Друзі Пікассо її недолюблювали — вважали чужою, відлюдькуватою. Біографи художника, які черпали про неї переважно з його слів, теж не надто зупинялися: була балериною, вийшла за генія, народила сина, з часом збожеволіла. Але це надто спрощено — і несправедливо.
Ольга Хохлова, українка з Ніжина, була першою офіційною дружиною Пабло Пікассо. Її обличчя залишилося на 44 його полотнах. Один лише портрет — «Жінка у рожевому» — згодом продали за понад 4 мільйони доларів. А ще — понад сто її листів до чоловіка, які досі зберігаються в паризькому музеї Пікассо. Доступ до них закрито. Можливо, саме там — невимовлена частина їхньої історії.
Від Ніжина до балетної сцени
Ольга народилася 17 червня 1891 року в Ніжині. Її батько, Степан Хохлов, був полковником імператорської армії, а мати — українка Лідія Зінченко. Родина згодом переїхала до Санкт-Петербурга, де Ольга навчалась у престижному пансіоні. На канікулах у Парижі вона побачила виставу мадам Шрессонт — і вирішила стати балериною. Вона вступила до балетної школи в Петербурзі й наполегливо навчалась.
У 1912 році Ольга приєдналася до трупи «Російських сезонів» Сергія Дягілєва. Хоча її танцювальний талант вважали середнім, вона вражала поставою, працьовитістю й аристократизмом. Дягілєв цінував її витонченість.
Зустріч у Римі
У 1917 році в Римі під час підготовки балету «Парад» Ольга Хохлова познайомилася з Пікассо. Їй було 26, йому — 36. Вона — стримана, шляхетна, з консервативним поглядом на стосунки. Він — експресивний і непередбачуваний. Художника вразила її врівноваженість і цнотливість. Дягілєв застеріг Пікассо: Ольга не з тих, хто погодиться без офіційного зобов’язання.
Пікассо сприйняв це як виклик — і почав рік завзятих залицянь. Поступово Ольга відповіла взаємністю. У передмісті Монруж художник створив реалістичний «Портрет Ольги в кріслі». Вона вимагала, щоб її образ був упізнаваним — і Пікассо погоджувався: публіка втомилась від авангарду. Цей період назвали «класичним» у його творчості.
Кохання, контрасти і шлюб
Пікассо зробив пропозицію, і Ольга Хохлова погодилась. Він познайомив її з матір’ю, яка щиро попередила: «Ти й гадки не маєш, на що себе прирікаєш». Але закохана Ольга не слухала.
Після революції в Україні вона втратила зв’язок із родиною — батько й брати загинули, мати з сестрою втекли до Грузії. Вона залишила балет і обрала життя поруч із Пікассо.
12 липня 1918 року пара побралася. Вінчання відбулося у православному соборі в Парижі. Серед гостей — Дягілєв, Аполлінер, Кокто, Стайн. Пікассо уклав шлюбний контракт, що гарантував поділ майна. Молодята провели медовий місяць у Біарриці, а потім оселилися в Парижі. Вона прагнула порядку, він — жив у творчому безладі. Поступово між ними наростав дисонанс.
Материнство і злам
У 1921 році Ольга Хохлова народила сина Пауло. Для Пікассо це було новим етапом. Він радів батьківству, писав ніжні портрети Ольги з немовлям. Але з часом усе змінилось. Вона ревнувала, ставала вимогливою. А він — дедалі частіше тікав у майстерню.
У 1927 році Пікассо познайомився з 17-річною Марі-Терез Вольтер. Вона стала його новою музою. Подвійне життя тривало кілька років. Коли Ольга Хохлова дізналась про коханку, вона зібрала речі й пішла. Але офіційного розлучення не було: контракт вимагав поділу майна, і Пікассо цього не хотів.
Ольга жила окремо, все ще маючи юридичний статус дружини. Вона тяжко переживала зраду, втрату сенсу життя. Її листи до Пікассо свідчать про біль і розпач. Вона все ще кохала його, навіть після розриву.
Останні роки
У 1930-х Ольга Хохлова дедалі більше замикалася в собі. Страждала від ревматоїдного артриту, мала нервові зриви. Деякі дослідники вважають, що вона зазнала психічного виснаження. В останні роки її життя майже нічого не відомо. Вона померла від раку 11 лютого 1955 року в Каннах, так і не оформивши розлучення. Її могила скромна, позначена лише іменем.
Пам’ять і образ
Пікассо так і не знищив її портретів — хоча з багатьма жінками після розриву розправлявся символічно. Можливо, він не зміг стерти Ольгу зі свого життя повністю. Її образ живе в його картинах — спокійний, гордий, стриманий.
І хоча світ запам’ятав її переважно як дружину великого митця, за цим стоїть глибша історія — українки, яка мала мрію, талант і гідність. Жінки, яка наважилась увійти в орбіту генія і згоріла в його світлі.
