Його формули випередили час, а ідеї — підкорили космос. Юрій Кондратюк, справжнє ім’я якого Олександр Шаргей, — самоук, інженер, мислитель і людина, що жила під чужим іменем, але з власним генієм. Він не працював у великих лабораторіях, не мав доступу до секретних розробок і не був у колі визнаних науковців. Та саме його обчислення стали основою траєкторії польоту «Аполлона-11» — першої місії, яка доставила людину на Місяць.
Невизнаний за життя, переслідуваний системою, Кондратюк залишив по собі ідеї, які людство наздожене лише через десятки років. Його називали «генієм в обмотках», бо він створював революційні проєкти в побутових умовах. Але навіть у ці страшні обставини він мислив масштабами Всесвіту.
Це розповідь про людину, без якої шлях до зірок був би довшим.
Хлопчик з космосом в серці
Олександр Ігнатійович Шаргей, більш відомий світу під іменем Юрій Кондратюк, народився 1897 року в Полтаві. Його мати, Людмила Шаргей, уроджена баронеса Шліпенбах, ще під час вагітності взяла участь у масовій протестній акції. За це її заарештували та кинули до в’язниці. Через свій стан вона вийшла на волю достроково, однак незабаром її психічне здоров’я різко погіршилось. Жінка опинилася в лікарні для душевнохворих, де й завершилося її життя — коли Олександрові було лише 12 років.
Його батько — Ігнатій Бенедиктович Шаргей — належав до категорії тих, кого з іронією називають «вічними студентами»: здобував освіту за кордоном, мріяв про кар’єру, але не міг осісти. Невдовзі після народження сина батько залишив родину, майже не беручи участі в його вихованні. Ігнатій Шаргей згодом оселився в Петербурзі, де жив у цивільному шлюбі з Оленою Петрівною Гіберман. У 1910 році він помер від сепсису — зараження крові.
Так Сашко з юних літ залишився самотнім, повним сиротою.
Хлопчика виховувала бабуся з боку матері — Ганна Висоцька — та її другий чоловік, якого Сашко називатиме просто «дід». І вже дорослим, в анкеті на засланні, він напише: «Меня вырастил неродной дедушка».
Хлопець вирізнявся розумом і наполегливістю. У дев’ятнадцять років він завершив навчання в Другій полтавській чоловічій гімназії, отримавши срібну медаль. А восени 1916 року його без іспитів зарахували на механічне відділення Петроградського політехнічного інституту.
Нове ім’я
Та в 1916 році його звичне життя перериває Перша світова війна. Олександра мобілізують до армії, зараховують до школи прапорщиків при юнкерському училищі. Далі — турецький фронт, окопи, гармати. Після Жовтневого перевороту він опиняється в лавах Денікінської армії, але відмовляється брати участь у громадянській війні та дезертує. Оселяється в містечку Сміла на Черкащині, уникаючи уваги.
Та небезпека переслідує його. Він знає: минуле офіцера Білого руху — це смертний вирок у новій державі.
Його рятує мачуха Олена Гіберман. У 1924 році вона зуміла переконати родичів померлого від туберкульозу студента з Луцька — Юрія Васильовича Кондратюка — передати їй його документи. Ці папери вона передала Олександру, який із того моменту почав жити під новим іменем. Так історія Олександра Шаргея офіційно закінчується і починаються пригоди Юрія Васильовича Кондратюка.
Заслання через геніальність
Елеватор без цвяхів
Упродовж 1920-х років Олександр Шаргей, вже відомий під новим ім’ям — Юрій Кондратюк, працював у різних куточках країни: на півдні України, в Сибіру, на Кубані та Північному Кавказі. Його основним заняттям було проєктування й удосконалення зерносховищ, зокрема елеваторів. Один із таких об’єктів, побудований з дерева без жодного цвяха (в країні був їх дефіцит), вирізнявся інноваційною конструкцією й дозволив державі зекономити чималі суми — тисячі золотих рублів.
Такий економічний ефект зіграв з винахідником злий жарт: у 1930 році його заарештували, звинувативши у навмисному саботажі — мовляв, елеватор без цвяхів швидко зруйнується. Під час допитів Кондратюка жорстоко били — слідчі вибили йому 11 зубів, після чого заслали на три роки. Тим часом його конструкція простояла півстоліття і, ймовірно, стояла б і досі, якби її не знищили у наші дні.
Як Юрій Кондратюк хотів дати Криму енергію вітру
На засланні Кондратюк зробив значний внесок у розвиток вітроенергетики. Саме тоді він створив унікальний проєкт гігантської вітрової електростанції висотою 165 метрів, яка, за задумом, мала видавати потужність 1200 кіловатів. Жодна наукова установа на той час не мала подібних напрацювань у цій сфері. Упродовж 1934–1938 років винахідник очолював розробку Кримської вітроелектростанції, працюючи з винятковою самовідданістю.
Крім того, ще з юних літ Кондратюк займався технічними інноваціями. Серед його ранніх, але незапатентованих винаходів — водяна турбіна, гусеничний транспортний засіб, безпружинні відцентрові ресори та спеціальний автомобіль, пристосований для пересування пересічною місцевістю. Усі ці розробки народилися ще в гімназійні роки, але залишилися на папері — як свідчення неймовірного технічного таланту, який держава не лише не підтримала, а й жорстоко знецінила.
Траса Кондратюка
Проте справжній слід у світовій науці Юрій Кондратюк залишив як блискучий теоретик у сфері ракетної техніки та космонавтики. Саме його ідеї стали основою для подальших проривів у підкоренні космосу. Ключовим внеском Кондратюка стала концепція ракети, побудованої за тандемним принципом: ступені в такій конструкції розміщуються послідовно — один за одним. Це так звана пакетна схема, яка надалі лягла в основу більшості конструкцій космічних апаратів, що створювалися як у США, так і в КБ «Південне».
Іще гімназистом у Полтаві, Кондратюк почав осмислювати основи міжпланетних польотів. Його наукові пошуки охоплювали фундаментальні аспекти ракетного руху, конструювання космічних кораблів і освоєння міжпланетного простору. У своїх працях «Тим, хто буде читати, щоб будувати» (1919) та «Завоювання міжпланетних просторів» (1929) він не лише вивів базове рівняння руху ракети, а й дослідив оптимальні траєкторії для міжпланетних мандрів. Саме Кондратюк вперше обґрунтував ідею багатоступеневих ракет, можливість використання сонячної енергії у космосі, а також запропонував як паливо розглядати різні метали, неметали та їхні сполуки з воднем.
Його новаторське мислення сягало далеко за межі свого часу: він міркував про створення проміжних баз у космосі, описував потенціал гравітаційного маневру як допоміжного інструменту для польотів, а також передбачив необхідність шлюзових систем і скафандрів для виходу людини у відкритий космос.
Видана 1929 року книга «Завоювання міжпланетних просторів» стала фундаментом теоретичної космонавтики. Одна з головних ідей Кондратюка — використання спеціальної траєкторії польоту, що враховує гравітацію небесних тіл і дозволяє знизити енергетичні витрати, — згодом дістала назву «траса Кондратюка». Саме ця траєкторія була реалізована в американському проєкті «Аполлон», зокрема в місії висадки на Місяць у 1969 році. Його задум щодо використання окремого посадково-злітного модуля, що відділяється від основного корабля, фактично передбачив архітектуру місячного модуля NASA.
Але тоді у 1929 році його ім’я було невідомим і видати книжку було майже неможливо. Видавці відмовляють. Держава зайнята будівництвом комунізму. У науці — свої улюбленці, у нього ж — навіть офіційної освіти немає. Тому він власним коштом надрукує свою працю невеликим накладом. Розішле її в провідні наукові інститути. Але відповідей не буде.
Війна і загадкова смерть
1941 рік. Німеччина напала на СРСР. Одразу після початку німецько-радянської війни Юрій Володимирович добровільно вступив до Київської ополченської дивізії. Він спочатку служив рядовим телефоністом, а згодом став помічником командира взводу на Резервному та Західному фронтах. Доля Кондратюка після цього оповита таємницями та легендами. З лютого 1942 року від нього не надходило жодних вістей. Досі не встановлено точно ні дату, ні місце його загибелі, ні місце поховання. Існує кілька версій: за однією – він загинув у бою 3 жовтня 1941 року, за іншою – 23 або 25 лютого 1942 року на території Орловської чи Калузької областей.
Третя версія свідчить, що Кондратюк потрапив у полон і працював разом із Вернером фон Брауном над створенням першої у світі балістичної ракети далекої дії «Фау-2», а загинув у німецькому концтаборі. Існує також версія, що він пережив війну, але залишився забутим і помер у 1952 році.
Епілог: закарбований у космосі
Він ледь не дожив до початку космічної ери, не встиг побачити реалізацію своїх революційних ідей. Проте без нього мрія людства про міжпланетні польоти ще довго залишалася б лише мрією.
Як книга «Завоювання міжпланетних просторів», яка вийшла невеликим накладом, потрапила до Америки достеменно невідомо. Припускається, що у 1950–60-х роках американські спеціалісти активно вивчали всі можливі концепції щодо польотів на Місяць. У бібліотеках та через міжнародні наукові огляди вони знаходили публікації з унікальними технічними ідеями. І серед них — книгу українського інженера, яка значно випереджала свій час.
1969 року астронавти «Аполлона-11» висаджуються на Місяці. Ідуть саме тією траєкторією, яку півстоліття до того розрахував український учений Юрій Кондратюк.
Джон Хуболт, один із керівників програми «Аполлон», зворушено згадував: «Коли я, затамувавши подих, спостерігав із мису Кеннеді запуск ракети з кораблем “Аполлон”, який прямував до Місяця, я думав про українця Юрія Кондратюка. Саме він, ще півстоліття тому, запропонував ту саму траєкторію, якою йшли наші астронавти. Боже мій!»
Його внесок у підкорення космосу визнали в СРСР, однак там воліли говорити про нього як про «невідомого російського винахідника». Ані американські інженери, ані радянські спецслужби ще довго не знали справжнього імені Кондратюка — Олександра Шаргея, який усе життя приховував своє минуле, рятуючись від репресій.
Усе, що створював Юрій Кондратюк, було унікальним, нестандартним і глибоко продуманим з інженерної погляду. Проте за життя цей геній не здобув ні визнання, ні державних нагород.
Лише десятиліття потому понад двадцять оригінальних ідей і технічних розробок Юрія Кондратюка у сфері космонавтики та ракетобудування, отримають високу оцінку вчених усього світу.
Вдячні американці встановили пам’ятник Юрію Кондратюку на космодромі мису Канаверал у штаті Флорида.
Ім’я Кондратюка увіковічене в найважливіших космічних об’єктах: так назвали трасу, по якій перша людина ступила на Місяць, а також кратер на зворотному боці Місяця. Крім того, на його честь названо астероїд 3084, а у 2014 році його було введено до Галереї міжнародної космічної слави в місті Аламогордо (США). Його ім’я висічене золотими літерами серед 78 видатних вчених світу в Музеї космічної історії цього ж міста.
У різних країнах світу існують вулиці, площі, наукові та освітні заклади, названі на честь Юрія Кондратюка. На Полтавщині встановлено пам’ятник вченому, у Києві в музеї космонавтики діє тематична експозиція, а в рідному місті створено музей, присвячений його життю і творчості. На честь 100 років від дня народження вченого випустили марку, а НБУ видав ювілейну монету.
