США вивчила склад та поведінку цих частинок і дійшла висновку, що вони сприяють глобальному потеплінню. Результати опублікували 4 травня у журналі Nature.

Автори дослідження, зокрема атмосферний вчений Гонгбо Фу з Фуданського університету в Шанхаї, зазначили, що дослідження розкриває раніше недооцінений зв’язок між забрудненням пластиком та зміною клімату. Вчені дослідили мікро- та нанопластик за кольором, розміром і хімічним складом, щоб з’ясувати, як ці частинки взаємодіють зі світлом.

Виявилося, що кольоровий пластик (зокрема червоний, жовтий, синій і чорний) поглинає близько у 75 разів більше світла, ніж прозорий пластик. Частинки таких кольорів діють подібно до чорної футболки, яка “вбирає” тепло, пояснює Фу. Менші за розміром частинки, особливо нанопластик, поглинають ще більше сонячного світла.

Вчені також вивчали, як впливає старіння пластика. Під впливом ультрафіолету білі частинки жовтіють і починають сильніше поглинати світло, а червоні інколи вибілюються, відбиваючи більше світла. Однак більшість частинок темніє або з самого початку має темне забарвлення.

Професор земних наук Дрю Шінделл з Дюкського університету, один з авторів дослідження, підкреслив, що загальний ефект більшою мірою є тепловим, ніж охолоджувальним. За його словами, хоча вплив мікро- і нанопластика на зміну клімату не є глобально великим, він складає приблизно 16% від впливу на нагрівання чорного вуглецю, сумнозвісного забруднювача повітря. У районах океану, де пластик концентрується у обертових течіях, зокрема у Великій Тихоокеанській сміттєвій плямі, цей вплив може навіть перевищувати вплив чорного вуглецю.

Експерти поза дослідницькою групою визнали результати цікавими, однак з застереженнями через обмеженість даних. Зокрема, Замін Канжи, керівник Лабораторії атмосферної фізики у Швейцарії, зазначив, що ідея нагрівального ефекту мікропластика вже була озвучена раніше, але останнє дослідження дає більш конкретні числові оцінки. Він також наголосив, що для розуміння повного впливу потрібно більше даних про кількість пластика у атмосфері.

Наталі Маховальд з Корнельського університету повідомила, що нинішні концентрації мікропластика мають дуже незначний кліматичний ефект, проте ця ситуація може змінитися у разі збільшення рівня забруднення.

Автори роботи визнали, що точне вимірювання кількості пластикових частинок у повітрі є надзвичайно складним, проте вони впевнені в тому, що загальний ефект є тепловим. Гонгбо Фу зауважив, що кліматичні моделі потребують корекції з урахуванням нових даних.

Джерело: cnn.com